:: LEX :: ДО ПИТАННЯ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО КОДЕКСУ В УКРАЇНІ ТА ПОЛЬЩІ. ОСОБЛИВОСТІ ВХОДЖЕННЯ ДО ЄС
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 24)

Термін подання матеріалів

21 липня 2020

До початку конференції залишилось днів 7


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ДО ПИТАННЯ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО КОДЕКСУ В УКРАЇНІ ТА ПОЛЬЩІ. ОСОБЛИВОСТІ ВХОДЖЕННЯ ДО ЄС
 
07.12.2010 19:01
Автор: Барчук Ірина Вікторівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри гуманітарних та соціально-економічних дисциплін Івано-Франківського факультету Національного університету «Одеська юридична академія»
[Екологічне право. Земельне право. Аграрне право]
Захист довкілля відіграє важливу роль у політичному процесі в Україні та Польщі. Усі важливі політичні сторони висловили зацікавленість щодо даного питання. Тому аспект охорони довкілля розглядаються серйозно як  парламентами наведених держав, так і їх урядами. Звичайно, захист довкілля не розглядають як найвищу соціальну і політичну мету, але розцінюють як одну з найважливіших соціальних і політичних цілей. Ось чому прикладається стільки зусиль, щоб вирішити конфлікти між економічними і соціальними цілями і екологією в такій спосіб, щоб знайти баланс. Поняття життєздатного розвитку розглядають як належне вирішення конфліктів між економікою і довкіллям. Таке поняття, як фонд екологічної політики, знайшло вираження в деклараціях парламенту Польщі, урядовій політиці по Захисту довкілля Польщі (1991), в Україні – це Національна програма екологічного оздоровлення довкілля (1997); Загальнодержавною програмою розвитку водного господарства, яка має синхронізувати виконання більшості “водних” програм та ряду інших програм  загального та спеціального напрямків.
На даний час в Україні існує певна правова основа, яка регулює відносини в цій сфері. На жаль, вона не повністю забезпечує належне використання та охорону довкілля України. Окремі положення, враховуючи їх специфіку, залишились неврегульованими, а деякі вирішені не повністю, що призводить до зниження ефективності державного управління та діяльності правоохоронних органів у сфері застосування екологічного законодавства. Все це вимагає наукового обґрунтування і практичного вирішення існуючих проблем.
Екологічний закон в Польщі охоплює наступні сфери регулювання: захист довкілля від забруднення, захист природи, управління природними ресурсами, процедурними справами і організацією тощо.
Сфера захисту довкілля від забруднення створена відповідно до умов, пов'язаних із захистом повітря (включаючи захист проти шуму, вібрації і неатомної радіації), води і надзвичайні ситуації (індустріальні ризики). До цієї групи умов належать регулювання, пов'язане з цивільним правом і відповідальністю карного права і за звинуваченнями за використання довкілля і фінансових штрафів. Ці справи регулюються у багатьох нормативних актах, зокрема, закон про Захист довкілля 1980 (надалі названий EPA, 1980), Водне Управління і Водний закон про Захист 1974 (надалі названий Водний закон, 1974), закон, пов'язаний з Територіальними Водами польської Республіки і Морської Адміністрації 1991, закон, пов'язаний із запобіганням морському забрудненню судами 1995, Цивільний Кодекс 1964 і Карний кодекс 1964 [1, c.67-68].
Польське цивільне право не забезпечує спеціальні інструменти (деякими виключеннями) для захисту довкілля. Тому найважливіша роль відводиться Карному кодексу, який, на жаль, не створює певні інструменти для захисту довкілля.
Процедурні і організаційні умови регулюють процедурні справи, важливі для захисту довкілля. До цієї групи належать умови, пов'язані з установами, відповідальними за захист довкілля, а саме Міністр Захисту довкілля, Природні ресурси і Лісівництво (надалі називав EPM), державне Інспекторство Захисту довкілля (надалі називав SIEP)[1, c.68].
Основна роль в польському екологічному законі належить EPA, 1980 (закон, пов'язаний з Формуванням і Захистом довкілля від 31 січня 1980, виданий в 1994 (завершальна версія після поправок). Акт був виправлений дев'ять разів з моменту його обнародування. Цей акт має певний юридичний характер. Це не екологічний кодекс, ні загальний статут структури, типу NEPA США, але дечого між цими двома рішеннями. Цей акт звертається до усіх вищезгаданих областей екологічного закону, включає основні юридичні принципи захисту довкілля, важливих юридичних визначень і регулює виключно такі справи як повітряний захист, захист проти шуму, вібрації і неатомної радіації, звинувачень і фінансових плат, екологічних надзвичайних ситуацій, права неурядових організацій, і екологічної оцінки дії [1, c.70].
Таким чином польський підхід до захисту довкілля може характеризуватися як такий, що намагається розвинути складний підхід до довкілля, але не відразу. Це має стратегічну мету. Ця стратегічна мета була частково зрозуміла EPA, 1980. У цьому контексті, має також бути згадане Парламентське Рішення 1991 на Екологічній Політиці (Контролюють Номер 18 Polski положення 118), так само як Міністерстві Захисту довкілля (виправлений щорічно). Останній крок в реалізації цієї стратегічної мети буде прийняттям екологічного кодексу. Тим часом, секторний підхід збережений як реалістичне рішення. Нещодавно з'явилася тенденція, щоб переміститися від загального підходу в секторний підхід, де головна роль належить механізму команди-та-контролю, але економічні стимули (чи кращі перешкоди) у формі звинувачень і фінансових штрафів добре розвинені [2, c.16-17].
У 1993 році Рада Міністрів Польщі прийняла програму гармонізації польського Закону із законом Європейського союзу. Згідно із програмою усі проекти, прийняті відповідно до європейської Угоди, що встановлює асоціацію між Польщею і Європейським союзом, мають бути готові у світлі закону Європейського союзу.
Тому спочатку були гармонізовані Водний закон і закон про Захист довкілля. Зміни екологічного закону, який стався в Польщі за минулі п'ять років, були пов'язані передусім з новим законом про Збереження Природи. Також виправлений були деякі із законів, що регулюють управління природи (Геологічний і Добувний закон 1994, закон про Лісівництво 1991, закон, пов'язаний із Захистом Сільські господарства і Лісові Країни 1995). Остання така зміна була внесена до Мисливського закону [3, c. 119].
Наближення польського екологічного закону із законом ЄС означає, що Польща має можливість пристосувати свій закон до прогресивніших зразків. Але необхідно зберегти рішення, які не помилкові по суті, проте відрізняються від європейського зразка. Це ціна входження до ЄС.
Щодо українського законодавства, то аналізуючи чинні нормативно-правові акти України, слід відмітити  розпорошеність правових норм щодо захисту та охорону довкілля, проте єдиного комплексного нормативного правового акту поки що немає. Така ситуація стосовно правових норм по відношенню до даного об’єкту ускладнює їх застосування. Деякі положення на практиці взагалі не виконуються, адже відсутнє підкріплення заходами економічного стимулювання та відповідальності, а певні положення про захист окремих об’єктів довкілля(наприклад, прибережні захисні смуги малих річок тощо) взагалі залишились неврегульованими діючими нормами. На нашу думку, удосконалення законодавства повинно йти у двох напрямках: по-перше, шляхом оновлення діючих правових норм стосовно охорони довкілля; по-друге, шляхом прийняття єдиного комплексного нормативного правового документу (Екологічний кодекс України), який би містив принципові положення щодо використання та охорони об’єктів довкілля без зайвого дублювання та розпорошення у різних нормативно-правових актах України.

Література:
1.    Clean and Grean, or Lean and Mean // Economist.- 2009, December.- 113.
2.    Environmental Enforcement. Роlish Environmental Protection Agency.-2008,-Marth.-p.16-23.
3.    Актуальні проблеми міжнародного права навколишнього середовища. Кравченко С.М., Андрусевич А.О., Бонайн Дж.Е. - Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І.Франка, 2002. – 336с.


допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН В НОРВЕГІЇ
17.11.2010 21:37
ПРАВОВІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯМ ТА ОХОРОНОЮ НАВКОЛИШНІМ ПРИРОДНИМ СЕРЕДОВИЩЕМ
06.12.2010 23:46
ОСОБЛИВОСТІ МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЛІСОПОРУШЕННЯ
06.12.2010 20:18




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше