:: LEX :: ПРАВО АДВОКАТА НА ЗАПИТ В КОНТЕКСТІ ПРИЙНЯТТЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ДОСТУП ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ»
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 16)

Термін подання матеріалів

15 жовтня 2019

До початку конференції залишилось днів 23


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРАВО АДВОКАТА НА ЗАПИТ В КОНТЕКСТІ ПРИЙНЯТТЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ДОСТУП ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ»
 
13.02.2011 11:22
Автор: Майка Максим Борисович, студент юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету
[Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право]
Усім практикуючим адвокатам рано чи пізно доводиться зустрітись з проблемою отримання необхідної інформації, без якої просто неможливо належно представляти інтереси клієнта. Таким чином, в пригоді стає право адвоката збирати відомості, запитувати і отримувати документи іншими словами - право на здійснення адвокатського запиту[4]. Саме за допомогою запиту адвокат отримує фактичні дані, які часто слугують доказом значущих для справи обставин, обґрунтовують обрану клієнтом правову позицію чи спростовують аргументи протилежної сторони. Крім того, право на запит є однією із гарантій реалізації функцій адвокатської діяльності. Прийняття Закону України «Про доступ до публічної інформації» покликане спростити здійснення права на звернення громадян, зокрема і права на здійснення адвокатського запиту, а норми даного законодавчого акту спрямовані на регламентацію основних процесуальних положень порядку оформлення, подання, розгляду та відповіді на запит. Теоретичні та практичні проблеми реалізації права адвоката на запит в Україні знаходять своє відображення у наукових роботах провідних правознавців(Я.Зейкана, В.Авер’янова, В.Кісіля) та широко обговорюються в середовищі юристів-практиків.
    Відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», запит  на  інформацію - це прохання особи до розпорядника надати  публічні  дані,  що  знаходиться  у  його  володінні[1]. Розпорядниками інформації виступають суб’єкти владних повноважень, юридичні особи, що фінансуються з державного бюджету, в окремих випадках суб’єкти господарювання. Офіційним документом, який регламентує право адвоката на отримання необхідних відомостей, поряд із наведеним законом, є Указу Президента України «Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури», який передбачає обов'язок органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ і організацій сприяти реалізації права адвокатів збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в судових справах[2]. До прийняття Закону України «Про доступ до публічної інформації»(надалі - Закон) нормативно-правова база держави містила ряд прогалин пов’язаних із здійсненням права на інформацію, зокрема щодо форми, порядку, строків відповіді на звернення, об’єктивної сторони порушення права на інформацію, а поняття «запиту на інформацію» взагалі не передбачалось законодавством, що часто створювало проблеми у адвокатській практиці[4].
    Суттєвим прогресом у забезпеченні реалізації права на звернення є  встановлення Законом обов’язку розпорядника інформації саме надати відомості, які вимагаються запитом(п.3, ст.10 Закону), в той час як донедавна власник інформації був зобов’язаний лише сприяти адвокату під час збору даних. Іншим важливим моментом законодавчого регулювання є регламентування строку реагування розпорядника на запит суб’єкта звернення, зокрема Закон надає п’ять робочих днів, а в окремих випадках 48 годин, для відповіді на інформаційний запит(ст.20 Закону). Крім того, Закон обмежує способи ухилення від відповіді на адвокатський запит, оскільки встановлено вичерпний перелік підстав відмови та відстрочки в задоволенні запиту на інформацію(ст.22), визначає органи, які здійснюють контроль за діяльністю розпорядників(ст.17), передбачає способи оскарження їх дій(ст.23). Таким чином, тепер незаконною стане відмова відповіді на адвокатський запит у зв'язку з відсутністю технічної можливості виготовити копії необхідних документів, відтягування відповіді через формальні причини, тощо[3]. У разі відмови у задоволення запиту на інформацію повинно бути задокументовано мотивовану підставу відмови, порядок оскарження відмови, прізвище та посаду розпорядника[5].
    Перш ніж характеризувати відповідальність за порушення права на звернення, варто зазначити, що проаналізована автором юридична практика не містить жодного прикладу притягнення особи до відповідальності за відмову  надання інформації чи інші порушення права адвоката на запит. Тим не менше, Закон декларує невідворотність відповідальності за ненадання чи несвоєчасне надання інформації на запит, безпідставну відмову від надання інформації, необґрунтоване віднесення інформації до даних з обмеженим доступом, а ст.212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення містить конкретні санкції за порушення права на інформацію. Щодо кримінальної відповідальності, то склад злочину «Втручання в діяльність захисника чи представника особи» включений у Кримінальний кодекс України.
    На наш погляд, прийнятий Закон містить і низку прогалин, зокрема не встановлено конкретний перелік відомостей на які поширюється режим інформації з обмеженим доступом, ряд колізій із ЗУ «Про захист персональних даних» щодо захисту особистої інформації, групу суперечливих норм про реєстрацію документів розпорядника інформації.
    Важливо, що положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» стосуються лише окремих категорій власників інформації, а відповідні норми не поширюються на фізичних осіб чи юридичних осіб приватного права(окрім тих, що займають становище природної монополії на ринку або фінансуються із державного бюджету)[5].
    Враховуючи вищенаведене, для належної реалізації права адвоката збирати відомості, запитувати та отримувати відповіді, в ряді випадків, доцільно, щоб адвокатський запит на отримання інформації містив не лише посилання на ЗУ «Про адвокатуру», Указ Президента України «Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури», Кримінальний Кодекс чи Кодекс України про адміністративні правопорушення, а й на відповідні статті ЗУ «Про доступ до публічної інформації», адже саме цей документ регламентує вихідні процесуальні моменти здійснення права на звернення.
    Кожен адвокат сам налагоджує способи набуття інформації та документів, необхідних для захисту прав клієнта у суді. Кожен має свою стратегію та усталену практику використання інструменту запиту й не всім вдається реалізувати право на запит однаково ефективно[3], проте саме норми ЗУ «Про доступ до публічної інформації» повиненні сприяти правникам збору відомостей, доказів та документів необхідних для задоволення правових інтересів клієнта у кожній конкретній справі.

Література:
1.    Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року//Відомості Верховної Ради України. – 2011. - №2.
2.    Указ Президента України «Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури» від 30.09.1999 року//Офіційний вісник України. – 1999. - №39.
3.    Право адвоката на запит[Електронний ресурс]/Бігун С., Ніколайчук О. Режим доступу: http://www.yur-gazeta.com/article/1360.
4.    Адвокатський запит: теорія і практика[Електронний ресурс]/ Струк А. Режим доступу: http://www.flexp.com.ua/library/article/191.
5.    Верховна Рада прийняла закон про доступ до публічної інформації [Електронний ресурс]/ Будний С. Режим доступу: http://www.unian.net/ukr/news/news-415865.html.

e-mail: Mayka_MB@i.ua

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
АНАЛОГІЯ ЗАКОНУ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ
27.02.2011 13:51
ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БАНКІВСЬКОЇ ТАЄМНИЦІ
24.02.2011 21:28
ДОГОВІР ФРАНЧАЙЗИНГУ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ЮРИДИЧНОЇ ТЕХНІКИ
23.02.2011 20:29
СРАВНИТЕЛЬНОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ ДОКАЗАТЕЛЬСТВЕННОГО ПРАВА В ГРАЖДАНСКОМ ПРОЦЕССЕ УКРАИНЫ, АЗЕРБАЙДЖАНСКОЙ РЕСПУБЛИКИ И РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ: ОСНОВНЫЕ АСПЕКТЫ ПОСТАНОВКИ ПРОБЛЕМЫ
23.02.2011 20:05
ОСНОВНІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ПРИРОДНЕ ІСНУВАННЯ ДИТИНИ
20.02.2011 18:23
ПРАВА ЗАКОННОГО ПРЕДСТАВНИКА ПАЦІЄНТА ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ
15.02.2011 20:25
ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ЗАКОНОДАВЧОГО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ДОГОВОРУ СТРАХУВАННЯ
15.02.2011 20:16
ДО ПИТАННЯ ПРО ПОНЯТТЯ ДРІБНОГО ПОБУТОВОГО ПРАВОЧИНУ
08.02.2011 21:14
ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧА СЬОГОДНІ
05.03.2011 09:37




© 2006-2019 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше