:: LEX :: КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ВІДІБРАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ПРО ЯВКУ У ПІДОЗРЮВАНОГО
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 26)

Термін подання матеріалів

15 жовтня 2020

До початку конференції залишилось днів 20


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ВІДІБРАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ПРО ЯВКУ У ПІДОЗРЮВАНОГО
 
16.01.2011 10:54
Автор: Бабичева Галина Ігорівна, курсант факультету міліції громадської безпеки Донецького юридичного інституту ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка
[Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право]
Одним із головних напрямків кримінально-процесуальної діяльності є встановлення об’єктивної істини за кримінальною справою. На зазначений процес повинні найменш впливати суб’єктивні фактори, що неминуче відбувається під час розслідування кримінальної справи. Серед суб’єктів кримінального процесу багато тих, хто переслідує свої інтереси та зосереджені лише на досягненні своєї мети, або тих, хто повністю байдужий до обставин кримінальної справи. З метою забезпечення належної поведінки зазначених учасників у кримінальному судочинстві існує інститут кримінально-процесуального примусу, який  створює належні умови для досягнення істини у кримінальній справі. Значне і проблемне місце у наведеному інституті займають запобіжні заходи, що направлені на забезпечення належної поведінки осіб (підозрюваного, обвинуваченого, підсудного) доля яких вирішується у кримінальній справі. В.М. Тертишник визначає  запобіжні заходи як заходи процесуального примусу, які обмежують свободу пересування обвинуваченого (підозрюваного) і застосовуються з метою запобігти можливості приховатися від слідства і суду, перешкодити встановленню об'єктивної істини та здійсненню правосуддя, а також продовжити злочинну діяльність [1, с.565]. Слід звернути увагу на те, що запобіжні заходи найбільше обмежують конституційні права і свободи громадян серед інших засобів процесуального впливу і тому підстави та порядок їх застосування повинні бути визначені на відповідному рівні. З огляду на це Є.Г. Коваленко у своєму підручнику з кримінального процесу вказує, що застосування будь-якого запобіжного заходу завжди пов'язано з обмеженням особистої волі людини і через це може мати місце лише за  додержанням визначеного процесуального порядку [2, с.290].  Досконалість зазначеного порядку має прямий зв’язок із рівнем свавілля під час обрання або зміни запобіжних заходів та досягненням завдань кримінального судочинства у цілому. Тому метою цієї статті є визначення та розгляд окремих проблем, що існують у процесуальному порядку обрання запобіжних заходів.
Відповідно до ст. 148 КПК України метою застосування запобіжних заходів до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого є запобігання спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. У пункті 3 ст. 148 КПК України законодавець вказує, що якщо немає підстав для застосування запобіжного заходу, від підозрюваного, обвинуваченого або підсудного відбирається письмове зобов’язання про явку на виклик особи, яка здійснює дізнання, слідчого або суду, а також про те, що він повідомить про зміну свого місця перебування [3]. Ч.1 ст.43-1 КПК України вказує, що підозрюваною вважається лише та особа, яка затримана або, особа до якої вже застосовано один з видів запобіжних заходів. У порівнянні зазначених положень кримінально-процесуального закону виникає декілька проблем. Однією з них є те, що законодавець звертає увагу на недостатність підстав для застосування запобіжних заходів, але при цьому термін «підозрюваний», який під час таких процесуальних обставин не може існувати, не виключається. Окрім того можна зробити висновок, що відбирати зобов’язання про явку дозволяється лише щодо  тих осіб, які вже мають процесуальний статус підозрюваного. З іншого боку, звертаючи увагу на попереднє існування зазначеного статусу, якщо від підозрюваного відібрати письмове зобов’язання про явку, відповідно виникає питання, щодо подальшого існування статусу підозрюваного у цієї особи. Тобто особа у цієї процесуальній ситуації фактично втрачає статус підозрюваного. Процесуальний статус особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, але щодо якої не обрано запобіжного заходу, або не застосовано затримання за підозрою у вчиненні злочину, кримінально-процесуальним законом не визначено. Відповідно до цього, суб’єкт, що розглядається може бути лише свідком. Але виникає питання, чи буде правомірним відбирання у свідка письмового зобов’язання про явку, що теж обмежує конституційні права особи на свободу пересування?
Відповідно до вказаного вбачаються наступні напрямки законодавчого вирішення вказаних проблем. Перший полягає у виключені такого суб’єкту, як «підозрюваний» з редакції ч. 3 ст. 148 КПК України. Але ця пропозиція не є цілком вдалою. Другий напрям полягає у вдосконаленні порядку набуття процесуального статусу підозрюваного у цілому. Відповідно до цього можна передбачити винесення слідчим постанови про визнання особи підозрюваною. Зазначений шлях забезпечить розмежування підстав обрання запобіжного заходу і визнання особи підозрюваною і надасть можливість використовувати відібрання зазначеного зобов’язання про явку від такого  суб’єкта кримінального процесу, як підозрюваний.  

Література:
1. Тертишник В. М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України: [Нормативні документи та коментарі].— Київ.: А. С. К., 2007.— 1056 с.
2. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: [Навч. посіб.] / Є.Г. Коваленко. — Київ: Юрінком Інтер, 2004. — 576 с.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.60 (1000-05) // Відомості Верховної Ради України (ВВР) – 1961. - № 2. – ст.15.


допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПРОФІЛАКТИКА ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ НЕЗАКОННОГО ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ РЕЧОВИН
25.02.2011 22:16
ВІДМІННІСТЬ ПОНЯТЬ «НЕВІДКЛАДНА СЛІДЧА ДІЯ» ТА «ПОЧАТКОВА СЛІДЧА ДІЯ»
24.02.2011 20:25
ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ ОСОБИ ПІДБУРЮВАЧА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ
20.02.2011 10:48
ЗАТРИМАННЯ ПІДОЗРЮВАНОГО В ОРГАНІЗАЦІЇ АБО УТРИМАННІ МІСЦЬ ДЛЯ НЕЗАКОННОГО ВЖИВАННЯ, ВИРОБНИЦТВА ЧИ ВИГОТОВЛЕННЯ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН АБО ЇХ АНАЛОГІВ
20.01.2011 23:46
ЮРИДИЧНІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ ЯК ПІДСТАВИ СУДДІВСЬКОГО РОЗСУДУ ПРИ ПРИЗНАЧЕННІ ПОКАРАННЯ
18.02.2011 21:45
АНАЛІЗ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ АКТІВ СПРЯМОВАНИХ НА БОРОТЬБУ З ТОРГІВЛЕЮ ЛЮДЬМИ ЯК СКЛАДОВА ВДОСКОНАЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА
17.01.2011 19:54
СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ ЕУТАНАЗІЇ
16.02.2011 20:07
ЩОДО ПОНЯТТЯ РЕЙДЕРСТВА
13.02.2011 11:33
РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА ЗАСУДЖЕНИХ НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ'Я
08.02.2011 21:33
МЕТОД АНАЛІЗУ ОПЕРАТИВНОЇ ОБСТАНОВКИ ТА ЙОГО ВИКОРИСТВАННЯ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ СЕРІЙНИХ УБИВСТВ
03.03.2011 21:27




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше