:: LEX :: ДО ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ФОНДУ ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 25)

Термін подання матеріалів

17 вересня 2020

До початку конференції залишилось днів 0


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ДО ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ФОНДУ ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ
 
25.02.2007 23:31
Автор: Мазур Тамара Вікторівна, здобувач Київського національного університету імені Тараса Шевченка, асистент кафедри цивільно-правових дисциплін Університету економіки та права «КРОК»
[Фінансове право. Банківське право]
У світі сьогодні вже мало кого здивуєш наявністю системи гарантування (страхування) банківських вкладів (депозитів). А от дієвих таких систем справді мало. Більшість держав лише прагнуть до ідеалу, крокуючи шляхом розбудови та постійних вдосконалень. Коли ж заходить мова про реформи в системі гарантування (страхування) вкладів, у першу чергу згадуються організації, на які власне і покладено здійснення гарантування (страхування) вкладів.
Дослідження у цій сфері проводяться здебільшого закордонними науковцями, українські ж дослідники чомусь не цікавляться вказаною проблематикою. Проте проблеми існують, їх чимало, і саме частина з них стане предметом цієї статті.
Отож, у світі існує три підходи до створення організацій страхування банківських вкладів:
Перший – функції страхування покладаються на вже існуючу організацію банківського нагляду шляхом створення в ній окремого підрозділу. Головна проблема такого підходу – складність при відокремленні вже існуючих функцій та інтересів організації від функцій по гарантуванню (страхуванню) вкладів. Проте перевагою такого способу є те, що орган, на який додатково покладаються обов’язки по гарантуванню (страхуванню) вкладів, вже має достатню кількість досвідчених та висококваліфікованих фахівців, які одразу можуть включитися в роботу. [Див. 1, с. 18]
Другий – існуюча організація банківського нагляду реформуєтья в організацію страхування банківських вкладів.
Третій – створюється нова організація, на яку покладаються функції страхування банківських вкладів. Такий спосіб, на нашу думку, є найбільш прийнятним, хоча і найбільш складним та затратним. Саме цим шляхом свого часу пішла Україна, створивши у 1998 році Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) – державну спеціалізовану установу, на яку покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів.
Наступне питання, яке виникає в процесі створення організації гарантування (страхування) вкладів – питання форми власності. З аналізу світової практики можна виокремити три види функціональних органів системи захисту вкладів в залежності від форми власності:
Перший – державної форми власності. Функціональні органи системи гарантування (страхування) вкладів створені державою. Вказана схема забезпечує високий рівень довіри населення до банківської системи в цілому і системи гарантування (страхування) вкладів зокрема. Захист вкладів у даному випадку підкріплюється гарантією держави. Недолік – ймовірність неефективного використання коштів системи гарантування (страхування) вкладів.
Другий – приватної форми власності. Функціональні органи системи захисту вкладів створюються на підставі договірного рішення комерційних банків. У цьому випадку забезпечується можливість найбільш ефективного і цілеспрямованого використання коштів системи. Однак, в той самий час посилюється можливість виникнення протиріч між інтересами прибутковості системи гарантування та виконання нею основних завдань, оскільки комерційні банки, які одночасно є і засновниками системи, і об’єктами її захисту, можуть маніпулювати акумульованими коштами в пошуках їх ефективного розміщення і отримання прибутку, не надаючи при цьому належної уваги своєму головному завданню – захисту коштів вкладників.
Третій – змішаної форми власності. Функціональні органи створюються спільно органом державної влади і комерційними банками. У даному випадку розширюються можливості по формуванню власних коштів системи у зв’язку з розширенням джерел коштів. У той же час дана система створює низькі стимули для інших інвесторів при збереженні контролю за державою.
В Україні, як уже зазначалося, Фонд є державною спеціалізованою установою, тобто юридичною особою публічного права, а кошти Фонду належать державі на праві власності. При цьому постає питання: а чи правильний таки підхід? Адже держава внесла до Фонду лише 20 млн. грн., станом же на 01 лютого 2007 року загальна сума коштів, акумульованих Фондом, склала 967,7 млн. грн. [2]. На нашу думку, зважаючи на закріплену в Законі [3] державну форму власності на кошти Фонду, логічно було б запровадити регулярну участь держави у формуванні такого грошового фонду.
Як порядок формування коштів Фонду, так і порядок їх використання породжують велику кількість питань. Ну наприклад, Законом [3] до джерел формування коштів Фонду віднесено:
• початкові, регулярні та спеціальні збори з банків – учасників (тимчасових учасників) Фонду;
• кошти, внесені Національним банком України в розмірі 20 млн. грн.;
• доходи, одержані від інвестування коштів Фонду в державні цінні папери України та від депозитів, розміщених Фондом у Національному банку України;
• кредити, залучені від Кабінету Міністрів України, Національного банку України, банків та інших кредиторів;
• пеня, яку сплачують банки – учасники (тимчасові учасники) Фонду за несвоєчасне перерахування зборів до Фонду.
При цьому, слід звернути увагу на той факт, що Законом [3] не передбачено створення окремого фонду коштів для відшкодування за вкладами та фонду для покриття витрат на функціонування власне Фонду як організації. Такий підхід, на нашу думку, є помилковим, адже виходячи з буквального розуміння норм Закону [3], залучені Фондом кошти можуть витрачатися як на передбачені у законі цілі – відшкодування за вкладами, так і на покриття витрат по управлінню (заробітна плата, канцтовари, транспортне забезпечення тощо). Ще одним доказом існування вказаного нами недоліку може стати той факт, що Закон [3] містить окремий розділ – «Порядок використання коштів фонду на відшкодування коштів за вкладами», а це свідчить про те, що кошти фонду можуть використовуватися не тільки на відшкодування за вкладами. Про зловживання у цій сфері вже зазначала Рахункова палата України у 2005 році [Див. 4, с. 5]. ЇЇ контролерами в ході перевірки встановлено, що у Фонді відсутній будь-який нормативний документ щодо порядку складання та затвердження кошторису витрат, а також контролю за його виконанням. Крім того, Рахунковою палатою України встановлено неефективне використання коштів на фінансування діяльності Фонду.
Досить правильно, на нашу думку, така проблема розв’язана в законодавстві Російської Федерації. Там створюється окремий грошовий фонд – фонд обов’язкового страхування вкладів, який належить Агентству на праві власності і призначений для фінансування виплат відшкодування за вкладами. При цьому фонд обов’язкового страхування вкладів відмежовується від іншого майна Агентства [Див. 5]
Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що правовий режим Фонду гарантування вкладів фізичних осіб потребує удосконалення, перегляду його основоположних засад, але вже саме тільки його існування в Україні є великим досягненням держави.
Література:
1. Guidance for Developing Effective Deposit Insurance Systems. Prepared by the Finansial Stability Forum, - 2001. - September. – 60 p. // http://www.cdic.ca
2. Дані офіційного сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб // http://www.fg.org.ua
3. Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» № 2740-ІІІ від 20 вересня 2001 р.
4. Про результати перевірки використання коштів у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб / К.: Рахункова палата України, 2005. – Вип. 5
5. Закон Российской Федерации «О страховании вкладов физических лиц в банках Российской Федерации» № 177-ФЗ от 23 декабря 2003 г.

e-mail: tamara_mazur@ukr.net
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПРИНЦИП ЕКОНОМІЧНОЇ ОСНОВИ ОБ’ЄКТУ ОПОДАТКУВАННЯ
23.02.2007 18:12
ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ СУБ'ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
23.02.2007 15:56
БАНКІВСЬКИЙ КОДЕКС В УКРАЇНІ: РОЗРОБКА ТА ПРИЙНЯТТЯ
21.02.2007 16:03
ДЕРЖАВНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ ЯК ОСНОВНА ФОРМА ФІНАНСУВАННЯ ДЕР-ЖАВНОГО БЮДЖЕТУ
20.02.2007 18:32
ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВАЛЮТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
13.02.2007 22:57
ПОРУКА ЯК СПОСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОДАТКОВОГО ОБОВ’ЯЗКУ
09.02.2007 19:44




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше