ПРОБЛЕМИ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ
10.11.2006 18:17
Автор: Пукліч Т. Й., Юридичний факультет, Тернопільський національний економічний університет
[Административное право. Таможенное и налоговое право]
Стрімка динаміка глибоких перемін в структурі державно-правового механізму, що в цілому закономірно для подібного перехідного періоду, вимагає постійного оновлення чинного українського законодавства, зумовлює його нестабільність. Особливо це стосується адміністративного права. Важливу роль в стабілізації правового регулювання суспільних відносин, забезпеченні необхідного правового режиму в державі відіграє інститут адміністративного примусу, важливою складовою ланкою якого є адміністративне стягнення. Останні ж, як відомо, застосовуються в межах інституту адміністративної відповідальності. Ця відповідальність настає за скоєння особою адміністративного правопорушення. Правові основи застосування адміністративної відповідальності містяться в Кодексі України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Щороку мільйони українських громадян притягуються до адміністративної відповідальності і, здається, жодних ускладнень у застосуванні цього акту не повинно б бути. Так, згідно офіційних статистичних даних у 2003 р. до вказаного виду відповідальності всього притягнуто 7097,3 тис. осіб, а в 2004 – 7013,7 тис. осіб Органами внутрішніх справ в Тернопільській обл., у 2004 р. за вчинення адміністративних правопорушень затримано 113 813 осіб, з них прийнято рішення щодо 110 559 осіб, а в 2005 р. затримано – 107 812 осіб, прийнято рішення щодо 100 495 осіб. Однак Кодекс і досі містить багато норм, що потребують тлумачення, перевірки на відповідність Конституції, удосконалення, а інколи й цілковитої заміни.
У даній статті автор ставить перед собою завдання проаналізувати окремі види адміністративних стягнень, виявити недоліки, суперечності норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, що стосуються накладення того чи іншого стягнення та шляхи покращення врегулювання проблемних ситуацій, що виникають у практичній правозастосовчій діяльності.
Адміністративна відповідальність реалізується шляхом застосування до винних осіб адміністративних стягнень. Адміністративне стягнення – це матеріалізований вияв адміністративної відповідальності, негативний правовий наслідок неправомірної поведінки особи, яка повинна відповісти за свій протиправний вчинок і понести за це відповідне покарання у вигляді певних несприятливих заходів морального, матеріального та фізичного впливу.
При визначенні стягнення за порушення норм адміністративного права законодавець одним із перших видів стягнень визначив попередження. Воно, по своїй суті, є найм’якішим покаранням і застосовується за вчинення незначних адміністративних порушень, а також щодо осіб, які вперше вчинили проступок, за наявності пом’якшуючих відповідальність обставин, має виховний ефект і не зачіпає ні майнових, ні інших прав порушника, виноситься тільки у письмовій формі.
На наш погляд, сьогодні така санкція, як попередження, морально застаріла, оскільки вона не забезпечує зрушення правосвідомості окремо взятого громадянина. Ми пропонуємо внести зміни в діючий КУпАП для того, щоб замість санкції моральної, тобто „ніякої” на погляд пересічного українського громадянина, ввести, хоч незначну, але істотну для доходів санкцію матеріального характеру.
Слід звернути увагу, що найпоширенішим стягненням в адміністративній практиці є штраф. Саме він передбачається практично за будь-яке адміністративне правопорушення (встановлюється в розмірі від 0,1 до 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а також величиною до десятикратної вартості викраденого, втраченого, пошкодженого майна або розміру незаконного прибутку, отриманого в результаті адміністративного правопорушення). Це винятково грошове стягнення, в результаті якого у порушника вилучається певна сума, яка переходить у власність держави. Саме таким чином справляється вплив на майнові інтереси правопорушника. Варто звернути увагу на законодавчу неврегульованість встановлення розмірів штрафу. З цього приводу слід сказати, що за деякі адміністративні проступки штрафні санкції перевищують покарання у вигляді штрафу за злочини. Прикладом може служити стаття 1667 КУпАП , яка передбачає накладення штрафу від 300 до 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за створення перешкод будь-якою особою для доступу тимчасового адміністратора або ліквідатора до банку, його активів, книг, записів і документів. І, навпаки, санкції обох частин ст. 1664 КУпАП не передбачають нижньої межі накладення штрафу, а оскільки у ст. 27 КУпАП вона теж не встановлена, то за відповідні правопорушення може призначатися штраф навіть від однієї копійки. Іншим прикладом може бути стаття 1663 КУпАП. Вона забороняє створення нових підприємств чи інших організаційних форм підприємства в будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво певних видів товарів з метою обмеження конкуренції ... що тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п’ятнадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Для осіб, які здійснюють вказану в диспозиції даної статті діяльність, стягнення зазначеної суми не завдає значної матеріальної шкоди, і тому порушники після сплати штрафу, як правило, продовжують займатися цією діяльністю. На думку науковців, доцільніше було б доповнити санкцію даної статті положенням про те, що на порушника не лише накладається штраф, але й обмежується його право займатися діяльністю, яка передбачена в ч.1 ст. 1663 КУпАП. При цьому правопорушник позбавлявся б можливості знову порушувати закон. Цілком недієвим покаранням є також застосування штрафу до безробітних громадян. У подібних випадках видається доцільним додати до значної кількості статей Кодексу адміністративне стягнення на кшталт виконання примусових громадських робіт. У зв’язку з цим багато науковців вважають, що дані питання слід якнайшвидше законодавчо врегулювати, враховуючи рівень економічного розвитку суспільства і матеріального добробуту громадян України.
Невиправдано низьким розміром штрафу характеризуються санкції за такі адміністративні правопорушення як дрібне викрадення чужого майна (ст. 51 КУпАП), порушення правил торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами (ст. 156 КУпАП), порушення правил торгівлі на ринках (ст. 159 КУпАП) і можна перелічити багато інших статей.
Ще одним видом адміністративного стягнення є виправні роботи. Воно застосовується на термін від 15 днів до двох місяців із відбуванням за місцем постійної роботи винного і з відрахуванням до 20 відсотків його заробітку в дохід держави. Дана санкція може застосовуватися тільки до правопорушників, що мають постійну роботу та конкретне на даний час місце проживання. Виходячи з механізму його застосування є неможливим притягнення непрацездатних осіб (пенсіонерів за віком, інвалідів, неповнолітніх, до вагітних) хоча норма ст. 31 КУпАП про це не вказує (на відміну від ст. 32 КУпАП). Потрібно сказати, що виправні роботи на даний час не є ефективними засобами боротьби з адміністративними правопорушеннями. Причиною цього є ситуація в Україні: велика кількість безробітних, а також людей, що працюють в приватному секторі. Як наслідок, дане стягнення застосовується дуже рідко, є лише формальністю. Так, наприклад, ст. 1732 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення насильства в сім’ї або невиконання захисного припису у вигляді штрафу або виправних робіт. Однак, як показала практика більшість чоловіків, які вчиняють сімейне насильство, не працюють і зловживають спиртними напоями, тому стягнути з них штраф чи застосувати виправні роботи просто неможливо. З приводу неможливості застосування виправних робіт у зв’язку з вищезазначеними причинами, вчені висловлюють думку про те, щоб дане стягнення доцільніше було б замінити штрафом і виключити дану норму з КУпАП.
А що стосується адміністративного арешту як одного із видів стягнення, то він встановлюється за адміністративні правопорушення, що за ступенем громадської небезпеки наближаються до злочинів. Призначається адміністративний арешт тільки судом на термін до 15 діб. Він є найбільш суворим з усіх видів адміністративних стягнень. Тому законодавець прямо зазначає, що адміністративний арешт застосовується лише у виняткових випадках і лише за окремі види адміністративних правопорушень, що за своїм шкідливим характером наближаються до злочинів.
Всім відомо, що громадяни-правопорушники, які перебувають в місцях позбавлення волі, утримуються за рахунок держави. Державним бюджетом передбачено витрати на утримання персоніфікованої системи 70 % від того, що вони потребують. Тобто виходячи із реалій сьогодення, утримання осіб, які перебувають під адміністративним арештом, знову ж таки лягає на плечі держави. У зв’язку із економічною ситуацією в країні доцільніше у даному випадку застосовувати штраф, що тим самим забезпечить, по-перше, неминучість покарання, а, по-друге, поповнення джерел надходження в державний бюджет.
Отже, роль адміністративної відповідальності у боротьбі з правопорушеннями постійно зростає, більш суворими стають санкції за проступки, а також встановлюється відповідальність за дії, які раніше взагалі не належали до числа правопорушень (неповага до суду, корупція, недобросовісна конкуренція та інші). Адміністративні стягнення є каральними, „штрафними” санкціями, вони, як правило, наполягають в позбавленні або обмеженні певних прав і благ. Цим досягається мета покарання порушника. Але важливим є те, щоб накладені адміністративні стягнення були справедливими та дієвими, відповідали характеру проступку і особи правопорушника. При цьому, слід пам’ятати, що покарання не є самоціллю, вони – необхідний засіб виховання і попередження правопорушень.
Список використаних джерел:
1. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К.: Парламентське видавництво, 1997.
2. Миронюк Р. Діяльність органів внутрішніх справ з виконання постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу: порядок та особливості // Право України. – 2001. – № 11. – С. 60.
3. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. А. Т. Комзюка. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. Справ, 2001. – 112 с.
4. Статистичний щорічник України за 2004 рік. – К.: В-во «Консультант», 2004. – 631 с.; Відділ інформаційних технологій УМВС України в Тернопільській обл. Офіційні статистичні дані за 2004-2005 рр., 2005-перше півріччя 2006 р.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
