:: LEX :: ОСОБЛИВОСТІ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО БАНКРУТСТВО ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
UA  RU  EN
 
  Главная
  Как принять участие в научной конференции?
  Календарь конференций
  Редакционная коллегия. ОБ «Наукова спильнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архив

Актуальные исследования правовой и исторической науки (выпуск 60)

Срок представления материалов

16 апреля 2024

До начала конференции осталось дней 19


  Научные конференции
 

  Полезные правовые интернет ресурсы
 

 Полезные ссылки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Счетчики


 Ссылки


 Кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО БАНКРУТСТВО ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
 
21.06.2016 12:02
Автор: Солодка Аліна Вікторівна, магістрант Навчально-наукового інституту права Сумського державного університету
[Секция 9. Хозяйственное право. Хозяйственное процессуальное право]

Транскордонна неспроможність є складною категорією, яка передбачає наявність іноземного елемента у відносинах неспроможності. Це зумовлює необхідність у виробленні ефективних методів співробітництва різних держав для вирішення справ у транскордонній неспроможності.

Водночас право ЄС є найбільш прогресивним у регламентації даного питання серед держав-членів ЄС та характеризується частковою матеріально-правовою уніфікацією норм у сфері регулювання відносин неспроможності, ускладнених іноземним елементом. Правовим інструментом, покликаним вирішувати дану категорію справ, є Регламент ЄС № 1346/2000 про провадження у неспроможності, який набрав чинності 31 травня 2002 року (далі – Регламент) [1].

Регламент вже понад 10 років регулює відносини неспроможності, ускладнені іноземним елементом на теренах ЄС, крім Данії. Регламент ЄС за своєю природою є актом прямої дії, що полегшило його пряме застосування через відсутність необхідності в імплементації даного інструмента в національне законодавство держав-членів ЄС [2, с. 119]. Крім того, правила Регламенту мають пріоритет перед національним законодавством держав-учасниць ЄС й у випадку протиріч між Регламентом і національним законодавством слід застосовувати правила Регламенту [3, с. 88].

Оскільки транскордонна неспроможність є складною категорією з точки зору ускладнення відносин неспроможності іноземним елементом, наявність останнього спричиняє певні труднощі та колізії, які потребують вирішення. У міжнародній практиці винесення судових рішень про визнання боржника неспроможним найбільш поширеною проблемою є порушення щонайменше двох проваджень у неспроможності відносно одного і того ж боржника на території різних держав [4, с. 318].

Така ситуація породжує питання щодо того, яке з проваджень має отримати статус «основного», а яке – «неосновного» провадження у справі про неспроможність, що впливатиме на подальший вибір застосованих процедур, визнання чи невизнання такого іноземного провадження та повноважень керуючого на території іншої держави, обсяг судової допомоги, долю активів тощо. Іншими словами, виникає конфлікт юрисдикцій, які претендують на визнання себе державою порушення основного провадження у справі про транскордонну неспроможність, адже останнє має певні переваги перед неосновним іноземним провадженням [5, с. 380]. Це правило поширене і в міжнародному договірному праві. Коли міжнародний контракт містив положення про поставку обладнання, монтажні та геодезичні роботи, роботи з пуску в експлуатацію і розробку техніко-економічного обґрунтування проекту, більш ніж 50% його вартості припадало на поставку обладнання, основним було визнано зобов’язання за контрактом у поставці обладнання згідно з правилами договору міжнародної купівлі продажу, укладеному на основі законодавства країни-продавця [6, с. 56-57].

У Регламенті закладений певний компроміс між принципами універсальності і територіальності. Визначення основного та неосновного провадження у Регламенті прямо не передбачено. Лише через призму положень, зазначених у ст. 3 Регламенту, можна дійти висновку, що саме собою представляє кожен із цих видів провадження.

Регламент передбачає автоматичне визнання юрисдикції держави, де відкрите основне провадження, в усіх інших державах, де є належні боржнику підприємства, що означає розповсюдження положень цієї юрисдикції на всі заходи по неспроможності у всіх цих інших державах. Одночасно Регламент передбачає паралельне здійснення основного і вторинних проваджень, причому кожне вторинне провадження здійснюється відповідно до законодавства тієї держави, де воно було відкрите. Регламент визначає, що застосовується законодавство тієї держави, чий суд відкрив провадження. Це правило розповсюджується на всі аспекти провадження, а також на всі процедури: відкриття, здійснення, завершення [7, с. 25].

Слід також відмітити, що може виникнути й інший конфлікт, викликаний спором судів двох держав про те, хто з них має право відкрити основне провадження. Причина цього конфлікту частково закладена у можливості різного тлумачення одного з основних понять Регламенту. Але тут уже на перший план виходить не законодавець, а фахівець із теорії та практики права.




Література:

1. Регламент Ради ЄС 1346/2000 про процедури неспроможності від 29.05.2000 р. / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:L:2000:160:0001:0018:en:PDF.

2. Стахєєва-Боговик О.О. Право ЄС у сфері транскордонної неспроможності: ключові зміни / О.О. Стахєєва-Боговик // Судова апеляція. – 2014. – № 2 (35). – С. 118-124.

3. Клепцов М.С. Регулирование несостоятельности нормативными актами Европейского Союза / М.С. Клепцов // Бизнес в законе. – 2010. – № 3. – С. 87-91.

4. Бірюков О.М. Транскордонні банкрутства: теорія і практика: монографія. – К.: КНУ ім. Тараса Шевченка, 2008. – 318 с.

5. Стахєєва-Боговик О.О. Зміст та ключові концепції основного та неосновного провадження у справах про транскордонну неспроможність / О.О. Стахєєва-Боговик // Порівняльно-аналітичне право. – 2014. – № 2. – С. 379-383.

6. Деревянко Б.В. Відмежування договору міжнародної купівлі-продажу від інших договорів / Б.В. Деревянко // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. – 2010. – № 1. – С. 53–57.

7. Файншмидт Е. Трансграничная несостоятельность. – М., 2012. – 26 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ОСНОВНІ УЧАСНИКИ ПРОЦЕДУРИ БАНКРУТСТВА
24.06.2016 11:11
ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ НА МОНОПОЛЬНОМУ РИНКУ
21.06.2016 11:54




© 2006-2024 Все права защищены При использовании материалов сайта, ссылка на www.lex-line.com.ua обязательна!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше