На сьогодні поняття «житло» є багатогранним. З позиції розуміння житла як об’єкта матеріально світу, воно виступає тим засобом реалізації потреб людини, насамперед на проживання, обумовлених конституційно-закріпленим правом на життя. На сьогодні дана правова конструкція неоднозначно тлумачиться як багатьма науковцями, серед яких Аврамова О.Є., Борисенко А.В., Гаверська І.В., так і законодавцем, що призводить до неузгодженості норм чинного законодавства, тож наукове дослідження покликане розкрити тлумачення поняття «житла» у вузькому та широкому сенсі та основні його ознаки через призму категорії « житлова нерухомість».
Так, український законодавець передбачив декілька підходів до розуміння поняття «житло».
Конституційно-правова категорія «житла» являє собою обране місце, адресно-географічні координати якого визначають приміщення, спеціально призначене для вільного проживання людини. Термін « житлові приміщення» є функціональною частиною категорії «житло», яке включає житлові будинки, квартири та їх ізольовані частини, так інші споруди, що використовуються для постійного проживання людини.
Відповідно до ст. 4 ЖК УРСР житловий фонд включає сукупність жилих будинків і жилих приміщень на всій території України, що визнані у встановленому порядку житлом, придатним для проживання громадян незалежно від форми власності [1]. Одна із редакцій ЖК України через прив’язку до функціональних особливостей житла надає його дефініцію як приміщення, призначене для постійного і переважного проживання (квартира, кімната).
В проекті ЖК в редакції від 05.11.2010 р. житлом визнається квартира, кімната в житловому будинку, садибний будинок, житловий блок/секція в гуртожитку, житлові приміщення в нежитлових будівлях, спорудах, призначені та придатні для постійного проживання людей і прийняті в експлуатацію в установленому порядку [2]. Стаття 50 ЖК передбачає, що жиле приміщення, надане громадянам для проживання, має бути благоустроєним відповідно до умов даного населеного пункту. Також обов’язкова відповідність жилих приміщень архітектурним, санітарно-гігієнічним, будівельним, протипожежним, екологічним правилам та нормам [3].
Окрім цього, до категорії «житлове приміщення» І.В.Гаверська включає такі суміжні поняття, як допоміжні та підсобні приміщення. «…допоміжні приміщення – це приміщення призначені для експлуатації та утримання будинку і для побутового обслуговування населення за місцем проживання (сходові площадки, міжквартирні коридори), підсобними приміщеннями є коридори, кухні, ванні кімнати, туалети та комори [5, с. 237-238].
Цивільне право поняттям «житло», як таке, ототожнює з нерухомим майном, до якого законодавець включає є житловий будинок: будівлю капітального типу, яка споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом; квартиру: ізольоване помешкання в житловому будинку, інші приміщення, призначені та придатні для постійного проживання. Садиба, відповідно до ст. 381 ЦК України, – земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями [4];
Варто розглянути ознаки «житла» як узагальнюючого поняття через призму правової категорії «житлова нерухомість».
«Проте дефініція «житлова нерухомість» є більш широкою, ніж визначення житла, що є одним з об’єктів житлової нерухомості...» зазначає О.Є. Аврамова [6, с. 19]. Але «…головною ознакою житлової нерухомості є те, що вона основа особистого існування громадян і використовується для особистого споживання..» зазначає автор.
Так, А.В. Борисенко стверджує, що житлова нерухомість є будова або його частина, призначене для проживання людей, закінчене будівництвом і прийняте у встановленому законом порядку в експлуатацію, пов’язане із земельною ділянкою, які мають кордони, підлягає обліку, включає житлові приміщення, що безпосередньо задовольняють житлові потреби людей, а також підсобні та інші допоміжні приміщення, обладнання, споруди та елементи інженерної інфраструктури, що обслуговують житлові приміщення [7, с. 3].
Таким чином, подана дефініція, на нашу думку відображає основні ознаки житла як різновид нерухомого майна, що, враховуючи вищесказане є обороноздатним, не споживаним, індивідуально-визначеним.
Враховуючи аналіз чинного законодавства, правову категорію «житло» слід розглядати як об’єкт житлових правовідносин і як міжгалузеве поняття.
«Житлом» у вузькому розумінні є приміщення, що слугують засобом реалізації житлових потреб фізичних осіб на постійній основі .
У широкому значенні під поняттям «житло» слід розуміти різновид житлової нерухомості, що відповідає вимогам цивільного законодавства та є об’єктом речових прав.
Література:
1. Житловий кодекс УРСР ред. від 30.06.1983р. URL : http://zakon.rada. gov.ua/laws/show/5464-10.
2. Житловий кодекс України: проект від 05.11.2010р. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=36021
3. Житловий кодекс України: ред. від 01.01.2020р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10
4. Цивільний кодекс України: ред..від 01.02.2020р.URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ed20200201
5. Гаверська І.В. Правове значення поняття «житло» в законодавстві України. Актуальні проблеми політики. Одеса. 2009. Вип. 37. С. 236–238.
6. Аврамова О.Є. Поняття та класифікація житлової нерухомості. Форум права. 2012.№1.С.15–21.URL:http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-1/12aoekgn.pdf
7. Борисенко А.В. Купля-продажа жилой недвижимости: Современные правовые проблемы : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / А. В. Борисенко. – Волгоград, 2002. – 22 с.
________________
Науковий керівник: Мічурін Євген Олександрович, доктор юридичних наук, професор Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
