:: LEX :: ЗАХИСТ ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ ОСОБИ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ПРИРОДНЕ ІСНУВАННЯ ЛЮДИНИ
UA  RU  EN
 
  Главная
  Как принять участие в научной конференции?
  Календарь конференций
  Редакционная коллегия. ОБ «Наукова спильнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архив

Актуальные исследования правовой и исторической науки (выпуск 61)

Срок представления материалов

16 мая 2024

До начала конференции осталось дней 27


  Научные конференции
 

  Полезные правовые интернет ресурсы
 

 Полезные ссылки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Счетчики


 Ссылки


 Кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ЗАХИСТ ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ ОСОБИ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ПРИРОДНЕ ІСНУВАННЯ ЛЮДИНИ
 
18.11.2014 17:30
Автор: Ільєнко Валерія Валеріївна, студентка факультету праці та соціального управління Чернігівського національного технологічного університету
[Секция 3. Гражданское и семейное право. Гражданское процессуальное право. Коммерческое право. Жилищное право. Обязательственное право. Международное частное право]

Питання особистих немайнових прав фізичної особи стає надзвичайно актуальним на тлі суспільних перетворень, які сьогодні відбуваються в Україні. Відповідно до ст. 3 Конституції України був закріплений абсолютно новий основоположний принцип пріоритетності людини та її внутрішніх (духовних) благ порівняно з іншими соціальними цінностями [1].На розвиток цього положення в Конституції України в розділі другому була закріплена низка фундаментальних прав та свобод людини і громадянина, яка за своїм змістом та обсягом є чи не найповнішим у Європі переліком основних можливостей та дозволів. 

Нині проблема особистих немайнових прав посідає у цивілістиці одне з найважливіших місць. ООН визначає права людини як  права, які притаманні нашій природі і без яких ми не можемо жити як люди. Права людини становлять абсолютну цінність. У будь-якому суспільстві вони є важливим інститутом, за допомогою якого регулюється правовий статус особи, визначаються способи і засоби впливу на неї, межі вторгнення в особисту сферу[3, ст.235].

У ЦК особисті немайнові права поділяються на два види: права, що забезпечують природне існування людини (право на життя та права, що забезпечують функціонування цього блага); права, що забезпечують соціальне буття громадян (право на ім´я, честь та гідність, на індивідуальність)[3, ст.235].

Виходячи із зазначеної класифікації, можна стверджувати, що в ЦК особисті немайнові права поділяються на два рівні залежно від благ, що виступають об´єктами цих прав. Блага першого рівня нерозривно пов´язані з фізичним буттям людини — виникають разом з її народженням, діють протягом її життя. Вони існують незалежно від їх правового регулювання. Держава повинна їх охороняти, а у разі порушення - захищати. Благами другого рівня виступають суб´єктивні немайнові права, що визначають зміст абсолютних правовідносин. Ці права виникають безпосередньо з підстав, зазначених у законі. 

Запропонована ЦК класифікація особистих немайнових прав - це крок уперед у порівнянні з ЦК 1963 p. Але складається враження певної умовності такого поділу. Особливо це стосується переліку прав, що забезпечують соціальне буття громадян. Так як, по-перше, нині відсутнє точне визначення змісту поняття «соціальне буття»; по-друге, за поняттям «соціальне буття» ніби приховується сама особистість з її індивідуальністю та недоторканістю її внутрішнього світу.

Особисті немайнові права належать усім без винятку фізичним особам незалежно від віку, дієздатності, інших особливостей, зокрема від того, у зв'язку з якими подіями життя вони перебувають.

Положення про рівність прав усіх громадян закріплено у ст. 24 Конституції України і цілком стосується особистих немайнових прав [1].

Особливістю особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, є те, що вони спрямовані на підтримання існування фізичної особи як біологічної, психосоматичної істоти. До особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, належать: право на життя, репродуктивні права, право на здоров'я, право на безпечне довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на сім'ю, опіку та піклування.

Виокремлення їх з поміж інших прав можна за допомогою притаманних їм ознак. По-перше, в них відсутній економічний або майновий зміст, тобто мають єдину неекономічну природу і утворюються у духовній сфері життя суспільства. Виникають у людини з народження: одні — внаслідок самого факту фізичної появи на світ;  інші — в результаті того, що людина, яка народилася, існує в певному соціумі. По-друге, абсолютним характером визначений зміст особистих абсолютних правовідносин, яким є суб'єктивні особисті права та відповідні обов'язки. Наприклад: на ім'я, честь, гідність Відповідають обов'язки інших осіб не порушувати, поважати ці права. По-третє, складаються з приводу особливої категорії об'єктів — немайнових благ, які неможливо відокремити від конкретної особи, а тому мають особистий характер, що визначає їх єдину функціональну властивість -  нетоварність.

Першим та найголовнішим видом особистих немайнових прав фізичної особи безперечно, є право на життя. Визначено, що кожна фізична особа має невід'ємне право на життя. Під поняттям "життя", на нашу думку, слід розуміти особисте немайнове благо, суть якого полягає в фізичному, психічному та соціальному функціонуванні людського організму як єдиного цілого.

У ст.27 Конституції України наведено, що в Україні діє принцип не абсолютного, а відносного права на життя : «Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя» [2]. УЦК України, як можна зрозуміти із тексту ст. 281, йдеться про абсолютне право на життя: «Фізична особа не може бути позбавлена життя».

Особисті немайнові права можна визначити як права специфічні. Специфіка їх полягає в тому, що вони не несуть у собі економічного змісту, не мають грошової оцінки. Це випливає з їх назви, як немайнових прав.

Л. О. Красавчикова вважає, що охорона особистого життя за своєю структурою поділяється на три ланки: регулятивну, забезпечувальну та захисну. Захист у даному випадку розглядається як окремий вид охорони і використовується у разі наявного правопорушення. Охорона є видом щодо категорії правового регулювання у цілому. Заходи захисту та відповідальності становлять суть захисної ланки [4].

Як стверджує М.І. Ковальов : « Право на життя – природне право будь-якої  людини», і вказує на те, що це право безспірно існує. Більш того, людина не може ним скористатися на свій розсуд: покликаний у світ вольовом покликом природи. Однак активне життя, яке відбувається між народженням і смертю, наповнене безперервним здійсненням людиною своїх прав і обов’язків. І саме завдяки праву на життя у правовій державі, де в повній мірі діють закони громадянського суспільства, права на законні інтереси громадян є пріоритетними між всіма іншими [3].

Отже, проблема особистих немайнових прав посідає одне із найважливіших місць. Реальне забезпечення прав людини вважається ознакою розвинутої правової держави, результатом побудови демократичних відносин. В будь-якому суспільстві права людини є важливим інститутом, за допомогою якого регулюється правовий статус особи, визначаються способи і засоби впливу на неї, межі вторгнення в особисту сферу, встановлюються юридичні гарантії реалізації та захисту прав і свобод. Повага до кожної людини як до особистості має стати нормою повсякденного життя в Україні, а людина має бути єдиною абсолютною цінністю первісного порядку, щодо якої визначаються всі інші цінності. Основні права і свободи людини належать їй від народження і є невід'ємними, тому реальне забезпечення їх має бути однією з пріоритетних функцій держави.




Література:

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. (із змінами внесеними згідно із Законом України від 22. 02.2014р.) -80 с.-Ст. 3, 24,27

2. Цивільний кодекс України: чинне законодавство із змінами та допов. На 6 червня 2011 року: (Відповідає офіц.. текстові) – К.: Алерта; ЦУЛ, 2011.- 312 с.

3. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В. Дзера, Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін., 2004.- 736.

4. Красавчикова Л.О. Личная жизнь граждан под охраной закона. М.: Юр.лит., 1983.

_______________________________

Науковий керівник: Кобзар В.В., кандидат юридичних наук, Чернігівській національний технологічний університет

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ЦИВІЛЬНЕ ТА ГОСПОДАРСЬКЕ СУДОЧИНСТВО: ПРОБЛЕМА УНІФІКАЦІЇ СУДОВИХ ПРОЦЕДУР
27.11.2014 22:27
ВОЛОДІННЯ ЯК ІНСТИТУТ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА
27.11.2014 21:45
ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВЧОГО ЗАКРІПЛЕННЯ ПОНЯТТЯ «ШЛЮБНИЙ ДОГОВІР»
24.11.2014 18:51
ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ
02.12.2014 14:00




© 2006-2024 Все права защищены При использовании материалов сайта, ссылка на www.lex-line.com.ua обязательна!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше