Розбудова сучасної Української державності характеризується зростанням темпів ринкових відносин, за даними соціологічних досліджень ринок товарів і послуг є досить таки насиченим, та, враховуючи всі позитивні явища, викликані насиченням ринку різноманітними товарами і послугами слід звернути увагу і на певні незручності для споживача, зокрема слід згадати і про такі явища, як продаж неякісної або фальсифікованої продукції, обман (стосовно ціни, або характеристик товару), обважування, або обрахування і тому подібне. Тому надзвичайно важливим є забезпечення споживача інформацією про продукцію, яку він бажає придбати.
В нашій країні дане питання врегульовано на законодавчому рівні, зокрема положення що стосуються порядку надання інформації про товари і послуги містяться в Законі України « Про Інформацію», « Про звернення громадян» - в яких закріплено світові тенденції стосовно процедури надання інформації про товари і послуги, а також права та обов’язків осіб, яких стосуються дані положення; Законі України «Про доступ до публічної інформації» та «Про засади державної мовної політики» - в яких містяться основні положення з приводу прав споживачів на отримання доступної, належної та достовірної інформації про товари, роботи (послуги) .
Дослідженням проблеми забезпечення права споживачів на інформацію про товари та послуги займалося досить широке коло науковців, серед яких: А. В Рабінович, Л. М. Іванченко, О.М. Готіна, С. А. Косінов, О. П. Письменна, Г.А. Осетинська та ін. Слід також звернути увагу на збільшення кількості звернень в громадські організації захисту прав споживачів, та державні органи, а також до суду свідчать про наявність тенденції до збільшення кількості випадків порушення прав споживачів на інформацію про товари та послуги.
Інформацію про товари чи послуги можна поділити на дві групи: 1) загальна інформація, до якої відносять інформацію про найменування та адресу виробника, перелік основних властивостей товару,вартість товару, та строк придатності товару, 2)спеціальна інформація, до якої належать відомості відповідно до категорії товарів, зокрема інформація відносно продуктів харчування, відносно алкогольних напоїв, тютюнових виробів і так далі [4].
Важливим виступає питання про право споживача на отримання споживачем необхідної та достовірної інформації про товар чи послугу. В цьому питанні виступає необхідним визначення обсягу інформації яка необхідна споживачеві, щоб повністю дізнатися про вартість, якість та технічні характеристики товару. Виходячи з положень Закону України «Про захист прав споживачів», можна зрозуміти, що споживачеві має бути надана вся необхідна йому інформація про якість та технічні характеристики товару. Законодавець в положеннях даного акту закріпив презумпцію відсутності в споживача достатніх знань про товари, роботи чи послуги, які споживач прагне придбати. В даному випадку продавець визнається особою, яка в повному обсязі володіє інформацією про продукцію, яку він реалізовує, а отже він повинен надати покупцеві відомості про товар в такому обсязі, який би забезпечував чітке формування в нього уявлення про товар та правила його використання, і вже на основі отриманих відомостей споживач може провести компетентний вибір необхідного йому товару. Тому надання споживачеві інформації про товар це не право а обов’язок продавця, який випливає з положень чинного законодавства.
Виходячи з положень Законів України «Про інформацію», та «Про захист прав споживачів» інформація про товар, роботу чи послугу повинна бути достовірною, тобто відповідати дійсності [2]. У випадку надання продавцем недостовірної, неповної чи неточної інформації про товар та про виробника такого товару, і якщо це спричинило придбання продукції, у якої відсутні необхідні споживачеві властивості, споживач, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» має право розірвати договір і відшкодувати завданих йому збитків. Законодавець також передбачив що інформація про товар повинна доводитися до відома споживача у супровідній документації, яка додається до продукції, або на етикетці товару у доступній наочній формі [1]. Отже, в даному випадку законодавець також стоїть на стороні споживача, визнаючи право споживача на компенсацію шкоди, яка була йому завдана внаслідок надання недостовірної інформації про продукцію.
Актуальним виступає питання про доступність інформації про продукцію, на наш погляд питання доступності інформації полягає у тому, що така інформація повинна надаватися в формі, яка дозволяє споживачеві зрозуміти її зміст (презюмується надання інформації в письмовій формі, що в подальшому забезпечує споживачеві можливість доведення надання йому неповної або недостовірної інформації). На практиці трапляються випадки, коли інформація про продукцію, що завезена з закордону надається іноземною мовою і навіть самі продавці не можуть повною мірою пояснити в чому саме полягає призначення товару та як його належним чином використовувати. Виходячи з положень Закону України «Про засади державної мовної політики» та «Про захист прав споживачів» презюмується, що споживачеві повинна бути надана доступна інформація про продукцію, а враховуючи положення що державною мовою в Україні визнається українська мова, то однією з вимог до інформації можна вважати і надання її українською мовою [3]. Законодавець підтвердив викладене нами твердження в чинному законодавстві вказавши що надання інформації іноземною мовою без перекладу прирівнюється до ненадання такої інформації, тому законодавцем передбачена обов’язкова вимога щоб інформація про товар і його основні властивості була перекладена державною мовою.
Досить часто, продавці з метою привабити нових клієнтів можуть необґрунтовано використовувати поняття «знижка», «зменшена ціна», «акція» або «розпродаж». Наприклад, використання понять «знижка» та «зменшена ціна» будуть обґрунтованими за таких умов: 1) якщо ці поняття застосовуються до продукції, яку реалізовує безпосередньо продавець; 2) якщо знижка або зменшена ціна застосовується протягом обмеженого періоду часу; 3) якщо ціна продукції зі знижкою нижча від звичайної ціни. А застосування понять «акція» і «розпродаж» є правомірним, якщо: 1) проводиться розпродаж всієї продукції в межах певного місця або чітко визначеної групи товарів; 2) якщо тривалість розпродажу або акції обмежена в часі; 3) ціни товарів, які продаються менші від звичайних цін на ці товари. Для визначення умов акції споживачеві слід звертати увагу на початкову ціну товару, та ціну товару зі знижкою, або акцією, щоб уникнути введення себе в оману з приводу дійсної ціни товару, який він бажає придбати [1].
Аналізуючи вищенаведене можна зробити висновок, що право споживача на інформацію про товари і послуги займає провідне місце серед системи прав споживачів в Україні, оскільки саме від наявності у споживача повної, доступної, своєчасної та достовірної інформації про продукцію залежить не тільки його економічний добробут, а й його життя та здоров’я.
Список використаних джерел:
1. Про захист прав споживачів : закон України від 12.05.1991 №1023-12 [Електронний ресурс].-Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/go/1023-12
2. Про інформацію : закон України від 02.10.1992 №2657-12 [Електронний ресурс].-Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2657-12
3. Про засади державної мовної політики : закон України від 03.07.2012 №5029-6 [Електронний ресурс].-Режим доступу:http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5029-17
4. Письменна О.П. Право на інформацію про товари, роботи (послуги) в системі захисту прав споживачів :Університетські наукові записки/2008/№2(26) [Електронний ресурс].-Режим доступу: http:// Unzap_2008_2_10%20(1).pdf
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
