:: LEX :: ДЕЯКІ АСПЕКТИ ПРЕДМЕТУ ДОКАЗУВАННЯ У ПРОВАДЖЕННІ ПРО ЗЛОЧИН, ПЕРЕДБАЧЕНИЙ СТ. 209 КК УКРАЇНИ
UA  RU  EN
 
  Главная
  Как принять участие в научной конференции?
  Календарь конференций
  Редакционная коллегия. ОБ «Наукова спильнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архив

Актуальные исследования правовой и исторической науки (выпуск 60)

Срок представления материалов

16 апреля 2024

До начала конференции осталось дней 19


  Научные конференции
 

  Полезные правовые интернет ресурсы
 

 Полезные ссылки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Счетчики


 Ссылки


 Кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ПРЕДМЕТУ ДОКАЗУВАННЯ У ПРОВАДЖЕННІ ПРО ЗЛОЧИН, ПЕРЕДБАЧЕНИЙ СТ. 209 КК УКРАЇНИ
 
29.10.2017 17:52
Автор: Слободянюк Павло Леонідович, суддя Шевченківського районного суду м. Києва
[Секция 4. Уголовное право. Уголовное процессуальное право. Криминалистика. Криминология. Уголовно-исполнительное право. Медицинское право]

Перелік обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, визначений у ч. 1 ст. 91 КПК України, і включає в себе: 1) подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схилення особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов’язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Вказані обставини отримали в теорії доказів назву загального предмету доказування. Звичайно, у кримінальному провадженні про легалізацію (відмивання) доходів, одержаним злочинним шляхом, індивідуалізація предмета доказування здійснюється з урахуванням вимог ст. 209 КК України.

Доказування у кримінальному провадженні про цей злочин має особливості. Одна із них полягає у тому, що у випадках, передбачених абз. 2 ч. 8 ст. 216 КПК України, досудове розслідування у провадженнях із легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, проводиться без попереднього або одночасного притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, у кримінальних провадженнях за ст. 209 КК України у разі, коли, зокрема: суспільно небезпечне діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, вчинено за межами України, а легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, – на території України; факт вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, встановлений судом у відповідних процесуальних рішеннях.

Для вирішення питання про наявність складу злочину, передбаченого ст. 209 КК України, необхідно довести, що особа вчинила хоча б одну з таких дій, що передували легалізації (відмиванню) доходів: 1) фінансової операції чи правочину з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів; 2) дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми перетворення; 3) набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

Дослідження обставин кримінального провадження не може бути повним, якщо не виявлені причини та умови, що сприяли вчиненню злочину, передбаченого ст. 209 КК України. Однак, на відміну від КПК України 1960 р., чинний КПК України не покладає на слідчих, прокурорів обов’язок доводити причини та умови, які сприяли вчиненню як цього, так і інших злочинів.

На це звертається увага у юридичній літературі. Відмічається, що КПК України не вимагає від слідчих і прокурорів займатися попередженням кримінальних правопорушень і навіть не зараховує виявлення причин та умов, які сприяли їх вчиненню, до предмета доказування у кримінальному провадженню. «Це суттєвий недолік, який необхідно терміново усунути, бо спеціально-кримінологічне запобігання кримінальним правопорушенням є обов’язковим атрибутом кримінального процесу будь-якої демократичної країни світу і займає в ньому чільне місце» [1, с. 157]. «Зумовлено це тим, що розслідування кримінальних правопорушень, з одного боку, пов’язується з реакцією суспільства і держави на конкретне кримінальне правопорушення з метою вжиття до винуватих кримінально-правових заходів, а з іншого – з кримінологічною реакцією суспільства і держави на фактори, детермінуючі кримінальні правопорушення, шляхом їх усунення чи блокування» [2, с. 215]. Без встановлення усієї сукупності негативних обставин, що сприяли вчиненню кримінального правопорушення, неможливо досягти успіху у протидії кримінальним правопорушенням, та й взагалі запобіжна (профілактична) функція є загальнодержавною [3, с. 33].

Наголошується на тому, що невжиття заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочину, може бути використано для учинення інших злочинів [4, с. 190]. Без «з’ясування причин та умов конкретного злочину неможливо побачити загальну картину причин та умов того чи іншого виду злочинності, а відтак і злочинності загалом. Це, в свою чергу, паралізує вироблення профілактичних заходів у боротьбі з нею» [5, с. 383–384].

Нами поділяється пропозиція науковців віднести причини та умови, що сприяли вчиненню кримінальних правопорушень, до обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні [1, с. 164; 2, с. 222; 4, с. 190; 5, с. 384; 6, с. 107; 7, с. 84–85; 8, с. 155; 9, с. 196].

Також слушною є пропозиція доповнити КПК України нормою про внесення слідчим, прокурором подання про усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочинів, на розгляд державних органів та посадових осіб [7, с. 86; 8, с. 155; 9, с. 197]. Заслуговує схвальної оцінки проект Закону України № 4444 від 14 березня 2014 р. «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо слідчих, що здійснюють досудове розслідування» [10]. КПК України пропонується доповнити ст. 91-1 «Подання слідчого, прокурора в кримінальному провадженні», передбачивши у ній наступні положення: слідчий, прокурор, установивши в ході досудового розслідування причини і умови, які сприяли вчиненню кримінального правопорушення, вносить у відповідний державний орган, громадську організацію, установу, підприємству незалежно від форм власності або посадовій особі подання про вжиття заходів для усунення цих причин і умов; не пізніше місячного строку за поданням має бути вжито необхідних заходів і про результати поінформовано особу, яка надіслала подання; у разі залишення подання без розгляду слідчий, прокурор зобов’язаний ужити заходів, передбачених статтями 254-257 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Список використаних джерел:

1. Юрчишин В. М. Місце і роль прокурора у досудовому розслідуванні та їх відображення в теорії, законодавстві і практиці: [монограф.]. Чернівці, «Видавничий Дім «РОДОВІД», 2013. 308 с.

2. Юрчишин В. М. Процесуальні функції прокурора у досудовій стадії кримінального провадження: поняття, призначення, система: [навч. посіб.]. Чернівці: Технодрук, 2014. 276 с.

3. Юрчишин В. М. Класифікація функцій прокурора у досудовому розслідуванні. Адвокат. 2014. № 2. С. 30–34.

4. Сербін М. М. Профілактична діяльність слідчого при розслідуванні кримінальних правопорушень, вчинених засудженими в установах виконання покарань. Правова держава: історія, сучасність та перспективи в умовах євроінтеграції: матеріали укр.–польськ. наук.–практ. конф. (Дніпропетровськ, 15 листопада 2013 р.). Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2013. С. 189–190.

5. Павленко І. В. Причини та умови вчинення злочину як предмет доказування в кримінальному провадженні. Закарпатські правові читання. Матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції молодих учених та студентів (25-27 квітня 2014 р., м. Ужгород) / Ужгородський національний університет. Ужгород: Видавництво УжНУ «Говерла», 2014. Т. 2. С. 382–384.

6. Шибіко В. Деякі новели чинного КПК України потребують подальшого осмислення й удосконалення. Право України. 2013. № 13. С. 104–111.

7. Баганець О. Доказування причин та умов, що сприяли вчиненню кримінального правопорушення. Юридична Україна. 2013. № 8. С. 83–87.

8. Форостяний А. В. Щодо розширення предмету доказування у кримінальному провадженні. Юридична наука. 2015. № 3. С. 152–158.

9. Форостяний А. В. Профілактична діяльність детективів Національного антикорупційного бюро України. Юридична наука. 2015. № 10. С. 193–199.

10. Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо слідчих, що здійснюють досудове розслідування: проект Закону України. Реєстраційний № 4444 від 14 березня 2014 р. URL: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/B7FB6E5D2F384D0BC22573E7003A78DF?OpenDocument.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
СУД ПРИСЯЖНИХ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ
29.10.2017 18:02
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕВІРКИ ВЕРСІЙ СЛІДЧИМ ПІДРОЗДІЛУ ФІНАНСОВИХ РОЗСЛІДУВАНЬ, ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ У ПОДАТКОВІЙ СФЕРІ
29.10.2017 17:57
ВИКОНАННЯ УХВАЛИ СЛІДЧОГО СУДДІ ПРО АРЕШТ МАЙНА
29.10.2017 17:47
ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОДІЇ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ ТА ОПЕРАТИВНИХ ПІДРОЗДІЛІВ ОРГАНІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ НЕГЛАСНИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ
18.10.2017 16:05




© 2006-2024 Все права защищены При использовании материалов сайта, ссылка на www.lex-line.com.ua обязательна!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше