У випадку заподіяння шкоди працівником юридичної чи фізичної особи при виконанні ним своїх обов’язків виникає деліктне зобов’язання, якому притаманні як загальні характеристики (факт заподіяння шкоди, протиправність поведінки заподіювача шкоди, причиновий зв'язок між такою поведінкою і шкодою і вина), так і певні особливості. Зокрема, заподіяння шкоди працівником юридичної чи фізичної особи при виконанні ним своїх обов’язків вважається спеціальним деліктом, який є можливим за наступних умов:
1) між працівником – заподіювачем шкоди – і відповідною юридичною або фізичною особою існують трудові (службові) правовідносини, правовою підставою виникнення яких слугує трудовий договір (контракт), наказ про прийняття на службу, про переведення на тимчасову роботу у організацію, акт обрання на виборну посаду, а також інші юридичні акти;
2) шкода заподіюється безпосередньо під час виконання трудових (службових) обов’язків, тобто при здійсненні обумовленої трудовим договором (контрактом), іншим локальним чи адміністративним актом роботу.
Регресна вимога носить похідний характер. Вона виникає тільки на основі виконання якогось іншого зобов'язання, що стосовно регресного може бути названо основним. Регресне зобов'язання завжди є похідним від основного, оскільки коли припиняє дію основне, то виникає регресне зобов'язання [1]. Особливість кредитора полягає у тому, що він, перш ніж стати кредитором у регресному зобов'язанні, був боржником в іншому зобов'язанні, виконання якого і породило регресне зобов'язання [2, 64]. Як наслідок, у контексті згаданої ситуації можна стверджувати про виникнення нового зобов’язання між роботодавцем і його працівником (-ками), які заподіяли шкоду третій особі під час виконання своїх трудових (службових) обов’язків.
У зобов’язанні, яке виникає внаслідок заподіяння шкоди працівником при виконанні ним своїх трудових (службових) обов’язків, хоча б одна зі сторін може бути представлена двома і більше особами. Так, у випадку заподіяння шкоди кількома особами одному потерпілому виникне деліктне зобов’язання із активною множинністю осіб, кілька потерпілих і один заподіювач шкоди сформують зобов’язання із пасивною множинністю осіб, а наявність кількох заподіювачів шкоди і кількох потерпілих утворить змішану множинність осіб.
У випадку утворення активної множинності осіб унаслідок заподіяння шкоди працівником при виконанні своїх трудових (службових) обов’язків така множинність може бути як частковою, так і солідарною. Це залежить від того, яка власне шкода була заподіяна – зокрема, у випадку заподіяння шкоди майну, яке належало кільком особам на праві спільної часткової власності, виникне активна часткова множинність осіб. Своєю чергою, солідарна активна множинність сформується, якщо шкоди буде завдано об’єкту спільної сумісної власності.
Цікавішою є ситуація у випадку існування пасивної множинності осіб у деліктах, які є предметом дослідження. Відразу варто зазначити, що у основному зобов’язанні така множинність можлива тільки тоді, коли шкода спільно заподіюється двома і більше працівникам, які пов’язані трудовими (службовими) обов’язками з, як мінімум, двома окремим юридичними особами. У такій ситуації потерпілий буде мати право звернутися до суду з позовом до обох роботодавців одночасно, керуючись положеннями ч. 1 ст. 1190 ЦК України, згідно з якою особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. У випадку задоволення його позовних вимог, обидва роботодавці матимуть змогу всунути регресну вимогу до своїх працівників. Однак, описаний приклад варто відмежовувати від випадків, коли шкода може бути завдана внаслідок взаємо незалежних дій працівників кількох юридичних чи фізичних осіб – тобто йдеться про сукупну шкоду. У такій ситуації буде існувати кілька самостійних деліктів, причому у рамках кожного з них потрібно буде доводити наявність вини заподіювача шкоди. У випадку ж заподіяння шкоди кількома працівниками одного роботодавця у основному зобов’язанні пасивної множинності осіб не буде, однак вона сформується вже у регресному зобов’язанні. Тут також застосовується правова норма ч. 1 ст. 1190 ЦК України.
Література:
1. Березовський Р. С. Право зворотної вимоги (регресу) за цивільним законодавством України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vuzlib.com/content/view/1435/126.
2. Гражданское право. Т. 1 / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. 6-е изд., перераб. и доп. – М., 2005. – 765 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
