Перед світовим товариством стоїть нагальна проблема збереження навколишнього середовища для майбутніх поколінь і раціонального використання природних ресурсів. На вирішення цієї проблеми направлені різні заходи, в тому числі і посилення екологічної спрямованості податкових систем.
Проблема фінансування природоохоронних заходів є однією з найбільш актуальних проблем охорони навколишнього середовища в Україні. Особливо в умовах фінансово-економічної кризи і викликаного нею скорочення витрат держави на потреби охорони навколишнього середовища. І саме екологічному податку належить важлива роль у формуванні додаткових джерел фінансування охорони навколишнього середовища. Тому актуальність теми полягає у дослідженні суті екологічного податку, відмінностей його від збору за забруднення навколишнього природного середовища та можливих наслідків від його впровадження.
За сферами використання Директорат із податків і митних зборів Європейської комісії розподілив екологічні податки на сім груп [1,с.12 ]:
– енергетичні податки (на паливо, на електроенергію);
– транспортні податки (податки на пройдені кілометри, акцизи під час купівлі авто);
– плата за забруднення (забруднення атмосфери і викиди у водні басейни);
– плата за розміщення відходів на звалищах та їх переробку;
– податки на викиди речовин, що призводять до глобальних змін;
– податок на шумовий вплив;
– плата за використання природних ресурсів.
На сьогодні, як стверджує проф. І.М. Синякевич, у промислово розвинених країнах світу спостерігається тенденція до зростання ролі екологічних податків та їх стимулюючого впливу на розвиток економіки. Згідно з даними фахівців, частка екологічних податків у загальній сумі податків юридичних і фізичних осіб у зарубіжних країнах становила: в Австрії – 4,4 %; у Данії – 3,4 %; в Ірландії – 11,9 %; в Іспанії – 7,5 %; в Італії – 9 %; у Канаді – 4,5 %.
Найбільш поширеними в країнах Європи є транспортні та енергетичні податки. Так, енергетичні податки становлять 72 % від загальної величини екологічних податків у ЄС, а транспортні податки – 23 %.
При цьому в країнах Європи чітко видно тенденцію до того, що основна мета екологічних платежів – не поповнення державного бюджету, а стимулювання платника до позитивної, з точки зору охорони навколишнього середовища, поведінки. Хоча, звичайно, екологічні податки надходять до бюджетів, кошти можуть спрямовуватися на стимулювання охорони природи споживачами, розробку і впровадження безвідходних технологій, утилізацію відходів, розчистку старих звалищ і т. п.
В Україні, яка взяла стратегічний курс на євроінтеграцію, був введений екологічний податок. До прийняття Податкового кодексу ставки екологічного податку називалися нормативами збору за забруднення навколишнього природного середовища та встановлювалися відповідно до Постанови КМУ N 303 від 01.03.1999 р. «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору» [2].
В Податковому Кодексі України існує чітке визначення екологічного податку: «екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року, а також за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів, для забезпечення екологічної безпеки, а також безпеки життя та здоров’я громадян» [3].
Податковий кодекс України містить розділ, присвячений екологічному податку (розділ VIII «Екологічний податок»). Статтею 240 кодексу визначено, які види діяльності є базою екологічного оподаткування, що дає змогу визначити види екологічних податків України: 1)податок на викиди забруднювальних речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; 2)податок на викиди забруднювальних речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення в разі використання ними палива; 3)податок на скиди забруднювальних речовин безпосередньо у водні об'єкти;
податок за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях або на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини; 4)податок на ввезення, виробництво, придбавання транспортних засобів та кузовів до них, що в подальшому підлягають утилізації;5)податок за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені); 6)податок на тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.
Якщо порівняти цей перелік екологічних податків із видами екологічних податків, європейських країн, то можна побачити, що в Україні запроваджено екологічні податки трьох видів: 1)плата за забруднення; 2)плата за розміщення відходів на звалищах та їх переробку; 3)специфічні для нашої країни податки (податок за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені); податок на тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк).
Варто погодитись з проф. О.О. Веклич у тому, що у Податковому кодексі потрібно висвітлити ті положення з пільгового екологічного оподаткування, які фактично визначені відповідними нормативно-правовими документами з питань охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування.
На мою думку, якщо ми хочемо жити в екологічно комфортних умовах, то спочатку повинні збудувати сильну економіку. Розширення бази екологічного оподаткування приведе до збільшення тиску на економіку, адже в Україні в умовах кризи не можна надіятись на введення принципів «подвійних дивідендів», коли екологічні податки супроводжуються послабленням «перекручених» податків. При цьому має змінюватися лише структура податків, а баланс податкової системи залишається незмінюваним.
Податковим кодексом встановлено платників екологічного податку, об’єкти та базу оподаткування. В Кодексі дається більш детальне визначення платника екологічного податку ніж платника податку, в якому окреслюється коло платників цього податку та наведені ознаки, набуваючи яких суб'єкт певної організаційно-правової форми господарювання ним стає [4, Т.3, с.157].
При введенні екологічного оподаткування в порівнянні з діючим до цього згідно Постанови КМУ «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», збором за забруднення навколишнього природного середовища відбулися наступні зміни: 1) В Податковому кодексі виділений в окрему категорію податок на викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.
2) Розширено базу платників податків, що справляються з пересувних джерел забруднення у разі використання ними палива. 3) Змінено порядок справляння екологічного податку з пересувних джерел забруднення в разі використання ними палива. 4) Реформовано порядок сплати екологічного податку зі стаціонарних джерел забруднення. 5) Збільшено ставки податку за розміщення окремих видів надзвичайно небезпечних відходів. 6) Збільшено ставки за скиди забруднювальних речовин у ставки та озера в 1,5 рази. 7) У Податковому кодексі передбачено податок за викиди в атмосферу двоокису вуглецю (СО2) - вуглекислого газу, який є одним із основних чинників явища «парникового ефекту», що регулюються Кіотським протоколом. 8) Введено податок на ввезення, виробництво, придбавання транспортних засобів та кузовів до них, що в подальшому підлягають утилізації. 9) Введено специфічні для України податки за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) і податок на тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк. 10) Скасовано встановлення лімітів забруднення. 11) Введено індексацію ставок податку.
Враховуючи, що введення екологічного податку є справою новою, необхідно продовжувати працювати над теоретичним і практичним забезпеченням удосконаленням форми екологічного податку та ефективного управління ним, враховувати виявлені на практиці недоліки та вносити відповідні зміни до законодавства.
Необхідно встановити відповідні вимогам часу ставки податків, єдину базу оподаткування, індивідуальні системи обчислення суми податку; розробити чітку систему відповідальності за несплату податків та створення загроз екологічній безпеці держави; розробити систему стимуляції сплати екологічного податку та ведення екологічно ефективного господарства. Також варто розробити ефективну схему розподілу отриманих від екологічного оподаткування доходів державного бюджету. Наведені пропозиції сприятимуть, на мою думку, забезпеченню ефективного функціонування екологічного оподаткування в Україні, що повинно позитивно вплинути не тільки на екологічну безпеку країни, а й на поліпшення загальної економічної ситуацію в державі.
Література:
1. Козьменко С.М. Особливості екологічного оподаткування в зарубіжних країнах/ С.М. Козьменко, Т.В. Волковець //Вісник СумДУ. Серія «Економіка» - 2012. - №1 –С.11-18.
2. Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору: Постанова Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 р. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.
3. Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. /кол. авторів [заг. редакція, М. Я Азарова]. – К. : Міністерство фінансів України, Національний університет ДПС України, 2010. – 2389 с.
4. Податковий кодекс України: Кодекс України, Закон, Кодекс від 02 грудня 2010 р. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.
_________________________________
Науковий керівник: к.ю.н., доцент Пирожкова Ю.В., Запорізький національний університет
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
