Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності держави є один із пріоритетних напрямків діяльності будь-якої країни. Тому, від стану законності і воєнного правопорядку у Збройних Силах та інших військових формуваннях будь-якої країни багато в чому залежить ефективність виконання покладених на них найважливіших державних задач. Спеціфіку суспільних відносин у сфері порядку підлеглості та військової честі, а також особливості і суспільну небезпеку їх порушень, у тому числі злочинів зумовлює виконання військовослужбовцями Основного закону країни, інших законодавчих актів, що регулюють та регламентують усі сфери життя і діяльності Збройних Сил та інших військових формувань утворених відповідно до чинного законодавтсва будь-якої держави. Виходячи із цього, законодавець багатьох іноземних країн передбачив кримінальну відповідальність за діяння, які спрямовані на порушення встановленого законодаством порядку несення і проходження військової служби, зокрема за порушення порядку підлеглості та військової честі, як складової такого порядку. Так, Кримінальним кодексом Азербайджану (далі – КК Азербайджану), передбачено ряд кримінально-правових норм якими врегульовано зазначену сферу правовідносин. Серед них слід виділити такі статті: ст.328 «Невиконання наказу» КК Азербайджану; ст.329 «Опір начальнику чи примус його до порушення службових обов’язків» КК Азербайджану; ст.330 «Насильницькі дії відносно начальника» КК Азербайджану; ст.331 «Образа, нанесення побоїв або катування військовослужбовця» КК Азербайджану. Слід відмітити, що законодавць Республіки Азербайджан безпосередньо у статті надає тлумачення таких понять як «військовий час», «початок війни», «бойова обстановка», що, на думку автора, облегшує правозастосовчу діяльність відповідних органів цієї держави. Доречно запозичити такого, роду практику та здійснити визначення таких поняття і у вітчизняному кримінальному законодавстві, зокрема у статті 402 «Непокора» та статті 403 «Невиконнання наказу» Кримінального кодексу України та інших складах злочину, в примітках до відповідних статтей. У кримінальному законодавстві Грузії, також передбачено відповідальність за діяння які спрямовані на порушення встановленого законодавством порядку несення і проходження військової служби, зокрема за порушення порядку підлеглості та військової честі. Так, у главі XVL «Злочини проти порядку підлеглості та дотримання військової честі», передбачено відповідальність у таких статтях: ст.383 «Невиконання наказу начальника»; ст.384 «Супротив начальнику або примус його до порушення службових обов’язків»; ст.385 «Насилля відносно начальника»; ст.386 «Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями при відсутності між ними відносин підлеглості»; ст.387 «Образа військовослужбовця» Кримінального кодексу Грузії (далі – КК Грузії). У кримінальному законодавстві Киргизії та Республіки Вірменія, передбачено відповідальність за діяння які спрямовані на порушення встановленого порядку підлеглості та військової честі. Зокрема, це передбачено Розділом XI «Військові злочини», глави 33 «Військові злочини» та Розділом 12 «Злочини проти порядку військової служби», глави 32 «Злочини проти порядку військової служби» відповідно. Так, Кримінальними кодексами цих країн, передбачено кримінальну відповідальність за невиконання наказу (ст.355 КК Киргизької Республіки, ст.356 КК Республіки Вірменія), супротив начальнику або примус його до порушення службових обов’язків (ст.356 КК Киргизької Республіки, супротив начальнику або примус його до порушення обов’язків військової служби (ст.357 КК Республіки Вірменія), насилля відносно начальника (ст.357 КК Киргизької Республіки), вчинення насильницьких дій відносно начальника (ст.358 КК Республіки Вірменія), порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями при відсутності між ними відносин підлеглості (ст.358 КК Киргизької Республіки, ст.359 КК Республіки Вірменія), образа військовослужбовця (ст.360 КК Республіки Вірменія). Кримінальне законодавство Узбекистану у розділі сьомому «Злочини проти порядку несення військової служби», главі XXI «Злочини проти порядку підлеглості та дотримання військової честі» визначило відповідальність за такі види правопорушень як непокора (ст.279 Кримінального кодексу Узбекистану (далі – КК Узбекистану), невиконання наказу (ст.280 КК Узбекистану), супротив начальнику або примус його до порушення службових обов’язків (ст.281 КК Узбекистану), погроза начальнику (ст.282 КК Узбекистану), нанесення тілесних пошкоджень (ст.283 КК Узбекистану), образа підлеглим начальника або начальником підлеглого (ст. 284 КК Узбекистану), порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями при відсутності між ними відносин підлеглості (ст. 285 КК Узбекистану). Дещо інакше ніж у вже розглянутих країнах законодавець Узбекистану підійшов у визначенні кримінальної відповідальності за образу начальником підлеглого (ст.284 КК Узбекистану). Так, відповідно до диспозиції цієї норми, дії начальника підпадають під дію цією кримінально-правової норми лише уразі образи підлеглого вчинене після накладання дисциплінарного стягнення за такі самі дії. Загальний аналіз розглянутого кримінального законодавства деяких країн світу дає підстави стверджувати на однакові підходи у конструкціях щодо визначення кримінальної відповідальності цих держав та визначення сфер правовідносин, зокрема, сфери встановленого законодавством порядку несення і проходження військової служби, безпосередньо порядку підлеглості та військової честі, що, на нашу думку, є типовим, виходячи з того, що всі ці країни є вихідцями пострадянського простору. Цей типовий підхід притаманний й для українського кримінального законодавства про що можуть свідчити диспозиції ст.402 «Непокора» Кримінального кодексу України (далі – КК України), ст.403 «Невиконання наказу» КК України, ст.404 «Опір начальникові або примушування його до порушення службових обов’язків» КК України, ст.405 «Погроза або насильство щодо начальника» КК України, ст.406 «Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості» КК України. Окремої уваги заслуговує кримінальне законодавство Китайської Народної Республіки, яке вирізняється суворими видами покарання, у тому числі смертною карою, не обминуло це і злочинів у сфері встановленого порядку підлеглості та військової честі. Китайський законодавець зосередив відповідні кримінально-правові норми у главі «Злочини військовослужбовців проти службового обов’язку». Ця глава поширюється на офіцерів, кадрових робітників, рядових та учнів військових учбових закладів, які знаходяться на дійсній військовій службі в Народно-Визвольній Армії Китаю; на офіцерів, кадрових робітників, рядових та учнів військових учбових закладів, які знаходяться на дійсній службі у військах Китайської народної озброєної міліції, а тако¬ж на виконуючих військовий обов’язок резервістів та інших осіб. Європейський досвід свідчить про дещо іншій підхід до врегулювання цієї сфери у кримінальному законодавстві. Так, у Главі 21 «Про злочини військовослужбовців» Кримінального кодексу Швеції врегульовано деякі питання у сфері встановленого порядку підлеглості та військової честі. Зокрема, у статті 5 цього кодексу визначено, що військовослужбовець, який відмовляється підкоритися або не підкоряється наказу, який віддав вищестоящим, або якщо без міри затримує виконання такого наказу повинен бути засуджений за непокору до штрафу або тюремного ув’язнення на строк не більше двох років. Разом із тим, шведський законодавець передбачив звільнення від кримінальної відповідальності у разі, якщо явно та очевидно, що наказ не мав ніякого відношення до посадових обов’язків військовослужбовця. Це, на нашу думку, є вочевидь виважений і правильний підхід, що дозволяє доволі чітко підходити правозастосовним органам до питання накладання відповідальності, враховуючи обізнаність військовослужбовця та відповідно до його службових обов’язки за рамки яких він не повинен виходити при проходженні військової служби. Підсумовуючи викладене, автор приходить до висновку, що підставі аналізу кримінального законодавства окремих іноземних країн світу можна дійти такого висновку: 1. По-перше, автором визначено однакові підходи у конструкціях щодо визначення кримінальної відповідальності за порушення встановленого законодавством порядку несення і проходження військової служби, безпосередньо порядку підлеглості та військової честі, як складової такого порядку, які використовується більшістю країн колишнього СРСР. 2. По-друге, автор прийшов до висновку про необхідність запозичення позитивного досвіду країн Європи, в рамках вдосконалення вітчизняного кримінального законодавства та євроінтеграції у європейське, демократичне співтовариство.
Література: 1. Уголовный кодекс Азербайджанской республики / Научное редактирование, предисловие докт. юрид. наук, проф И.М Рагимова Перевод с азербайджанского Б.Э.Аббасова. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. – 325с. 2. Уголовный кодекс Грузии / Науч. ред. 3. К. Бигвава. Вступ. статья к.ю.н., доц. В. И. Михайлова. Обзорн. статья д.ю.н., проф. О. Гамкрелидзе. Перевод с грузинского И. Мериджанашвили. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 409 с. 3. Уголовный кодекс Республики Армения, http://www.crime.vl.ru. 4. Уголовный кодекс Швеции / Научные ре¬дакторы проф. Н. Ф. Кузнецова и канд. юрид. наук С. С. Беляев. Перевод на русский язык С. С. Беляева. — СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. – 320с.
e-mail: angelinakushnir@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
