:: LEX :: ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ЗАКОНОДАВЧОГО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ДОГОВОРУ СТРАХУВАННЯ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 67)

Термін подання матеріалів

12 грудня 2024

До початку конференції залишилось днів 3


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ЗАКОНОДАВЧОГО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ДОГОВОРУ СТРАХУВАННЯ
 
15.02.2011 20:16
Автор: Шаповал Дар’я Віталіївна, студентка юридичного факультету Херсонського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ
[Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право]
Відмова держави від монополії на проведення страхування, прийняття основних нормативних актів, що регламентують страхову діяльність, започаткували розвиток сучасного страхового ринку України.
Страхування взагалі, а договір страхування зокрема, є тими універсальними засобами, завдяки яким стає можливим дійове забезпечення майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, послаблення соціальної напруженності, акумулювання значних грошових коштів [4, с. 142].
На разі, поняття договору страхування видається сталим, загальнозрозумілим і очевидним. Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає договір страхування, як договір за яким одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору [1, с. 313].
Привертає до себе увагу, що в статті 16 Закону України “Про страхування” (далі - Закон) та статті 979 Цивільного кодексу України наводиться єдине поняття договору страхування. Такий підхід законодавця до введення єдиного визначення поняття договору страхування видається не зовсім вдалим і виправданим та має певні недоліки. Це зумовлено, зокрема, різною юридичною природою існуючих видів страхування (не кажучи вже про різні наслідки настання чи ненастання страхового випадку). Тобто, ведучи мову про договір страхування ми маємо справу з трьома основними договорами страхування : а) договір страхування особи, б) договір страхування майна, в) договір страхування відповідальності. Кожний з наведених договорів страхування має свої особливості і, мабуть, об’єктивно важко сформулювати просте і ясне визначення договору, яке б враховувало специфіку всіх договорів страхування.
На складність створення єдиного визначення договору страхування вказував також Серебровський В.І. “Різноманітні спроби по з’ясуванню для всіх видів страхування ознак і по встановленню родового поняття договору страхування показують, що чим ширше і різноманітне коло досліджуваних явищ знаходиться в полі зору дослідника і чим більш загальні ознаки доводиться йому брати для створення родового поняття, яке б охоплювало б ці явища, тим менш виразним і чітким стає виведене ним поняття”[3, с. 77] .
Із змісту статті 979 Цивільного кодексу України виникає враження, що предметом договору страхування є тільки страховий випадок і страхова виплата. В той же час, в статті  9 Закону зазначено, що страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування. В такому випадку із визначення договору страхування зникає уявлення про предмет договору - майнові інтереси страхувальника, адже страхова виплата є наслідком, а причиною її виплати, при майновому страхуванні, є понесення страхувальником шкоди в результаті обумовленої події або дії (страхового випадку).
Крім того, певним недоліком у правовому регулюванні страхових відносин взагалі є та обставина, що законодавчо ніяким чином імперативно не визначено коло інтересів, які у будь-якому випадку не повинні підлягати страхуванню [5, с. 78] .
Перш за все, предметом договору страхування законодавство визначає, майнові інтереси. Страхового інтересу для нього не існує, тому що, як вважається, за своїм характером економічна категорія “страховий інтерес” не сумісна з правовою категорією “майнові інтереси”. В той же час, розділі І Закону України “Про страхування” , визначаючи основні страхові поняття, застосовує суто економічні терміни, уникаючи проте визначення поняття страхового інтересу. В статті 980 Цивільного кодексу України прямо вказується, що об'єктом страхування є майнові інтереси. Об'єктом майнового страхування в такому випадку є майнові інтереси пов'язані з майном. Але з майном пов'язана переважна більшість майнових інтересів, проте не всі такі майнові інтереси є об'єктами страхування. Для надання майновим інтересам статусу об'єкта страхування якраз і повинна існувати наявність страхового інтересу. Співвідношення майнових і страхових інтересів можна визначити за формулою: всі страхові інтереси є майновими, але не всі майнові інтереси є страховими інтересами. Майнові інтереси набувають статусу страхових тоді, коли вони обумовлені страховим ризиком. На наш погляд, введення поняття “страхові інтереси”, як різновид майнових цивільно-правових інтересів, дозволить уникнути неоднозначності при визначені предмету договору страхування і об'єкта страхового правовідношення, а також збалансувати поняття страхового інтересу, страхового ризику і страхового випадку.      
Наступною істотною умовою договору страхування є страховий випадок. З економічної точки зору страховий випадок представляє собою “стихійне лихо, нещасний випадок або настання іншої події, при якій виникає зобов'язання страховика сплатити страхувальнику ( застрахованому, вигодонабувачеві) страхове відшкодування або страхову суму”.
Як бачимо, визначення страхового випадку постає більш узагальнено. Крім того, страховий випадок як здійсненна (реалізована подія) тісно пов'язаний із страховим ризиком. Визначення страхового ризику міститься в тій самій статті 8 Закону, яка визначає його як певну подією, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання [2, с. 4] .
Необхідно зауважити, що аналізуючи співвідношення страхового випадку і страхового ризику можливо, на наш погляд, доцільніше було б замість страхового випадку ввести в предмет договору страхування саме страховий ризик. Оскільки, будучи ще тільки істотною умовою при укладенні договору страхування, страховий випадок, в той же час, є подією, яка вже відбулася.
На підставі вищевикладеного, з метою подальшого вдосконалення правового регулювання страхових відносин пропонуємо:
- статтю 979 Цивільного кодексу України викласти у наступній редакції: “За договором страхування одна сторона (страховик), за обумовлену плату, зобов'язується відшкодувати заподіяну шкоду (або збитки), яку можуть зазнати майнові (страхові) інтереси другої сторони (страхувальника), або іншої особи, на користь якої укладений договір (вигодонабувача), від зазделегідь передбачуваної, ймовірної, випадкової події або дії”;
- необхідно законодавчо закріпити визначення видів договору страхування;
- внести зміни до статті 980 Цивільного кодексу України стосовно визначення предмета договору страхування шляхом заміни поняття “майнові інтереси” на поняття “страхові інтереси”, як різновид майнових;
- необхідно законодавчо (імперативно) визначити коло інтересів, що у будь-якому випадку не можуть підлягати страхуванню.

Література:
1. Цивільний кодекс України. - Х.: ТОВ "Одіссей", 2009. - ст. 423.
2. Закону України “Про страхування”(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N18, ст. 78).
3.  Серебровский В.И. Избранные труды по наследственному и страховому праву. -С. 413.
4. Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наук, ред. С. С. Осадець. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2002. - 599 с.
5. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. -К.: Знання, 2003. -216 ст.
6. Белоусов Е. Сущность страхования (самостоятельность страхового договора) // Підприємництво, господарство і право. - 2002.  № 2. С. 23 - 25.


Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
АНАЛОГІЯ ЗАКОНУ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ
27.02.2011 13:51
ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БАНКІВСЬКОЇ ТАЄМНИЦІ
24.02.2011 21:28
ДОГОВІР ФРАНЧАЙЗИНГУ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ЮРИДИЧНОЇ ТЕХНІКИ
23.02.2011 20:29
СРАВНИТЕЛЬНОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ ДОКАЗАТЕЛЬСТВЕННОГО ПРАВА В ГРАЖДАНСКОМ ПРОЦЕССЕ УКРАИНЫ, АЗЕРБАЙДЖАНСКОЙ РЕСПУБЛИКИ И РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ: ОСНОВНЫЕ АСПЕКТЫ ПОСТАНОВКИ ПРОБЛЕМЫ
23.02.2011 20:05
ОСНОВНІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ПРИРОДНЕ ІСНУВАННЯ ДИТИНИ
20.02.2011 18:23
ПРАВА ЗАКОННОГО ПРЕДСТАВНИКА ПАЦІЄНТА ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ
15.02.2011 20:25
ПРАВО АДВОКАТА НА ЗАПИТ В КОНТЕКСТІ ПРИЙНЯТТЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ДОСТУП ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ»
13.02.2011 11:22
ДО ПИТАННЯ ПРО ПОНЯТТЯ ДРІБНОГО ПОБУТОВОГО ПРАВОЧИНУ
08.02.2011 21:14
ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧА СЬОГОДНІ
05.03.2011 09:37




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше