:: LEX :: ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ВБИВСТВ
UA  RU  EN
 
  Главная
  Как принять участие в научной конференции?
  Календарь конференций
  Редакционная коллегия. ОБ «Наукова спильнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архив

Актуальные исследования правовой и исторической науки (выпуск 60)

Срок представления материалов

16 апреля 2024

До начала конференции осталось дней 20


  Научные конференции
 

  Полезные правовые интернет ресурсы
 

 Полезные ссылки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Счетчики


 Ссылки


 Кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ВБИВСТВ
 
08.12.2018 00:05
Автор: Чумак Анастасія Сергіївна, студентка юридичного факультету Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара
[Секция 4. Уголовное право. Уголовное процессуальное право. Криминалистика. Криминология. Уголовно-исполнительное право. Медицинское право. Судебные и правоохранительные органы. Адвокатура]

Під час кримінального провадження нерідко виникають питання, вирішення яких потребує використання спеціальних знань, тобто сукупності відомостей, отриманих в результаті спеціальної підготовки, підвищення кваліфікації, самоосвіти та наукової діяльності.[6] Спеціальні знання можуть використовуватися як у процесуальній (призначення ревізій, участь спеціаліста у слідчих діях, судова експертиза),так і у непроцесуальній формі (використання слідчим власних знань, консультації спеціалістів), а суб'єктами використання яких є слідчий, експерт, спеціаліст, тощо. 

Саме висновок експерта є найбільш кваліфікованою формою використання наукових, технічних та спеціальних знань у кримінальному судочинстві та  найважливіше джерело доказів у справі[5].

Одним із досліджень експертом є судова експертиза, сформована на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні  досудового розслідування чи суду[3].

Надання можливості адвокату та потерпілому отримувати та долучати свої докази є вагомим досягненням кримінального законодавства України у порівнянні із КПК 1960 року, який сприяє всебічному, повному й об’єктивному дослідженню обставин справ, постановленню законних і обґрунтованих судових рішень. Положенням статті 243 Кримінально-процесуального кодексу  2012 року, підозрюваний та його захисник можуть залучати судового експерта та отримувати висновки судової експертизи на договірних засадах, що є одним із дієвих засобів захисту[1]. У випадку відсутності коштів на залучення судового експерта існує процедура звернення до слідчого судді з метою призначення судової експертизи. Слідчий, на відміну від сторони захисту, призначає експертизи своєю постановою про призначення судової експертизи. Однак, 15 березня 2018 року вступили в дію зміни, внесені до КПК щодо процедури призначення судових експертиз в кримінальному провадженні.

Така реформа судово-експертної діяльності має на меті усунути необґрунтоване  затягування досудового розслідування нібито тривалим проведенням експертиз, які в результаті дуже часто не мали жодного значення для кримінального провадження, а також впровадити  більш системний підхід до призначення судових експертиз, що буде здійснюватися з дотриманням принципів змагальності сторін та верховенства права[2].

Одним із нововведень стала підстава проведення судової експертизи - відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою ― якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (ст. 71 Закону України «Про судову експертизу»). У свою чергу, нова редакція ст. 243 КПК передбачає призначення судової експертизи рішенням слідчого судді за результатами розгляду клопотання сторони кримінального провадження[1].

Отже, у даному випадку має місце певна колізія у законодавстві. За умови отримання висновку судової експертизи шляхом звернення до експерта або експертної установи, суд може визнати його недопустимим доказом у зв’язку із порушенням процесуального порядку, оскільки згідно КПК судова експертиза може бути проведена лише за ухвалою слідчого судді або суду. Проте, варто наголосити й на ефективних і оптимальних нововведеннях у судово-експертній діяльності. Законодавець вжив заходи щодо забезпечення принципу змагальності сторін та свободи подання доказів. Тепер суддя має право відмовити у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи у разі, якщо ініціатор звернення не доведе, що для вирішення питань, що мають істотне значення для кримінального провадження, необхідно залучення експерта. До того ж  під час судового розгляду в суді першої інстанції призначення судової експертизи відбувається за рішенням суду, який розглядає справу по суті. А отже сторони кримінального провадження мають рівні права під час збирання та подання до суду своїх доказів[4]. Заслуговує уваги й питання здійснення експертизи виключно державними спеціалізованими установами. У старій редакції Закону України «Про судову експертизу» такими повноваженнями були наділені і приватні судові експерти. Тепер виконання такої роботи покладено лише на науково-дослідні установи Міністерства юстиції, експертні служби МВС, судово-медичні та судово-психіатричні установи МОЗ. Поряд з цим, відповідно до ст. 9 Закону України «Про судову експертизу» в інших випадках судові експертизи також здійснюють судові експерти, які не є працівниками зазначених установ та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань[3]. Варто зазначити, що фахівець відрізняється від спеціаліста лише відсутністю відповідальності за відмову від проведення експертизи, а допущення до роботи такої особи відбувається після складання іспитів та проходження стажування. Аби не перевантажити названі державні органи виникає необхідність у збільшенні чисельності штату працівників, а також залученні атестованих судових експертів, що не працюють у вказаних установах[1].

Отже, експертна робота є необхідним елементом процесу доказування у кримінальному провадженні, що сприяє наданню судом законного й обґрунтованого рішення. Слід зауважити, що певні зміни у судово-експертній діяльності є досить логічними і обґрунтованими та вже мають позитивний результат. Сьогодні у більшості випадках дотримується порядок та підстави проведення експертизи із залученням належно підготовлених та освічених спеціалістів. Проте щодо деяких нововведень виникають питання їх практичної реалізації.

Науковий керівник: викладач кафедри адміністративного і кримінального юридичного факультету Дніпровського національного університету  Климюк Ірина Миколаївна.

Бібліографічні посилання:

1. Кримінальний процесуальний кодекс України у редакції від 13.04.2012 р. № 4651-VI/ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651–17.

2. Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів : Закон України від 10.2017 № 2147-19. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2147-19

3. Про судову експертизу: Закон України від 02.1994 № 4038-XII. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12

4. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затверджена наказом міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 12.2012 № 1950/5) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98

5. Використання спеціальних знань у кримінальному gровадженні: проблемні питання [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nndes.org.ua/news/item/68. – Назва з екрана

6. Романюк Б.В. Участь спеціаліста на стадії досудового слідства: [навч. посіб.] / Б.В.Романюк. – К.: Видавничий будинок «Аванпост-Прим», 2010.

__________________________

Науковий керівник: Климюк Ірина Миколаївна, викладач кафедри адміністративного і кримінального права юридичного факультету Дніпровського національного університету ім. Олеся Гончара 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ОКРЕМІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПІДТРИМУЮЧИХ ЗАХОДІВ, ПЕРЕДБАЧЕНИХ ЗАКОНОМ УКРАЇНИ ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ: ПОНЯТТЯ І ПРАВОВА ПРИРОДА
14.12.2018 13:49
РЕЙДЕРСТВО В УКРАЇНІ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАНЯ
13.12.2018 12:22
ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ЗЛОЧИННОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ
08.12.2018 14:53
КОРУПЦІЙНІ СХЕМИ У СФЕРІ СПОРТУ
08.12.2018 00:33
ДО ПИТАННЯ СПІВВІДНОШЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДЕФОРМАЦІЇ І МОТИВАЦІЇ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ
08.12.2018 00:19
СУЧАСНИЙ СТАН ЗЛОЧИННОСТІ В ГАЛУЗІ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В УКРАЇНІ
08.12.2018 00:00




© 2006-2024 Все права защищены При использовании материалов сайта, ссылка на www.lex-line.com.ua обязательна!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше