Із теорії права відомо, що реалізація права — це втілення у діяльності суб'єктів права приписів правових норм, встановлених або санкціонованих державою [1, с.85]. Реалізація норм адміністративного права— це практичне використання правил поведінки, які містяться у адміністративно-правових нормах [2, с.38].
Проблема реалізації правових норм ще недостатньо досліджена в юридичній науці насамперед тому, що, як слушно відзначив російський дослідник Д. А. Керімов, не можна обмежувати рамки цієї проблеми лише вивченням практики застосування права у випадках правопорушень та злочинності. Не менш важливо узагальнювати і позитивний вплив права, законодавства [1, с.85].
Дослідженню питань реалізації норм адміністративного права присвячені праці багатьох вчених-правників, зокрема В.Б. Авер’янова, Ю.П. Битяка, Є.О. Гіди, Т.О. Коломоєць та інших.
В юридичній літературі існує кілька підходів до визначення форм реалізації адміністративно-правових норм. Деякі вчені-адміністративісти виділяють чотири способи реалізації норм: 1) виконання; 2) використання; 3) дотримання; 4) застосування. Інші фахівці визнають тільки два способи: 1) виконання та 2) застосування, розглядаючи їх як основні варіанти реалізації, до яких іноді додаються дотримання та використання як форми виконання.
Т.О. Коломоєць виділяє наступні форми реалізації адміністративно-правових норм:
1) виконання – активна поведінка суб’єктів адміністративно-правових відносин щодо виконання юридичних обов’язків (одержання паспорта, сплата податків, подання декларації);
2) використання – активна поведінка суб’єктів адміністративно-правових відносин щодо здійснення наданих юридичних прав (подання скарги, заяви);
3) додержання – пасивна поведінка суб’єктів адміністративно-правових відносин щодо дотримання заборон;
4) застосування – діяльність органів держави щодо вирішення управлінських та публічно-сервісних справ і видання індивідуальних юридичних актів, які ґрунтуються на вимогах матеріальних і процесуальних юридичних норм[2, с.39].
На думку В.Б. Авер’янова, дотримання не слід розглядати як самостійну форму реалізації адміністративно-правових норм, оскільки воно пов'язане з реакцією учасників управлінських відносин на заборони і, по суті, є конкретним проявом такої форми реалізації норм, як їх виконання. Більше того, дотримання можна вважати основою реалізації адміністративно-правових норм у будь-якій з її форм [1, с.86].
Отже, підсумовуючи все вищенаведене, можна стверджувати, що існує багато поглядів щодо реалізації норм адміністративного права. Але можна сказати одне, що розвиток адміністративного права України ще не досяг своєї вершини (це замовлено тим, що адміністративне право незалежної України досить молода галузь права). Тому й питання реалізації його норм має значні перспективи дослідження.
Література:
1. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер'янов (голова). — К,: Видавництво «Юридична думка», 2004. — 584 с.
2. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник / Т.О. Коломоєць. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 576 с.
___________________________________________
Науковий керівник: к.ю.н., доцент Меліхова О.Ю.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
