Необхідною умовою побудови правової держави в Україні є створення нового кримінально-процесуального законодавства і завершення реалізації Концепції судово-правової реформи в Україні, якою передбачено комплекс взаємопов`язаних заходів, спрямованих на зміцнення судової системи, кодифікацію усіх галузей права відповідно до соціально-економічних та політичних змін, які відбуваються у нашому суспільстві. Це безпосередньо стосується і реформування системи адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності, що виконують важливу функцію щодо об’єктивності і організації розгляду кримінальних злочинів та адміністративних правопорушень.
На наш погляд, участь експерта у справах про адміністративні правопорушення має важливе значення, він є ключовою фігурою в судово-експертній діяльності.
Л.М. Романенко, досліджуючи дещо споріднену з нашими питаннями проблематику, доречно вважає, що розглядаючи питання про доцільність розвитку організації судово-експертної діяльності в Україні слід враховувати позитивний досвід зарубіжних країн та не ігнорувати досягнення вітчизняної моделі організації такої діяльності, зокрема, матеріальні, методологічні, професійні можливості відомчих спеціалізованих експертних установ. Прагнучи до забезпечення максимальної неупередженості та незалежності судових експертиз, заслуговує на підтримку позиція тих науковців, котрі зазначають, що відомча приналежність судових експертів не має вирішального значення при їх призначенні для провадження судової експертизи, в адміністративному судочинстві, зокрема, та в адміністративному процесі, взагалі. Це визначається тим, що відомства повинні забезпечити судовим експертам дійсну незалежність та не впливати на провадження експертиз. Для цього потрібно удосконалювати правове регулювання цієї організаційної форми судово-експертної діяльності та розвивати альтернативну незалежне судову експертизу, забезпечуючи рівні можливості у використанні обох зазначених форм [1, с. 450-451].
А.В. Іванов в деяких питаннях погоджується з Л.М. Романенко та зазначає у своїх наукових працях, що у процесі підготовки новітнього адміністративно-деліктного законодавства щодо участі експерта доцільним є врахування позитивного зарубіжного нормотворчого досвіду у відповідній сфері. Це дозволяє скористатися здобутками та уникнути недоліків, які виявила процедура застосування аналогічного адміністративно-деліктного законодавства у зарубіжних країнах. Однак використання досвіду має бути виваженим, із обов’язковим акцентом на специфіку нормотворчого процесу кожної країни та його результати, обґрунтованим, дієвим, узгоджуватися із основними напрямками сучасної нормотворчої діяльності держави, вітчизняної адміністративно-деліктної (зокрема її процесуальної частини) політики та пріоритетними напрямками зовнішньої та внутрішньої політики України [2, с. 13]. У цих питаннях ми з ним повністю солідарні.
Таким чином, об’єктом адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності є право фізичних та юридичних осіб на проведення законної, незалежної, об'єктивної і повної судової експертизи на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини юридичної справи, а також діяльність публічної адміністрації стосовно:
- особливостей проведення адміністративно-деліктної експертизи, адміністративно-процедурної експертизи та експертизи у справах адміністративного судочинства;
- забезпечення умов праці судового експерта за місцезнаходженням об'єктів дослідження;
- створення судово-експертних спеціалізованих установ;
- забезпечення науково-методичної та організаційно-управлінської діяльності судово-експертних установ;
- забезпечення організаційно-правових засад діяльності Координаційної Ради з проблем судової експертизи;
- ведення державного Реєстру атестованих судових експертів;
- організаційно-правових засад атестації судових експертів;
- присвоєння кваліфікації судовим експертам з правом проведення певного виду експертизи;
- організаційно-правових засад діяльності Експертно-кваліфікаційної комісії;
- організаційно-правових засад здійснення навчання фахівців для спеціалізованих установ, що проводять судові експертизи;
- забезпечення спеціальної дисциплінарної та адміністративної відповідальність у зазначеній сфері.
Література:
1. Романенко Л.М. Розвиток організації судово-експертної діяльності в Україні з урахуванням досвіду деяких зарубіжних країн / Л.М. Романенко // Право та управління. – 2012. – № 1. – С. 444-452.
2. Іванов А.В. Експерт у провадженні у справах про адміністративні правопорушення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право» / Андрій Валерійович Іванов; Харківський нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2009. – 18 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
