:: LEX :: ЮРИДИЧНІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ ЯК ПІДСТАВИ СУДДІВСЬКОГО РОЗСУДУ ПРИ ПРИЗНАЧЕННІ ПОКАРАННЯ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 24)

Термін подання матеріалів

21 липня 2020

До початку конференції залишилось днів 7


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ЮРИДИЧНІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ ЯК ПІДСТАВИ СУДДІВСЬКОГО РОЗСУДУ ПРИ ПРИЗНАЧЕННІ ПОКАРАННЯ
 
18.02.2011 21:45
Автор: Макаренко Анастасія Сергіївна, аспірантка кафедри кримінального права Національного університету «Одеська юридична академія»
[Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право]
Суддівський розсуд – це правозастосовча  інтелектуально – вольова діяльність судді, яка представляє собою передбачену кримінальним законом міру свободи вибору одного із варіантів рішення у кримінальній справі. Для вирішення проблеми суддівського розсуду важливим являється з'ясування питання про підстави такого розсуду при призначенні покарання як нормативної основи його здійснення. В існуючих дослідженнях вітчизняних та російських учених (Канцір В. С., Рарог А. І., Грачова Ю. В.) порушуються питання підстав суддівського розсуду у кримінальному праві. Усі існуючі пошуки вчених пострадянського простору зводяться до того, що підставами суддівського розсуду у кримінальному праві є: уповноважуючі норми, оціночні поняття, всі види санкцій, використовуваних у Кримінальному кодексі ( далі – КК) [1; 2]. Стосовно призначення покарання, на наш погляд, підстави суддівського розсуду потребують окремого висвітлення, так як особливістю етапу призначення покарання є те, що він пов'язаний із необхідністю винесення підсумкового рішення у справі і не пов'язаний власне із вирішенням фактичної та юридичної основ справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. У даному аспекті одними із підстав суддівського розсуду виступають юридичні терміни і поняття. Так, юридичний термін – це використане у законі слово (або словосполучення), яке являється узагальненим найменуванням юридичного поняття, який має точний і визначений зміст і відрізняється змістовною однозначністю, функціональною стійкістю [3, 48]. Проблема юридичної термінології невід'ємна від проблеми юридичних понять. Поняття – це відображення об'єктивної дійсності в її істотних ознаках, думка, яка відображає сутність явища. Термін являє собою відображення поняття у відповідній знаковій формі, являється його носієм, зовнішнім символом. Тісний зв'язок між поняттям і терміном не завжди очевидний. Поняття – одне, а термін може позначати і різні поняття, бути многозначним. Недостатньо чітке вираження законодавчої думки може бути результатом як невдалого словесного оформлення, так і недостатньої ясності самого юридичного поняття. На практиці це призводить до різного тлумачення і розсуду, яке не сприяє однаковому застосуванню відповідних норм права [4, 159]. На жаль, у діючому КК необхідна для правильного і однакового застосування права єдність юридичної термінології не забезпечена. Якщо спеціальне значення загальновживаного терміну не очевидне, законодавцю доцільно надавати його нормативне тлумачення у примітці до статті чи у тексті статті чи у спеціальній статті. Так, шляхом закріплення у тексті статті було надано нормативне визначення поняття крадіжки у ч. 1 ст. 185 КК, грабежу у ч. 1 ст. 186 КК тощо. Однак, при призначенні покарання суддя зіштовхується з такими поняттями, які не мають нормативного закріплення, а їх установлення складає труднощі у судовій практиці. Наприклад, що саме потрібно розуміти під такими поняттями як особа винного, особа потерпілого, щире каяття, ступінь тяжкості вчиненого злочину тощо викликає дискусії та призводить до різнобою у тлумаченні. Окремі вказівки та роз'яснення щодо того, що саме потрібно враховувати під тим чи іншим поняттям містяться у постановах Пленуму Верховного Суду України. Однак, з метою недопущення перебільшення значимості ролі актів вищих судових органів, що може призвести до того, що у результаті всі дискусійні питання, які допускають суддівський розсуд, будуть «роз'яснені», ми вважаємо, що неочевидне значення вживаних термінів потрібно тлумачити у самому кримінальному законі. Це сприятиме упорядкуванню суддівського розсуду та недопущенню його обмеження постановами вищих судових інстанцій. Так, ми пропонуємо нормативно закріпити критерії врахування ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та особи потерпілого. Звісно, вживання у законі виключно  термінів, які однозначно відображають поняття, – це  ідеал, якого право прагне і якого воно ніколи не досягає із – за складності самої дійсності, яка складає предмет права і його ціль [5, 106].
Потрібно відзначити, що одним із видів термінів як дефінітивних норм є оціночні поняття, узагальнене визначення яких надати неможливо, так як їх застосування залежить від конкретних життєвих обставин. Оціночні поняття більшість науковців і виділяє в якості підстави суддівського розсуду у кримінальному праві. Оціночні поняття законодавець використовує при формулюванні описових диспозицій із широкими рамками для опису окремих елементів складу злочину, тобто правозастосувач оперує власне оціночними поняттями на етапі кваліфікації вчиненого діяння. Під  оціночними поняттями у кримінально – правовій літературі прийнято розуміти такі ознаки складу злочину чи окремі характеристики таких ознак, зміст яких визначається не законом чи іншим нормативним актом, а правосвідомістю особи, яка застосовує відповідну норму, виходячи із конкретних обставин справи (наприклад, «тяжкі наслідки», «значна шкода», «великий розмір»). Використовуючи такі поняття, законодавець прагне надати суб'єкту застосування кримінально – правової норми можливість максимально врахувати фактичні обставини конкретної кримінальної справи, а також вимоги умов життя суспільства, які постійно змінюються [6, 97].  На нашу думку, на етапі призначення покарання суддя зіштовхується з оціночними поняттями у тому випадку, коли такі не передбачені складом злочину відповідної норми Особливої частини КК, а, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих обставин тощо (наприклад, п. 5 ч. 1 ст. 66 КК, п. 5, п. 8 ч. 1ст. 67 КК та ін.).
Таким чином, одними із підстав суддівського розсуду при призначенні покарання є юридичні терміни і поняття. Такі підстави потрібно розглядати крізь призму загальних засад призначення покарання.

Література:
1.    Грачева Ю. В. Судейское усмотрение в уголовном праве: автореф. дисс. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 [текст] / Ю. В. Грачева. – М., 2002. – 22 с.
2.    Рарог А. И., Грачева Ю. В. Понятие, основание, признаки и значение судейского усмотрения в уголовном праве [текст] / А. И. Рарог, Ю. В. Грачева // Государство и право. – 2001. – № 11. – С. 90 – 98.
3.    Эйсман А. А. Структура и язык описания уголовной ответственности [текст] / А. А. Эйсман // Вопросы борьбы с преступностью. Вып. 18. – М., 1973. – С. 47 – 50.
4.     Федорова М. Ю. Терминологическая определенность как требование законодательной техники (на примере законодательства о социальной защите населении) [текст] / М. Ю. Федорова // В сб.: Законотворческая техника современной России: состояние, проблемы, совершенствование / Под ред. В. М. Баранова. – Н. Новгород, 2001. – С. 159 – 164.
5.     Коган В. М. К вопросу о формализации отрасли права [текст] /  В. М. Коган // В кн.: Вопросы кибернетики и права. – М., 1967. – С. 100 – 115.
6.     Наумов А. В. Применение уголовно – правовых норм [текст] / А. В. Наумов. – Волгоград: Высш. следственная школа МВД СССР, 1973. — 175 с.

e-mail: makarenko_onua@ukr.net

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПРОФІЛАКТИКА ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ НЕЗАКОННОГО ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ РЕЧОВИН
25.02.2011 22:16
ВІДМІННІСТЬ ПОНЯТЬ «НЕВІДКЛАДНА СЛІДЧА ДІЯ» ТА «ПОЧАТКОВА СЛІДЧА ДІЯ»
24.02.2011 20:25
ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ ОСОБИ ПІДБУРЮВАЧА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ
20.02.2011 10:48
ЗАТРИМАННЯ ПІДОЗРЮВАНОГО В ОРГАНІЗАЦІЇ АБО УТРИМАННІ МІСЦЬ ДЛЯ НЕЗАКОННОГО ВЖИВАННЯ, ВИРОБНИЦТВА ЧИ ВИГОТОВЛЕННЯ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН АБО ЇХ АНАЛОГІВ
20.01.2011 23:46
АНАЛІЗ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ АКТІВ СПРЯМОВАНИХ НА БОРОТЬБУ З ТОРГІВЛЕЮ ЛЮДЬМИ ЯК СКЛАДОВА ВДОСКОНАЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА
17.01.2011 19:54
СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ ЕУТАНАЗІЇ
16.02.2011 20:07
КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ВІДІБРАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ПРО ЯВКУ У ПІДОЗРЮВАНОГО
16.01.2011 10:54
ЩОДО ПОНЯТТЯ РЕЙДЕРСТВА
13.02.2011 11:33
РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА ЗАСУДЖЕНИХ НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ'Я
08.02.2011 21:33
МЕТОД АНАЛІЗУ ОПЕРАТИВНОЇ ОБСТАНОВКИ ТА ЙОГО ВИКОРИСТВАННЯ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ СЕРІЙНИХ УБИВСТВ
03.03.2011 21:27




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше