:: LEX :: КОНСТИТУТИВНА ТЕОРІЯ ВИЗНАННЯ В МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 60)

Термін подання матеріалів

16 квітня 2024

До початку конференції залишилось днів 19


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

КОНСТИТУТИВНА ТЕОРІЯ ВИЗНАННЯ В МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ
 
03.03.2017 10:06
Автор: Мартинюк Лілія Павлівна, студентка 3 курсу економіко-правового факультету Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, спеціальність «Правознавство»
[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

Міжнародне визнання має двоякий характер − як політичний, так і правовий. Акт визнання є передусім політичним актом, бо здебільшого виступає заявою або постановою вищих органів держав про бажання встановлення з державою,  яка визнається ними, дипломатичних відносин у повному обсязі, або встановлення певних міжнародних стосунків у інших формах. Проте в кожному випадку визнання, утримання або відмови у визнанні виникають певні взаємні правові відносини та юридичні наслідки, що і є цариною права [2, c. 345].

Визнання може бути визначене як наочно засвідчена заява або така, що припускається, або інші дії чинного суб’єкта міжнародного права, які констатують факт політичного і правового існування нового утворення з метою встановлення з ним міжнародних відносин. Практика засвідчує, що такими утвореннями можуть бути: нова держава, новий уряд, що здобув владу неконституційним шляхом, національно-визвольний рух та органи його керівництва, міжнародна організація. Відповідно до сторони, що визнається, визнання поділяють на певні види. Найпоширенішим і юридично усталеним серед них є визнання нових держав та урядів [2, c. 346].

Варто зазначити,  що в міжнародному праві немає жодної конвенції або договору,  який регулює питання визнання. Думки науковців у цій сфері також різняться. Саме тому у міжнародному праві тривалий час існують дві конкуруючі теорії: конститутивна і декларативна.

Метою цієї доповіді є визначення змісту та правової природи саме конститутивної теорії визнання у міжнародному праві, яка є більш практично застосованою.

Відповідно до конститутивної теорії політичний акт визнання є попередньою умовою існування юридичних прав нової держави. Теорія доводить, що саме акт визнання іншими державами створює нову державу, породжує і забезпечує її міжнародну правосуб’єктність. Тобто нові держави як повноправні суб’єкти міжнародного співтовариства створюються на підставі бажання і згоди вже існуючих держав. До визнання нова держава нібито не існує [2, c. 346−347].

Можна виділити наступні спірні питання конститутивної теорії визнання: які саме умови повинна додержувати держава аби бути визнаною; скільки держав повинні визнати нову державу; чи буде новітня держава вважатися правосуб`єктною, якщо вона визнана не більшістю,а лише кількома державами; якщо вона є суб’єктом міжнародного права для цих держав, то як же визначається її дійсний правовий статус стосовно всіх інших країн тощо.

Прихильниками конститутивної теорії є такі відомі теоретики міжнародного права, як Діонісіо Анцилотті, Герш Лаутерпахт, Ласса Оппенгейм.

Ласса Оппенгейм писав, що визнання "є по своїй природі конститутивним. Воно позначає виникнення міжнародних прав і обов'язків визнаного суспільства" [5, c. 136−137]. 

На думку Діонісіо Анцилотті, міжнародна правосуб'єктність "стає дійсною і конкретною одночасно з визнанням" і що "не може бути правовідносин з державою, ще не одержала визнання"[1, c.164−165].

Герш Лаутерпахт, засуджуючи численні відмови реально існуючим державам у визнанні за політичними мотивами, зазначає, що визнання нової держави, яка додержує умови державності, має бути правовим обов’язком, а не питанням політичних міркувань. Вчений наголошує не на політичному, а на правовому характері конститутивного визнання [3, c.55].

Теорія конститутивного визнання часто піддається критиці. Так, 

С. В. Черниченко вказує на те, що держави можуть існувати і вступати в будь-які контакти з іншими державами, а уряди, які здобули владу неконституційним шляхом, ефективно представляти суб’єкт міжнародного права і без офіційного визнання [6, c. 65].

І. І. Лукашук зазначає, що визнання держави є одностороннім актом,яким держава визнає факт утворення нової держави і тим самим − її міжнародну правосуб’єктність, але щойно створена держава стає суб’єктом міжнародного права через обставини власне факту створення суверенного формування [4, c. 347].

На нашу думку, визнання конститутивне в політичному сенсі. Це означає, що існуючі держави визнають нове утворення як державу, що є свідченням визнання з їхнього боку її політичного статусу і згоди на встановлення міжнародних стосунків. Але акт визнання не є конститутивним в юридичному сенсі, тому що юридичні права та обов’язки держави виникають не в результаті її визнання іншими державами, а в результаті набуття нею необхідних елементів державності, передбачених міжнародним правом для будь-якої країни.




Список використаних джерел:

1. Анцилотті Д. Курс міжнародного права [Текст] / Д. Анцилотті –  М.: Правознавство, 1961. – 444 с .

2. Буткевич В.Г. Міжнародне право: Основи теорії [Текст]: підручник   /     В. Г. Буткевич – Київ: Либідь, 2003. – 608 с.

3. Лаутерпахт Г. Визнання в міжнародному праві [Текст] / Г.Лаутерпахт  – Кембрідж : University press, 1947. – 442 с.

4. Лукашук І.І. Міжнародне право: Загальна частина [Електронний ресурс]  / І.І. Лукашук – Режим доступу: https // docviewer.yandex.ua/?url=http%3A%2F%2Flib.lunn.ru%2FSovremenniki%2Flukashuk_1.pdf&name =lukashuk_1.pdf . – Назва з екрана.

5. Оппенгейм Л. Міжнародне право [Текст] / Л.Оппенгейм − Т. І Полутом 1− М.: Іноземна література, 1946. – 407 с .

6. Черниченко С.В. Міжнародне право [Текст]: підручник  / С.В. Черниченко –  М.: Міжнародні відносини, 1998. – 295 с.

________________________


Науковий керівник: Нігреєва Олена Олександрівна; кандидат юридичних наук, доцент, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова




Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
28.02.2017 13:34
РОЛЬ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ У ЗАХИСТІ ПРАВ ТА ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОД ЛЮДИНИ
22.02.2017 10:45




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше