:: LEX :: ПРАВА ЗАКОННОГО ПРЕДСТАВНИКА ПАЦІЄНТА ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 16)

Термін подання матеріалів

15 жовтня 2019

До початку конференції залишилось днів 23


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРАВА ЗАКОННОГО ПРЕДСТАВНИКА ПАЦІЄНТА ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ
 
15.02.2011 20:25
Автор: Гурова Ксенія Володимирівна, студентка юридичного факультету Херсонського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ
[Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право]
Зазначена тема є дуже актуальною, оскільки, регламентуючи права пацієнтів, український нормотворець закріпив значний обсяг прав за їхніми законними представниками в галузі охорони здоров’я, але, нажаль, не всі вони дотримуються. До кола законних представників, згідно з національним законодавством, належать батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники або представники тих установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває фізична особа [1, с. 27].
Метою цього дослідження є з’ясування обсягу повноважень законних представників пацієнтів у царині охорони здоров’я і проблем, які виникають при реалізації їхніх прав.
Права законних представників можна викласти на підставі аналізу національної нормативно-правової бази у сфері охорони здоров’я. До них належать:
-    надання згоди на медичне втручання щодо пацієнта віком до 14 років (малолітнього пацієнта) та пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним [ 2 , с. 243];
-    надання дозволу на медичні послуги неповнолітнім пацієнтам від 14 до 18 років поряд з особистою згодою останніх;
-    відмова від медичного втручання щодо пацієнта, який не є повнолітнім чи дієздатним;
-    отримання медичної інформації про дитину або підопічного;
-    присутність при дослідженні причин смерті та ознайомлення з висновками щодо причин смерті, а також оскарження цих висновків до суду;
-    свобода вибору в галузі охорони здоров’я щодо пацієнта віком до 14 років та пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, а саме: а) право на вільний вибір лікаря; б) право на вибір методів лікування відповідно до рекомендацій лікаря; в) право на вибір закладу охорони здоров’я; г) право на вимогу заміни лікаря; д) право на лікування за кордоном у разі неможливості надання такої допомоги у закладах охорони здоров’я України;
-    відвідування пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров’я [ 3 , с. 24].
Охарактеризуємо кожну з цих можливостей, акцентуючи увагу на важливих моментах правозастосування.
Однією з найбільш практично забарвлених проблем у сфері медичного права в контексті забезпечення прав пацієнта є реалізація його конституційного права на особисту недоторканність, та права на згоду чи відмову від медичного втручання [4, с. 12]. Роль законних представників у здійсненні цих прав пацієнта є, за певних умов і підстав, - визначальною. Відповідно до національного законодавства, надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла 14 років, провадиться за її згодою. Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитись від лікування.
Також хочемо наголосити на існуванні ще однієї категорії пацієнтів - осіб, які в установленому порядку визнані судом недієздатними. Медичне втручання недієздатному пацієнтові здійснюється за згоди його законних представників.
Крім категорії законних представників, які мають право надавати згоду на медичне втручання, визначено ще одну категорію суб’єктів медичних правовідносин - члени родини. При творенні цього положення порушено принцип уніфікованості термінології: у ньому вжито слово «родина» замість терміна «сім’я» [ 6, с. 14].
Аналізуючи право на відмову від медичного втручання, слід відзначити, що компетентними відмовлятися від медичного втручання до 18 років є виключно законні представники. Повнолітня дієздатна особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може ними керувати, має право відмовитись від лікування. Закон визначає, що в разі, коли відсутність згоди може призвести до тяжких для пацієнта наслідків, лікар зобов’язаний йому це пояснити. Якщо і після цього пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання - засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків. Крім цього, нормо творець передбачає, що у разі, якщо відмову дає законний представник пацієнта і вона може мати для пацієнта тяжкі наслідки, лікар повинен повідомити про це орган опіки і піклування [ 7, с. 175].
У цьому контексті важливо звернути увагу ще на один аспект реалізації права на медичну інформацію, що межує з порядком здійснення права на медичну таємницю, а саме до обсягу інформації, на яку мають право законні представники. Аналіз нормативних положень, що закріплюють досліджуване право, дає підстави стверджувати, що законні представники мають право знайомитись з усіма відомостями, які становлять обсяг поняття «медична інформація» [ 6, с. 101] .
Ще однією можливістю, у реалізації якої свою роль виконують законні представники, є право пацієнта на свободу вибо¬ру в галузі охорони здоров’я, до структури якого належать п’ять елементів, а саме:
а)право на вільний вибір лікаря;
б) право на вибір методів лікування відповідно до рекомендацій лікаря;
в) право на вибір закладу охорони здоров’я;
г) право на вимогу заміни лікаря;
д) право на лікування за кордоном у разі неможливості надання такої допомоги у закладах охорони здоров’я України.
Отже, можна зробити висновок, що законний представник відіграє дуже вагому роль у реалізації пацієнтом свого конституційного права на медичне лікування. Характеристика основних прав законних представників дає можливість адекватно оцінити роль і значення цих суб’єктів медичних правовідносин для медичної та юридичної практики, для досягнення балансу у взаєминах «лікар - пацієнт», для здійснення прав пацієнта, який не має законодавчих можливостей самостійно реалізувати свої права через вікові чи інші обмеження. Ми з’ясували коло проблем у правовому розумінні й правозастосуванні, тому, як шлях вирішення законодавчих колізій, пропонуємо врегулювати протиріччя в законах України, які були зазначенні вище. Адже ці прогалини не дають змоги в повній мірі захищати права законних представників пацієнта. Вирішення даної проблеми сприятиме оптимізації забезпечення прав людини в галузі охорони здоров’я.

Література:
1.    Кримінально-процесуальний кодекс України. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2010. – 232 с.
2.    Цивільний кодекс України: Науковий-практичний коментар. / За заг. ред.     Є. О. Харитонова, О. І. Харитонової, Н. Ю. Голубєвої. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Правова єдність, 2009. – 744 с.
3.    Основи законо¬давства України про охорону здоров’я // Відомості Верховної Ради України. – 2007. - № 13. – 57 с.
4.    Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – 141с.
5.    Про охорону дитинства // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №5. – 49 с.
6.    Сімейний кодекс України. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2008. – 112 с.
7.    Цивільний кодекс України. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2009. – 424 с.
8.    Про психіатричну допомогу // Відомості Верховної Ради України. – 2006. - № 3. – 56 с.


допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
АНАЛОГІЯ ЗАКОНУ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ
27.02.2011 13:51
ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БАНКІВСЬКОЇ ТАЄМНИЦІ
24.02.2011 21:28
ДОГОВІР ФРАНЧАЙЗИНГУ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ЮРИДИЧНОЇ ТЕХНІКИ
23.02.2011 20:29
СРАВНИТЕЛЬНОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ ДОКАЗАТЕЛЬСТВЕННОГО ПРАВА В ГРАЖДАНСКОМ ПРОЦЕССЕ УКРАИНЫ, АЗЕРБАЙДЖАНСКОЙ РЕСПУБЛИКИ И РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ: ОСНОВНЫЕ АСПЕКТЫ ПОСТАНОВКИ ПРОБЛЕМЫ
23.02.2011 20:05
ОСНОВНІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ПРИРОДНЕ ІСНУВАННЯ ДИТИНИ
20.02.2011 18:23
ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ЗАКОНОДАВЧОГО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ДОГОВОРУ СТРАХУВАННЯ
15.02.2011 20:16
ПРАВО АДВОКАТА НА ЗАПИТ В КОНТЕКСТІ ПРИЙНЯТТЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ДОСТУП ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ»
13.02.2011 11:22
ДО ПИТАННЯ ПРО ПОНЯТТЯ ДРІБНОГО ПОБУТОВОГО ПРАВОЧИНУ
08.02.2011 21:14
ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧА СЬОГОДНІ
05.03.2011 09:37




© 2006-2019 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше