:: LEX :: АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 25)

Термін подання матеріалів

17 вересня 2020

До початку конференції залишилось днів 36


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ
 
08.12.2010 19:21
Автор: Печуляк Віталій Петрович, кандидат юридичних наук, доцент кафедри фінансового права Національного університету державної податкової служби України
[Адміністративне право. Адміністративне процесуальне право. Митне та податкове право. Муніципальне право]
Новітня історія формування та розвитку української державності переконливо свідчить, що сучасний етап державного будівництва в Україні характеризується постійним пошуком оптимальної моделі державного управління, яка б, з одного боку, забезпечувала динамічність державного управління, його відповідність розвитку суспільних відносин, а з іншого - була прозорою, ефективною та зручною у користуванні. Пошук такої моделі зумовлює внесення численних змін до чинних організаційних структур державного управління, створення  нових та реорганізацію існуючих органів виконавчої влади, налагодження постійного зворотного зв’язку між органами державного управління у відповідній сфері та посилення політичної відповідальності керівників центральних органів виконавчої влади. Зазначені процеси мають місце майже в усіх без виключення сферах державного управління, в тому числі і у сфері державного управління лісовим господарством України.
Сучасний стан лісового господарства України має певні характерні ознаки, які суттєво відрізняють дану сферу народного господарства від подібних галузей в європейських країнах, зокрема:
-- відносно низький середній рівень лісистості території країни; зростання лісів у різних природних зонах (Полісся, Лісостеп, Степ, Українські Карпати та гірський Крим), що мають істотні відмінності щодо лісорослинних умов, методів ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів та корисних властивостей лісу;
-- переважно екологічне значення лісів та висока їх частка (до 50%) з обмеженим режимом використання;
-- високий відсоток заповідних лісів (13,7%), який має стійку тенденцію до зростання;
-- історично сформована ситуація з закріпленням лісів за численними постійними лісокористувачами (для ведення лісового господарства ліси надані в постійне користування більш ніж п'ятдесяти міністерствам, відомствам і організаціям);
-- значна площа лісів зростає у зоні радіоактивного забруднення; половина лісів України є штучно створеними і потребують посиленого догляду;
-- близько 0,5 млн гектарів лісів не надані в користування, перебувають на землях запасу у незадовільному стані (самовільно вирубуються, гинуть від пожеж, хвороб, шкідників тощо);
-- невизначене правове підпорядкування понад 400 тис. гектарів полезахисних лісових смуг, під захистом яких перебуває близько 13 млн гектарів ріллі;
-- матеріальна база лісової науки і освіти не відповідає світовому рівню.
Вказані фактичні особливості лісового господарства України мають бути покладені в основу функціонування системи органів державного управління у відповідній сфері.
Поряд з цим, розвиток лісового господарства Україна не може знаходитись осторонь процесів трансформації та глобалізації світової економіки.  Активне залучення України до процесів міжнародного співробітництва у відповідній сфері кооперації є запорукою динамічного розвитку вітчизняного лісогосподарського комплексу.  У зв’язку з  цим,  особливого значення набуває питання приведення у відповідність національного законодавства до вимого міжнародних стандартів.
Одним із аргументів на користь необхідності адаптації вітчизняного законодавства до вимого міжнародних стандартів може бути існуюча відмінність у нормативному закріплені поняття «лісу», яка базовою для правового регулювання лісових правовідносин.
Так, згідно статті 1 Лісового кодексу України,  ліс – тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна чи чагарникова рослинність з відповідними грунтами, трав’яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов’язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.
В той же час, в переважній більшості європейських країн використовується поняття лісу, яке було запропоноване Продовольчою і сільськогосподарською організацією ООН (ФАО), якою лісом визнається – земельна ділянка площею понад  0,5 га, яка вкрита деревами висотою понад 5 метрів з зімкненістю крон понад 10%, або деревами, що здатні досягти цих показників у відповідних умовах. До лісу не входять землі, що використовуються переважно як сільськогосподарські або землі населених пунктів.

e-mail: pechulyak@mail.ru
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ ЯК ІНСТИТУТУ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА
26.11.2010 19:24
ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ОКРЕМИХ ФОРМ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО УПРАВЛІННЯ
19.11.2010 19:14
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ПОБУДОВИ СИСТЕМИ ОБОВ’ЯЗКОВОГО МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ
07.12.2010 08:02




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше