Проблемі військово-польових судів присвячено декілька праць українських дослідників. Торкалися цієї проблеии, наприклад, В.Місько [1, с. 11-17], Л.Т.Присташ [4], В.В.Верьовкін [6, с. 37-39 ; с. 96-100] та ін.
Відомо, що система військово-польових судів була запроваджена польським урядом у Східній Галичині ще 14 травня 1919 р. і з того часу чинність цього розпорядження не скасовувалась і окупаційні власті широко користувалися його повноваженнями. Однак з осені 1922 р., коли у Східній Галичині наростав національно-визвольний рух, компетенції військово-польових судів, на думку місцевих окупаційних органів влади – були недостатніми. Тому вони зверталися у вищі державні інстанції з проханням розширити право застосування військово-польових судів до всіх проявів антидеоржавної діяльності, зокрема проти учасників бойкоту сеймових виборів (3, с. 43)
Польська влада створювала суди не тільки у воєводських містах, але й у повітових, Так, у 1923 р. був відкритий окружгний суд у Рівному, що діяв на правах військово-польового [2, с. 14 ; с. 37-39].
Чи не єдиним «благом», яким власті Ю.Пілсудського «ощасливили» рівнян, став відкритий у місті в 1923 р. окружний суд, що діяв на правах військово-польового. Окупанти зрозуміли, що у пригнобленому, здавалося б заляканому й політично інертному середовищі існують волелюбні сили. Отож окружний суд не стільки вів боротьбу із злочинними елементами, скільки садовив на лаву підсудних тих, хто відстоював свою людську гідність, хто виступав за волю для рідного народу.
Роботи новоствореному суду вистачало. Вже за півроку свого існування він скарав на смерть 16 учасників визвольного руху. Найбільш широкого резонансу набули два судові процеси 1925 року. Спочатку, в лютому, окупанти руками «правосуддя» розправилися з групою революційно настроєних селян, а в травні – з іншою великою групою кількістю 101 чоловіка. В 1931 році за вироком Рівненського окружного суду було ув’язнено групу борців за незалежність, у 1932-му – 33 , в 1937-му – ще 43 чоловіки, серед яких були представники різних політичних напрямків і ті, що співчували їм. Це лише найбільші процеси. А скільки було менших, яких теж виривали з революційних лав, кидали за грати, прирікали на муки й знущання багатьох борців за народну волю [1, с. 11-17].
Судовий процес над 56 підпільниками, в’язнями Луцької тюрми, названий «демантівським», за ім’ям спеціально надісланого колегією верховного суду з Варшави, відомого своєю жорстокістю судді-фальсіфікатора Демонта. Підсудні звинувачувалися у протидержавній діяльності, спрямованій на відрив від Польщі південно-східних земель. На луцький процес прибуло три адвокати з Варшави, один зі Львова і один з Ковеля. Процес проходив у невеличкому залі окружного суду в Луцьку. На лаві підсудних були 29 українців, 20 євреїв і 17 поляків, звинувачених в артикулах 97-го карного кодексу, за статтями якого Польща засуджувала за політичну діяльність [5, с. 220-221].
Таким чином, на протязі всіх років окупації західноукраїнських земель Польщею, судова система карала в основному за національно-визвольну боротьбу, але особливою жорстокістю відзначалися військово-польові суди.
Література:
1.Місько В. Судочинство Другої Речі Посполитої у реалізації державної політики щодо ліворадикального руху в Західній Україні / В.Місько // Харк. нац. пед. Ун-т імені Г.С.Сковороди / Серія «Історія та географія». Зб.наук. праць.- Харків, 2011.- Вип. 40.- С. 11-17 .
2.Луценко В.І. Ровно – 700 : Соц.- економ нарис / В.І.Луценко, В.Т.Кобись, Г.Й.Шенгера.- Львів : Каменяр, 1983.- С. 14 ; Верьовкін В.В. Судові процеси учасників національно-визвольної боротьби на Західній Україні у міжвоєнний період / В.В.Верьовкін // Соціально-економічний розвиток в умовах глобалізації / Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, Чернівці, 15-16 травня 2017 р.- Т.1.- Київ : Науково-видавничий центр «Лабораторія думки», 2017.- С. 37-39.
3. Ustawa z dnia 4 maca 1929 r. W sprawie zmiany niektorych postanowien rozporzadzenia Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 6 lutego 1929 r., zawierajacego «Prawo o ustroju sadow powszechnych» Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej (DzURP), 1930.- Nr. 5.- S. 43.
4. Присташ Л.Т. Апарат управління Західною Україною в складі Польщі (1921-1939 рр.). Автореф. дис…к-та юр. наук.-Львів, 1998.- 24 С.
5. Хомяк Г.Т. Луцький процес 57 членів КПЗУ / Г.Т.Хомяк // Минуле і сучасне Волині : тез. доп. та повід. 11-ї Волинської історико-краєзн. конф. (26-28 травня 1988 р.), присв. Х1Х-й Всес. парт. конф. та 1000-літтю Володимира-Волинського. (відп. ред. Н.В.Бурчак).- Луцьк, 1988.- Ч. 1.- С. 220-221.
6. Верьовкін В.В. Судові прорцеси проти учасників національно-визвольної боротьби на Західній Україні у міжвоєнний період / В.В.Верьовкін // Соціально-економічний розвиток в умовах глобалізації / Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, Чернівці, 15-16 травня 2017 р.- Т. 1.- Київ : Науково-видавничий центр «Лабораторія думки», 2017.- С. 37-39 ; його ж Правове становище селянства Західної України у 20-30-х роках ХХ ст. // Держава і право : Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 11 / голова ред. Ю.С.Шемшученко.- К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001.- С. 96-100.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
