:: LEX :: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ПРАВОРОЗУМІННЯ ПОНЯТТЯ «ПРАВО»
UA  RU  EN
 
  Главная
  Как принять участие в научной конференции?
  Календарь конференций
  Редакционная коллегия. ОБ «Наукова спильнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архив

Актуальные исследования правовой и исторической науки (выпуск 60)

Срок представления материалов

16 апреля 2024

До начала конференции осталось дней 19


  Научные конференции
 

  Полезные правовые интернет ресурсы
 

 Полезные ссылки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Счетчики


 Ссылки


 Кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ПРАВОРОЗУМІННЯ ПОНЯТТЯ «ПРАВО»
 
06.12.2018 19:47
Автор: Сорока М., аспірант, Вищий навчальний заклад «Університет економіки та права «КРОК»
[Секция 1. Теория государства и права. Философия права]

Україна проголосила себе правовою демократичною державою, орієнтованою на європейські демократичні цінності у захисті прав і свобод громадян. Однак наслідки історичного авторитаризму у правовій системі України негативно позначаються на її демократичному розвитку. Побудова правової демократичної держави – це головна мета, якій мають бути підпорядковані судова, законодавча системи, з орієнтацією на провідні європейські демократичні держави.

Стаття 3 Конституції України закріпила низку фундаментальних правових цінностей: «Людина, її життя, здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави» [1].

На сьогодні в українській і міжнародній юриспруденції та серед науковців-правників не існує єдиного і вичерпного поняття «право». В сучасних українських реаліях аявні два основні типи праворозуміння – позитивістське і непозитивістське. У світовій практиці переважає позитивістський тип праворозуміння поняття «право». Йдеться про погляд на право як на системне явище, а саме – як на систему норм загальнообов’язкового характеру із забезпечувальною примусовою функцією держави. Звідси і назва – легістичний позитивізм, або законотворчий, за аналогією з філософським позитивізмом, тобто такими, які мають позитивне сприйняття. Таким чином, чинне право для легістичного позитивізму є й відповідним належним правом.

Стосовно ж непозитивістського праворозуміння, то у такому випадку відсутня тотожності між законом у широкому розумінні, що автоматично стає правом для позитивістів, і дійсним правом. Позиція непозитивістів основана на тому, що, крім формальних вимог, вони ставлять до правав ще й вимоги до змісту, тобто змістові вимоги: не всі установлені державою норми, що відповідають вимогам формальної коректності, будуть правом, а лише ті з них, що наділені специфічним особливим правовим змістом. 

Для Української держави характерно поєднання традицій західної правової культури, що склалися ще в епоху України-Руси, і набувають нового розвитку за часів незалежності нашої держави. 

Отже, можна стверджувати, що кожен із згаданих типів праворозумінні (позитивістський, непозитивістський, у межах якого розглядаються морально-етичний та юридичний), відрізняються специфічним концептуальним підходом до регулювання суспільних відносин і, відповідно, – власним поглядом на співвідношення права і моралі.

Завдяки глобальній демократизації суспільства і застосуванням демократичних принципів організації публічної влади в правовій системі сучасних держав відбулися суттєві перетворення, які докорінно змінили в тому числі й сферу суспільних відносин, що й стосується предмету дисертаційного дослідження. 

Юридичне праворозуміння грунтується на філософсько-правовій традиції західної цивілізації, до представників яких належать такі мисліителі, як Арістотель, Й. Кант, Дж. Локк, Г. Гегель та інші [5].

Відповідно доходимо висновку, що закон сам по собі може бути і неправовим, а подекуди й таким, що порушує свододу і права особистості, і крім позитивного, тобто чинного права, існує й абстрактне право як потенційність і передумова виникнення правового закону. Таким чином, права людини становлять основу права у сучасному демократичному суспільстві. За теорією держави і права, філософсько-правовою категорією можна розглядати і державу. Держава – це особлива організація влади у суспільстві, а саме така, що визнає, дотримується і захищає свободу особистості, хоча б у мінімально допустимій мірі. Це також можна назвати одним із постулатів лібертатного праворозуміння. З цих позицій будемо розуміти, що сутність дежави – це влада, підпорядкована верховенству права. Отже, будемо розрізняти державу (влада, обмежена правом) і деспотія (влада, не обмежена правом) [4, 5].

Отже, держава – це правова форма функціонування публічної політичної влади. У цьому контексті варто розглянути і таке поняття, як «правова держава». Інститут правової держави найбільш розвинений у суспільстві непозитивістського праворозуміння. У держав із розиненим інститутом демократії, тобто у правових державах, права і свободи громадян надійно захищені законом і гарантовані державою та покликані ці права захищати. У таких державах влада пов’язана чинним правовм, з обов’язковою умовою довільно змінювати закони.

Список використаних джерел

1. Конституція України [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр. – Редакція від 30.09.2016.

2. Цивільний кодекс України [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40–44. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15

3. Бурзель Ю. Щодо встановлення верхньої межі відшкодування моральної (немайнової) шкоди //Право України. – 2003. – № 3. – С.40-42

4. Бакірова І. Застосування судами законодавства України щодо відшкодування моральної шкоди: проблемні питання //Право України. – 2006. – № 5. – С.89-92.

5. Михайленко О.Р. До питання про концепцію системи ознак правової держави / О. Р. Михайленко // Правосуддя – гарант законності у сфері економічних відносин. – К., 2000. – С. 265-270.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПРАВОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ЇЇ РЕФОРМУВАННЯ
14.12.2018 18:38
ПРАВОВІ МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ВІЙСЬКОВО-КАПЕЛАНСЬКОЇ СЛУЖБИ: УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ ТА ПОЛЬСЬКИЙ ДОСВІД
14.12.2018 13:32
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ЗЛОВЖИВАННЯМ ПРАВОМ
13.12.2018 12:09
ПРАВОВА СТРАТЕГІЯ ЯК ОСНОВОПОЛОЖНИЙ ПРАВОВИЙ КУРС ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ
04.12.2018 18:41
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ОЗНАКИ ПРАВОВИХ ПАРАДИГМ
04.12.2018 18:26




© 2006-2024 Все права защищены При использовании материалов сайта, ссылка на www.lex-line.com.ua обязательна!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше