ЕКОНОМІКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ СТРАТЕГІЇ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ НА ШЛЯХУ ДО СВІТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПІВТОВАРИСТВА
16.05.2007 08:26
Автор: Гуменний Роман Володимирович, аспірант кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії
[Теория и история государства и права. История политических и правовых учений. Философия права]
Геополітичне становище України, характер розвитку її продуктивних сил, існуючий науково-технічний та ресурсний потенціал дає їй всі можливості стати повноправним членом Європейських структур. У зв’язку з цим проголошений Україною курс на Євроінтеграцію і в першу чергу, до світової організації торгівлі (СОТ) на порядок денний ставить проблему формування маркетингової стратегії розвитку регіонів та її нормативно-правового забезпечення.
Проблема формування маркетингової стратегії розвитку регіонів в умовах посилення інтеграційних процесів неодноразово висвітлювалася в наукових публікаціях вчених-економістів В. Гудака, І. Лукінова, В. Поповкіна, А. Мельник та ін. [1, 2, 3]
Правові аспекти зближення України з Європейським Союзом порушувалися в наукових працях І. Дахно, М. Мандриковського, В. Жарова, І. Кожарської, В. Муравйова, В. Сербулова та ін.[4, 5, 6, 7].
При вагомій науковій та практичній значимості цих публікацій вони здебільшого зводяться до обґрунтування взаємовигідних відносин регіонів з центром. Проте, як справедливо відмітив професор І. Лукінов, регіональний розвиток потребує не тільки взаємовигідних відносин по вертикалі «регіони-центр», але й по горизонталі з виходом на широкі міжнародні економічні зв’язки [3, с. 242].
Маркетингова стратегія розвитку України взагалі, та її регіонів зокрема, повинна забезпечити не тільки формування повноцінної ринкової системи господарювання, але й використання можливості світового ринку для структурної перебудови, як національного, так і регіонального господарства та переведення зовнішньоекономічної сфери в активний чинник динамічного та високоефективного зростання.
Формування маркетингової стратегії регіонального розвитку, як свідчить зарубіжний досвід, повинно мати трьохрівневу структуру: макро-, тобто на рівні держави, мезо-, на рівні самих регіонів та мікро- на рівні суб’єктів господарювання. Вплив держави на регіональний розвиток повинен забезпечувати узгодження інтересів центру та регіонів через нормативно-правове регулювання стратегічних соціально економічних процесів.
Що стосується мезорівня то, відповідно до світової практики, його розвиток повинен здійснюватися у взаємодії з мікрорівнем на основі розробки та реалізації регіональних цільових програм, які б враховували географічний, природнокліматичний, демографічний, соціально-економічний та культурний чинники.
Як свідчить зарубіжний досвід основними напрямками вітчизняної інвестиційної політики регіонального розвитку, могли б бути: 1) державне інвестування пріоритетних напрямків розвитку регіону; 2) залучення коштів населення та підприємств до реалізації інвестиційних проектів; 3) розвиток ринку цінних паперів; 4) формування інвестиційних органів, страхових компаній та інших утворень з метою акумуляції коштів; 5) цільове залучення вітчизняного та зарубіжного капіталу для інвестування окремих проектів; 6) формування політики міжрегіональної співпраці.
Новим і перспективним напрямком маркетингової стратегії на рівні регіонів повинна стати співпраця навчальних та наукових закладів з аналогічними в тих країнах, які є безсумнівними лідерами, як в сфері теоретичних досліджень, так і в сфері практичного їх використання.
Розвиток міжнародної науково-технічної кооперації, на наш погляд, можна здійснювати через: 1) запозичення досвіду через підготовку та перепідготовку (стажування) національних кадрів за кордоном а також залучення іноземних фахівців та науковців до розробки проектів, участі в конференціях, симпозіумах тощо; 2) співробітництво в галузі науки і техніки при технічному переоснащенні, модернізації та експлуатації промислових підприємств; 3) обмін технологіями, ліцензіями, патентами, конструкторськими та проектними матеріалами; 4) взаємодію в зборі, обробці та використанні науково-технічної та економічної інформації.
Таким чином, запозичення прогресивних зарубіжних технологій поряд з використанням вітчизняних досягнень науки і техніки – це ефективний засіб в короткий термін провести оновлення активної частини основних виробничих фондів, покращити їх техніко-економічні показники.
