ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ЯК ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ВЛАСНОСТІ СУБ‘ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
01.10.2007 14:06
Автор: Гридасов Юрій Володимирович, здобувач Національного податкового університету Державної податкової служби України
[Адміністративне право. Митне та податкове право]
Динамічний розвиток державотворення України у сфері господарювання характерезується протирічливими адміністративно-правовими процесами. З однієї сторони продовжується не безболісний процес лібералізації підприємницької діяльності. За цих умов держава все послідовніше виступає як суб‘єкт політичної влади і помітно втрачає гіпертрофовану в колишньому радянському суспільстві роль безпосереднього господарюючого суб‘єкта [1, c.10]. З іншої, з метою соціального розвитку економіки та захисту прав усіх суб‘єктів права власності, при недостатньості приватної ініціативи держава зобов‘язана засобами публічного права впорядковувати зазначені відносини [2, с. 22, 23].
В умовах демократичної правової держави даний процес зі сторони держави носить трьох аспектний характер: по-перше, вона зобов‘язана здійснювати допомогу суб‘єктам господарювання щодо реалізації їх права займатись підприємницькою діяльністю, надаючи їм адміністративні послуги [1, с.10]; по-друге, забезпечити охорону їх прав від порушення іншими суб‘єктами (в тому числі господарювання); по-третє, застосовувати до суб‘єктів господарювання засобів державного впливу при порушенні ними законних інтересів третіх осіб [3, c.195-199].
Зазначений адміністративно-правовий вплив держави на економіку не реалізується сам по собі, державна влада завжди втілюється в деякому зовнішньому вияві певного змісту - через правові форми.
Проблему адміністративних форм регулювання господарської діяльності досліджували провідні юристи у сфері адміністративного, господарського та цивільного права. Серед них вагомий внесок у розвиток зазначеної проблеми внесли Ю.А.Ведєрніков, І.П.Голосніченко, І.Д.Пастух, Л.Л.Попов, Т.М.Кравцова, Ю.І.Крегул А.С.Ластовецький, Н.А.Саніахметова, В.К.Шкарупа, В.С.Щербина та ін. Разом з тим, питанню адміністративних форм державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони права власності вони торкались лише іпізоотично досліджуючи більш широкі суспільно-політичні відносини.
Метою даної доповіді є апробація результатів дисертаціного дослідженнія на тему: «Адміністративно-господарські засоби захисту права власності в Україні” в аспекті розкриття розуміння форм державного регулювання господарської діяльності при здійсненні захисту права власності суб‘єктів господарювання.
Під формою управління розуміють зовнішній вияв дії виконавчого органу, здійсненого в рамках його компетенції, за яке наступають відповідні наслідки [4, с. 247]. Серед форм здійснення державного регулювання економіки в теорії юриспруденції виділяють: державне прогнозування, розроблення програм економічного розвитку України, управління контроль та нормативне регулювання [5, с.21].
Зазначені напрями державної діяльності відносяться до регулятивної функції права. Відповідно виникає питання, як співвідносяться регулятивна та охоронна функції у сфері охорони права власності? Теорія права говорить, що регулятивна функція сприяє розвитку найцінніших для суспільства та держави соціальних зв‘язків, регулює соціальні відносини. Охорона є покликана забезпечувати регулятивну функцію за допомогою правових обмежень (зобов‘язань, заборон, покарань тощо) [6, с.114]. З таким класичним розумінням зазначених положенями, на наш погляд, можна погодитись і до адміністративно-правового регулювання проблем права власності.
За допомогою регулятивної функції права встановлюються основні напрями впливу, права на суспільні відносини у сфері права власності. Охорона ж функція адміністративного права є невід‘ємною складовою зазначеного комплексного інтитуту, що забезпечує виконання першої шляхом встановлення для широкого кола осіб, що порушуть право власності суб‘єктів господарювання - зобов‘язань, заборон та санкцій.
Складовою частиною державного регулювання економічного розвитку України являється розробка прогнозних та програмних документів. Зрозуміло, що планування не повинно повторювати недоліки попередньої централізованої системи планування, негативно впливати на ініціативу та самостійність суб‘єктів господарювання, а навпаки зобов’язане допомагати їм в відпрацюванні стратегії розвитку та в отриманні державної підтримки. В розвиток цих положень Конституції України 23 березня 2000 року був прийнятий Закон України „Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України” [7].
Основними формами державного планування господарської діяльності є Державна програма економічного та соціального розвитку України, Державний бюджет України, а також інші державні програми з питань економічного і соціального розвитку, порядок розробки, завдання та реалізація яких визначаються законом про державні програми (ч.3 ст.11 ГК) [8].
Наступною формою здійснення державного управління в нашій сфері є управління. Державне управління - це виконавча діяльність по безпосередній організації соціальних процесів у суспільстві. Воно характеризується наступними рисами: є організуючою діяльністю; носить виконавчо-розпорядчий характер; у процесі здійснення управлінської діяльності реалізуються функції держави в соціально-культурній, соціально-політичній, економічних сферах діяльності [9, с. 11,12; 10, с. 178].
Контроль – державні або громадські заходи з нагляду, перевірки, обліку діяльності, поведінки фізичних і юридичних осіб [11, c.215]. Контроль в економіці – це правовий та організаційно-технічний вплив компетентних органів, спрямованих на визначення ступеня відповідальності фактичних напрямків і результатам діяльності суб‘єктів господарського життя, встановлення порушень у діяльності цих суб‘єктів, вжиття заходів щодо їх усунення, в тому числі застосування адміністративно-господарських санкцій [8].
Нормативне регулювання, як правова форма регулювання економіки. Норма права – офіційне, формально визначене, загальнообов‘язкове правило поведінки, яке встановлюється або санкціонується державною охороняється нею від порушень, направлене на регулювання найбільш важливих суспільних відносин і охорону соціальних цінностей шляхом встановлення юридичних прав і обов‘язків суб‘єктів права [10, c. 269; 12, c.25].
Таким чином, до ознак адміністративних форм державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони права власності суб‘єктів господарювання можливо віднести.
1. Під адміністративною формою управління, у сфері охорони права власності суб‘єктів господарювання розуміють зовнішній вияв дій суб‘єктів владних повноважень, що здійснюється на основі і по виконанню закону у відповідності до їх компетенції, з метою регулювання публічної складової захисту суб‘єктів господарювання від протиправних посягань та усіх осіб від майна підвищенної небезпеки.
2. За допомогою регулятивної функції права встановлюються основні напрями впливу, права на суспільні відносини у сфері права власності. Охорона функція адміністративного права є невід‘ємною складовою зазначеного комплексного інтитуту, що забезпечує виконання першої шляхом встановлення для широкого кола осіб, що порушують право власності суб‘єктів господарювання - зобов‘язань, заборон та санкцій.
3. Серед форм здійснення адміністративно-правового регулювання економіки виділяють: державне прогнозування, розроблення програм економічного розвитку України, управління контроль та нормативне регулювання.
4. Державне прогнозування економічного розвитку - це науково обґрунтоване передбачення напрямків розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і стосунків досягнення параметрів економічного та соціального розвитку.
5. Управління в економічній сфері – це підзаконна виконавчо-розпорядча діяльність уповноважених на те компетентних органів, щодо загального керівництва та безпосереднього регулювання економічних процесів у певних галузях господарства (державна реєстрація суб‘єктів господарювання, ліцензування певних видів господарської діяльності, встановлення лімітів використання природних ресурсів, ліцензування та квотування зовнішньоекономічних операцій тощо).
6. Адміністративний контроль в економіці – це організаційно-правовий, технічний вплив суб‘єктів влажних понвоважень, спрямованих на визначення ступеня відповідальності фактичних напрямків і результатам діяльності суб‘єктів господарського життя, встановлення порушень у діяльності цих суб‘єктів, вжиття заходів щодо їх усунення, в тому числі застосування адміністративно-господарських санкцій.
Отже, висвітлені вище форми державного регулювання господарської діяльності, у сфері права власності є своєрідними вихідними положення, які мають забезпечити розробку положень щодо адміністративно-правової охорони права власності суб‘єктів господарювання.
Джерела:
1. Кравцова Т.М. Адміністративно-правові засади здійснення державної політики у сфері господарювання// Автореф. дис.…. док. юрид. наук. – 12.00.07. - Харків: НУВС, 2004.- 33 с.
2. Єлістратов А.І. Адміністративне право: Лекції/ Ред. та упоряд. В.В.Галунько, С.В.Діденко. – Херсон: ВАТ «ХМТ», 2007 .- 268 с.
3. Галунько В.В. Адміністративно-правова охорона суб‘єктів права власності в Україні: Монографія: ВАТ ХМТ, 2006. – 356 с.
4. Администативное право: Учебник/ Под ред. Л.Л.Попова. – М.:Юристъ, 2002. – 697 с.
5. Синиахметова Н.А. Регулирование предпринимательской деятельности в Украине: организационно-правовые аспекты: Монографыя. – Одесса: ОГУ, 1998.- 232 с.
6. Теорія держави і права: Курс лекцій/ Авт.-упор. В.В.Галунько, Г.О.Пономаренко, В.К.Шкарупа; За заг. ред. В.К.Шкарупи. – Херсон: ХЮІ ХНУВС, 2007. – 280 с.
7. Закон України „Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України” //Відомості Верховної Ради України. - 2000 - №25. – Ст. 195
8. Господарський кодекс України// Відомості Верховної Ради України. -2003. - № 18, 3 19-20, № 21-22. - Ст.144
9. Адміністративне право України: Посіб. – К.: Вид. Паливода А.В., 2001.- 194 с.
10. Гончарук С.Т. Адміністративне право України: Посіб. – К., 2000. -240 с.
11. Популярна юридична енциклопедія /Кол. Авт.: В.К. Гіжевський, В.В. Головченко В.С. Ковальський (кер) та ін.. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 528 с.
12. Щербина В.С. Господарське право: Підруч. – К.: Юріком Інтер, 2005. – 592 с.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
