На сучасному етапі внаслідок процесу лібералізації національних та міжнародних транспортних послуг ринок транспортних перевезень зазнав значної реструктуризації, яка сприяла якісно новим змінам в сфері міжнародних транспортних перевезень.
Основою підвищення ефективності співпраці між країнами в сфері транспортних перевезень являються кардинальні зміни у впровадженні новітніх технологій перевізного процесу, орієнтовані на високу якість транспортного обслуговування, що може бути досягнуто активним застосуванням мультимодальних перевезень.
На сьогодні не існує єдиного узагальненого підходу до визначення поняття «мультимодальних перевезень». Окремі дослідники висловлюють думку, що під міжнародними мультимодальними перевезеннями слід вважати такі перевезення, при яких вантаж слідує по території двох або більше держав, які уклали між собою спеціальні угоди.
Так, наприклад, О.Є. Соколова визначає даний вид перевезень як «інтегровану та взаємозв’язану транспортну систему, завданням якої є прискорення, здешевлення та спрощення технологічних процедур упродовж повного ланцюга доставки «від дверей до дверей» за умов організаційно-технологічної взаємодії всіх ланок перевізного процесу» [1, c. 114].
Інший дослідник Е.Л. Лимонов визначає міжнародні мультимодальні перевезення як «перевезення з використанням декількох видів транспорту, виконувані під відповідальністю одного перевізника за єдиним транспортним документом і за єдиною наскрізною ставкою» [2, c. 54-56].
Згідно з Конвенцією ООН про міжнародні змішані перевезення вантажів від 1980 р. терміну «мультимодальні перевезення» відповідає термін «змішані перевезення», що означає перевезення вантажів щонайменше двома різними видами транспорту на підставі договору змішаного перевезення з місця в одній країні до обумовленого місця доставки в іншій країні [3]. Відповідно до Конвенції операції з вивезення та доставки вантажів, які здійснюються тільки одним видом транспорту, не вважаються міжнародним змішаним перевезенням.
Необхідно зазначити, що у визначенні Європейської економічної комісії ООН щодо мультимодальних перевезень відсутнє універсальне визначення, відповідно застосовуються наступні терміни: «мультимодальні перевезення», «інтермодальні перевезення», «комбіновані перевезення», «автомобільно-залізничні перевезення» (у вітчизняній літературі відомі як контрейлерні перевезення), «комбіновані перевезення залізничним та автомобільним транспортом», «морські перевезення на короткі відстані» та інші.
Досить важливе місце в розвитку правового регулювання змішаних перевезень займають «Токійські правила», положення яких стали основою проформ транспортних документів [4].
Основним міжнародним договором в галузі правового регулювання міжнародних комбінованих перевезень виступає Конвенція ООН 1980 року «Про міжнародні мультимодальні перевезення вантажів» (Женевська конвенція), норми якої носять імперативний характер.
Важливим етапом у розвитку правового регулювання міжнародних перевезень стало створення Роттердамських правил (Конвенції «Про договори повністю або частково морський міжнародного перевезення вантажів» 2008 року).
Роттердамські правила, являють собою певну альтернативну можливість для учасників мультимодального перевезення отримати і використовувати передбачувану систему відповідальності, передбачену в даних правилах, відповідно покликані встановити новий режим відповідальності перевізника шляхом модифікації системи мережевої відповідальності [5].
На підставі викладеного можна зробити наступні висновки:
1. У більшості наукових праць відсутнє єдине юридичне визначення мультимодальних перевезень, що створює певну плутанину, так як поряд з даним поняттям використовуються такі терміни як: «інтермодальні перевезення», «комбіновані перевезення» та «змішані перевезення».
2. На сьогодні існує цілий ряд міжнародних документів, в межах яких відбувається регулювання міжнародних мультимодальних перевезень, одні з яких не втупили в силу, а інші мають лише рекомендаційний характер.
Література:
1. Соколова О.Є. Концептуальні засади формування мультимодальної системи перевезення вантажів / О. Соколов // журнал «Наукоємні технології», № 1 (21), 2014. – С. 114-118.
2. Лимонов Э.Л. Внешнеторговые операции морского транспорта и мультимодальные перевозки. СПб.: Выбор, 2000. - 416 с.
3. Конвенція Організації Об'єднаних Націй про міжнародні змішані перевезення вантажів ООН від 24.05.1980 [ Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_189.
4. Лебедев В.П. Смешанные перевозки как разновидность международных перевозок и международное право. / В.П. Лебедев // Транспорт. № 47. – 2006.
[Электронный ресурс]. – Режим доступа: www.murs.com.ua.
5. Калпин А.Г. Конвенция ООН о договорах полностью или частично морской перевозки грузов (Роттердамские правила) / А. Калпин [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://law journal. hse.ru/ data/ 2012/06 /25/1256190785/4-2010-8.pdf#page=5&zoom=auto,-172,250.
_________________________
Науковий керівник: Забара Ігор Миколайович, кандидат юридичних наук, доцент, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