В основі розробки маркетингової стратегії регіонального розвитку, на наш погляд, повинен бути покладений той факт, що інтеграція України до ЄС повинна відбутися в контексті вступу до СОТ. Це означає, насамперед, рівноправну, взаємовигідну співпрацю, як в сфері виробництва, так і в сфері торгівлі. Правила міжнародної торгівлі, з якими світ вступив в ХХІ століття, сформульовані і пакеті угод Уругвайського раунду ГАТТ (Генеральна угода з тарифів і торгівлі). Щоб не залишитись ізольованою, Україні необхідно створити таку законодавчу базу, яка б регулювала зовнішньоекономічні відносини відповідно до принципів ГАТТ/СОТ. Крім цього відправною точкою маркетингової стратегії регіонального розвитку повинно стати широке використання як вітчизняних так і зарубіжних новітніх технологій (Ноу-хау) які є, як відомо, об’єктами інтелектуальної власності. Це дасть можливість провести реконструкцію застарілих та створити нові конкурентноздатні сфери та комплекси, забезпечить структурну перебудову промисловості, аграрного сектора та всієї інфраструктури з метою випуску конкурентноздатної на світовому ринку продукції (робіт, послуг).
Як свідчить зарубіжний досвід, промислове виробництво в більшості країн світу все інтенсивніше насичується науково-дослідними та технологічними розробками. В результаті експортна продукція містить в собі все більше запатентованих високих технологій та наукових розробок. Тому товаровиробники потребують адекватного захисту своїх прав на патенти, що забезпечило б їм можливість компенсації витрат на науково-дослідні роботи.
Крім цього продукція виготовлена за новітніми технологіями, часто стикається на міжнародному ринку з такими самими технологічними вдосконаленнями, використаними шляхом несанкціонованого права, що призводить до появи “піратської продукції”, яка негативно впливає на міжнародну торгівлю.
Значним кроком в розв’язанні тих та інших проблем на шляху до СОТ є наближення вітчизняного законодавства в сфері захисту прав інтелектуальної власності до світової практики і в першу чергу адаптації його до законодавства ЄС. Слід відмітити, що Україна з метою реалізації стратегічного курсу на входження у європейський політичний, економічний та правовий простір підписала Угоду про партнерство та співробітництво (УПС) з Європейським співтовариством та їх державами членами, яка набула чинності з березня 1998 р. Значно пізніше Указом Президента України була затверджена стратегія економічного та соціального розвитку України “Шляхом європейської інтеграції” на 2004-2015рр.
Однією з основних умов поступового інтеграційного процесу України до ЄС було визначено адаптацію вітчизняного законодавства до європейського через його гармонізацію. При цьому основний акцент зроблено на тому, що зближення законодавства України і ЄС є важливою умовою для зміцнення економічних зв’язків між ними.
Ефективність інтеграційного процесу значною мірою залежить від вирішення низки проблем пов’язаних із гармонізацією законодавства. Однією з таких проблем, на думку вчених, є проблема співвідношення права Європейського Союзу та права України [7]. Вони стверджують, що ця проблема є досить складною не тільки для тих країн які прагнуть інтегрувати до ЄС, а й для самих держав-членів, оскільки право ЄС вже є не просто частиною міжнародного права, а досить специфічною системою права, яка відрізняється певним чином від системи міжнародного права. Тому адаптація національного законодавства до законодавства ЄС повинна здійснюватись в контексті вирішення і цієї проблеми.
Пошук власного місця в європейській господарській структурі вимагає знання специфіки сучасного світового ринку, який також зазнає суттєвих змін. Не тільки розширюються його межі, а й зростають потреби, змінюється їхня структура, а також склад тих виробників, які задовольняють основну частку світового попиту на товари (роботи, послуги). Оновлення номенклатури товарів, представлених на світовий ринок відбувається сьогодні значно швидше, ніж раніше. Тому в нього можуть включатися нові учасники, котрі або створили новий товар, або ж мають переваги в затратах виробництва.
Реалізація маркетингової стратегії на регіональному рівні потребує розширення повноважень, прав, можливостей та відповідальності регіонів, які б відповідали світовій практиці децентралізації управління, що закріплене положенням Європейської хартії про місцеве самоврядування.
Література:
1. Будівництво нової Європи. Прикордонне співробітництво у Центральній Європі. За редакцією В.Гудака.– Ужгород. – 1997.– С. 248
2. Поповкін В. А. До концепції державної регіональної політики. – К.: Національний інститут стратегічних досліджень. – Вин. 37. – 1995. – С. 45-46.
3. І. Лукінов Наукові основи регіонального розвитку і принципи регіональної політики «Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: Регіональний і соціально-економічні аспекти» Матеріали третьої міжнародної науково-практичної конференції. – Ялта-Форос. 1998. с. 236-248.
4. Міжнародне економічне право / І.І. Дахно: навчальний посібник. - Київ: ЦНЛ, 2006.- 272 с.
5. Господарське законодавство / М. М. Мандриковський: Навчальний посібник. – Львів: Львівська політехніка – ЦНЛ, 2004. – 172 с.
6. Жаров В. Кожарська І. Правова охорона корисних моделей в Україні з огляду на міжнародну практику // Інтелектуальна власність № 12. 2003 с. 21-27.
7. Муравйов В., Сербулов В. Співвідношення права Європейського Союзу та внутрішнього права держав-членів // http: // search. biqmir. net / indekx.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
