1. Одним із видів слідчого огляду є освідування, тобто огляд людини. З метою виявлення на тілі людини особливих прикмет, слідів злочину, тілесних ушкоджень, виявлення стану сп’яніння, а також інших властивостей і ознак, які мають значення для кримінальної справи, якщо для цього не потрібне проведення експертизи. Освідування проводиться слідчим, при необхідності до цієї слідчої дії залучається спеціаліст.
2. Вивчення нами кримінальних справ показало, що слідчі рідко проводять дану слідчу дію по справах про грабежі і розбої вчинені неповнолітніми. У той же час, за нашим даними, неповнолітні часто вчиняють такі злочини у стані алкогольного, токсичного або наркотичного сп’яніння. При цьому факт такого сп’яніння встановлюється на основі показань самих обвинувачуваних або свідків, які вказують на те, що до моменту вчинення злочину вони вживали спиртні напої, наркотичні засоби й т.ін. Інколи, залишається не встановленим, яка була ступінь алкогольного сп’яніння, відсоток вмісту алкоголю в крові, давнина алкогольного сп’яніння, вплив його на психічні процеси в момент вчинення грабежу або розбою неповнолітнім. Припустимим доказом факту сп’яніння, очевидно, варто визнавати тільки протокол освідування підозрюваного неповнолітнього за участю лікаря-нарколога або психіатра. Протокол освідування для встановлення факту знаходження в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, опис психічного стану в цілому (наприклад, загальмовані реакції або, навпаки, крайнє збудження) надалі надасть значну допомогу психіатрам для дачі висновку про здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними в момент вчинення грабежу або розбою. Хоча, науковці відзначають, що тимчасові психічні розлади зустрічаються при судовій експертизі по кримінальних справах порівняно рідко, їх діагностика й дача висновку про осудність таких осіб є вкрай складною. Ретроспективне встановлення характеристик психічного статусу підекспертного часом виявляється неможливим через давнину події, яка відбулася. На нашу думку доцільно передбачити в кримінально-процесуальному законодавстві норму про доцільність проведення освідування для встановлення психічного стану обвинувачуваного в момент затримання, особливо при затриманні в момент вчинення злочину або через нетривалий час після його вчинення, для полегшення подальшої діагностики короткочасних психічних розладів, стану афекту, патологічного сп’яніння й т.ін.
3. В ході освідування на стан сп’яніння, а також встановлення психічного стану неповнолітнього необхідно: описувати зовнішній вигляд освідуваного (колір шкіряних покривів, рух очей, міміку, характеристику одягу й т.ін.), здатність нормально рухатися, координувати свої рухи, особливості психічних процесів (товариськість, пригніченість, агресивність і т.ін.), а також власні враження освідуваного про свій стан; фіксувати показники пульсу, артеріального тиску, брати аналізи крові й слини.
4. Освідування з метою виявлення на тілі слідів злочину в окремих випадках є необхідною слідчою дією, коли вчинення грабежу або розбою поєднано з опором потерпілого. Виявлення на тілі підозрюваного саден, подряпин, синців і т.ін. слідів, які піддаються швидкій зміні й зникненню, зіставлення їх з відомостями, отриманими в ході допиту потерпілого, буде також мати важливе доказове значення.
5. Освідування підозрюваного (обвинуваченого) є обов’язковою слідчою дією, яка проводиться по справах про грабежі і розбої вчинені неповнолітніми, у ході якої досліджуються відомості, які характеризують особу неповнолітнього, який вчинив злочин, речові й інші докази, які викривають його вину. Відмова від проведення освідування, так само як і неуважне, недбале ставлення до його проведення сприяє неефективному розслідуванню, одержанню недостатньої кількості доказів, і в остаточному підсумку недоказуванню окремих обставин вчинення грабежу або розбою.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
