Одним із актуальних питань подальшого вдосконалення системи управління вищою освітою є створення раціональних організаційних структур управління вищим навчальним закладом та оптимізація їх діяльності. Вищий навчальний заклад, як один із суб’єктів реалізації державної політики у сфері освіти, в той же час є об’єктом керованим. Тому, вважаємо за необхідне дослідити адміністративно-правового регулювання функціонування ВНЗ в контексті реалізації завдань та функцій, що стоять перед ним. Адже, відповідно організована та реформована система організації діяльності ВНЗ України, суттєво вплине не тільки на стан освіченості громадян країни, а в першу чергу на соціально-економічні показники розвитку держави. Вища освіта, її розвиток та складові були і залишаються актуальними у дослідженнях, як науковців різних направлень так і державних діячів України [3], [5], [6], [9], [10], [15], [11], [12].Зважаючи на змістовні та ґрунтовні праці вчених у даному напрямку, зазначимо, що питанням функціонування ВНЗ та його складових, методам та засобам здійснення завдань вищим навчальним закладом не було приділено достатньої уваги. Вважаємо необхідним висвітлення функціонування ВНЗ з точки зору адміністративного права, що дозволить нам н’юансно відобразити життєдіяльність закладу і в подальшому дасть можливість повністю розкрити тематику нашого дослідження. Тлумачити поняття вищого навчального закладу, можливо як і за законодавством України так і відповідно до європейської конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні, не оминаючи, звичайно підхід до даного визначення філологів[4], [8], [13], [14],[16].Враховуючи дані визначення приходимо до висновку, що всі терміни включають наявність самої цілісної системи та підкреслюють особливості організаційно-правового становища ВНЗ. Так, вона складається із наявності у ВНЗ України засновника, що має визначений адміністративно-правовий статус; вищий навчальний заклад реалізує цілісність та впорядкованість системи освіти, забезпечуючи впровадження освітньо-кваліфікаційних рівнів, здійснюючи навчальний та виховний процеси. Крім, того ВНЗ є самостійним суб’єктом поряд із студентами, засновниками, органами місцевого самоуправління, при вирішенні спорів виступає, як самостійна юридична особа. Незалежно від форм власності несе відповідальність за реалізацію державних освітніх стандартів, освітніх програм, що використовуються ним в навчально-виховному процесі. Очевидним є те, що ВНЗ може виступати як у ролі суб’єкта, так і об’єкта державного управління. ВНЗ, як суб’єкт державного управління, виступає відносно свого персоналу, студентів, абітурієнтів та підпорядкованих йому структурних підрозділів. Об’єктом управління ВНЗ виступає стосовно спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади у галузі освіти і науки; інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади; Вищої атестаційної комісії України; органів влади Автономної Республіки Крим; органів місцевого самоврядування; власників вищих навчальних закладів; органів громадського самоврядування. Враховуючи мету нашого дослідження, пропонуємо висвітлити функціонування ВНЗ саме як об’єкту управління. Для повного розкриття теми нашого дослідження, вважаємо за необхідне визначити саме поняття – «функціонування ВНЗ», яке досі не визначене ні у науковій літературі, ні законодавством України. Раціональним вбачається ознайомлення з підходами науковців до визначення функції управління в її загальному вигляді, адже, ВНЗ здійснює свою діяльність фактично завдяки їм. Однозначність у розгляді даного питання теоретиками управління та адміністративного права відсутня. Виділяють декілька підходів характеризуючи дану категорію [1, с.262], [2, с.123], [7 с.26-27].Аналізуючи позиції вчених, приходимо до наступного висновку: функціонування вищого навчального закладу це – організаційно-розпорядча діяльність освітньої установи, яка виявляється у реалізації завдань та мети її утворення. Вважаємо, що особливості функціонування ВНЗ як об’єкта адміністративно-правового регулювання, насамперед, зумовлені: метою їх утворення; специфічним характером завдань, функцій та повноважень, які вони виконують (реалізують); його специфічними формами та методами; їх організаційно-штатною структурою; спеціальним порядком їх утворення, реорганізації та ліквідації; статусом суб’єктів навчально-виховного процесу; системою управління ВНЗ України. Дослідивши основні елементи функціонування ВНЗ України, зауважимо, що зміст адміністративно-правового регулювання діяльності ВНЗ полягає у реалізації загальними та спеціальними органами управління своїх повноважень. Адже, ВНЗ є об’єкт керований і його форми та методи впровадження державної освітньої політики, практично у повному обсязі, залежать від рішень суб’єктів управління та нормативно-правової регламентації його функціонування на законодавчому рівні.
Джерела: 1. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник.: У 2-х т.: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова). - К.: Вид. „Юридична думка”, 2004. - 584 с, с.262 2. Адміністративне право України: Підручник / Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. - К.: Юрінком Інтер, 2005. – 544 с., с.123 3. Андрейчук С.К. Державне управління реформуванням вищої освіти в Україні в контексті Болонського процесу: Автореф. Дис. канд. наук з держ. управ.: 25.00.01. – Львів, 2007. – 19 с. 4. Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. - 376 с., с.54 5. Демченко О. Л. Державне регулювання в системі управління вищими навчальними закладами в умовах модернізації освіти : Автореф. Дис... канд. наук: 25.00.02 - 2008. 6. Журавський В.С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 416 с. 7. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій для студентів юрид. вузів та факультетів. – 3-є вид. – К.: Вентурі, 1998. – 208 с с.26-27 8. Конвенція про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні // Збірка договорів ради Європи. Українська версія. – К.: Парламентське видавництво, 2000. - 654 с.с. 258 9. Кремінь В. Освіта і наука України: шляхи модернізації (Факти, роздуми, перспективи). – К.: Грамота, 2003. 216 с. 10. Ніколаєнко С.М. Вища освіта – джерело соціально-економічного і культурного розвитку суспільства. – К.: Знання, 2005. – 319 с. 11. Огаренко В.М. Державне регулювання розвитку вищих навчальних закладів в Україні: Автореф. Дис. докт. наук з держ. управ.: 25.00.01. – К. – 36 с. 12. Поступна О.В. Механізм державного управління вищою освітою на регіональному рівні: Автореф. Дис. канд. наук з держ. управ.: 25.00.01. – Харків. – 19 с. 13. Про вищу освіту: Закон України від 17 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 20. - Ст.134.,ст. 1 14. Про затвердження Положення про державний вищий навчальний заклад: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 р. № 1074, // Зібрання постанов Уряду України. – 1996. - № 17. – ст. 483. 15. Сидоренко О.Л. Приватна вища освіта: шляхи України у світовому вимірі. – Х.: Основа, 2000. – 256 с. 16. Яременко В., Сліпушко О. Новий тлумачний словник української мови. – Том І: А – Є. – К: АКОНІТ, 1998. – 388 с., с.54
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
