:: LEX :: ЗМІСТ І АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА ПРИРОДА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В ОСВІТНІЙ ІННОВАЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 60)

Термін подання матеріалів

16 квітня 2024

До початку конференції залишилось днів 20


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ЗМІСТ І АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА ПРИРОДА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В ОСВІТНІЙ ІННОВАЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
 
03.03.2020 16:33
Автор: Химинець Олексій Олексійович, аспірант кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права, Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет»
[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Адміністративне право. Адміністративне процесуальне право. Митне та податкове право. Міжнародне право. Муніципальне право]

І. Вступ

Постановка проблеми. У розвинених країнах у процесі створення, впровадження та комерціалізації об'єктів інтелектуальної власності (ІВ) все більшу роль відіграють вузи, насамперед університети, які все активніше залучаються до інноваційного процесу. Серед вчених, які досліджували адміністративно-правововий захист ІВ, створеної у вузах, у процесі освітньої да науково-педагогічної діяльності, слід назвати праці Андрощук Г.О., Барбаш В.А., Бошицький Ю.Л., Ващенко В.П., Клімова Г.П., Мальцева Г.И., Ходаківський С.І., Шпак А.П. та інших вчених. 

Актуальність теми дослідження. У той же час, правова культура студентів, аспірантів, науковців і професорсько-викладацького складу вузів на сьогодні ще недостатньо розвинена, а проблема змісту, структури, особливостей комерціалізації та адміністративно-правового супроводу прав ІВ, яка створюється в процесі інноваційної освітньої та науково-педагічної діяльності у вузах, потребує детальнішого вивчення.

Метою статті є подальший розвиток теоретичних основ інноваційного процесу у вищій школі, аналіз особливостей та удосконалення системи адміністративно-правового захисту прав ІВ, яка створюється у процесі інноваційної освітньої та науково-педагогічної діяльності у сучасних вузах.

ІІ. Виклад основного матеріалу.

Під новим в освітній та науково-педагогічній діяльності слід розуміти не лише ідеї, методи, технології, які ще не використовувалися, але й весь комплекс нововведень у тім числі й окремі елементи навчально-виховного процесу, які несуть у собі прогресивні засади та дозволяють ефективніше вирішувати сучасне завдання розвитку й саморозвитку творчої особистості [4,с.20]. Особливу роль в інноваційному розвитку вузів, комерціалізації створюваного інтелектуального продукту та його запровадження в практику, починають відігравати створювані нові ринкові утворення у його структурі. З цією метою при університетах почали створювати наукові технопарки, інвестиційні інкубатори, дослідницькі центри, спеціальні лабораторії, що являють собою малі інноваційні фірми, організовані з метою комерційного впровадження науково-педагогічних та науково-технічних досягнень [1, 3]. 

Під інноваційною діяльністю слід розуміти процес внесення змін у традиційну систему, створення та використання нового продукту, доведення нових ідей до реалізації у вигляді готового товару, або послуг. Інноваційна освітня діяльність – це процес внесення якісно нових елементів в зміст освіти, технології навчання і процес управління науково-педагогічної діяльності [4, с. 12]. 

Практичним результатом освітньої та науково-педагогічної інноваційної діяльності стає науково-технічний продукт, який є інтегрованим проявом результатів теоретичних та експериментальних досліджень, формується як у фундаментальній, так і в прикладній психолого-педагогічних науках. Науково-педагогічний продукт не завжди повністю матеріалізований і тому це поняття дещо ширше порівняно з виробом, хоча за певних умов він може трансформуватися у матеріалізований виріб, а коли задовольняє потреби споживача – то й у реальний товар [2, с. 48].

Інтелектуальна власність у сучасному розумінні це не результат інтелектуальної діяльності людини як такий, a право на цей результат. В системі економічних координат освітня інновація розглядається як вже матеріалізований результат трансформації ІВ в продукт, який можна пропонувати для реалізації на ринок, продавати і отримувати винагороду. Практичним результатом науково-педагогічних досліджень є інноваційний продукт, який не завжди може бути матеріалізованим. У більшості випадків, особливо у сфері гуманітарних, філософських, педагогічних наук, він є інтегрованим проявом результатів досліджень та умозаключень. Науково-педагогічний продукт у процесі свого розвитку від формування у сфері науки до товару, з точки зору можливостей його практичного використання, проходить два етапи: доринковий та ринковий. На доринковому етапі починається патентування продукту, тобто визначається рівень його новизни та пріоритетної захищеності. На ринковому етапі автор організовує випуск та продаж створеного продукту.

Реалізація освітніх та науково-педагогічних інновацій у вузах стимулює продукування нововведень у всіх сферах діяльності вищої школи. Насамперед вони продукують появу інфраструктурних інновацій на стратегічному та оперативному рівнях. Актуальними напрямами стратегічної діяльності вузів можна вважати: створення сучасної системи безперервної професійної освіти, у тому числі перепідготовки й підвищення кваліфікації кадрів, післядипломного навчання випускників; підготовку за програмами подвійних дипломів; розвиток транснаціональної вищої освіти тощо. Оперативний менеджмент нововведень в освіті є засобом реалізації стратегічних інновацій і передбачає створення відповідної інфраструктури вузу та системи забезпечення якості освітньої, наукової та інноваційної діяльності [4]. Інноваційний розвиток вузівської освіти і науки стимулює створення управлінських інновацій, спрямованих на вдосконалення форм і методів організації навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи та автономізацію вузу. Починаються зміни з розвитку законодавчої, фінансової, матеріально-технічної бази інноваційної діяльності університетів. Економічні інновації стосуються диверсифікації джерел фінансування вузівської науки, залучення приватних інвестицій, створення фондів, використання міжнародних грантів, корпоратизація і приватизація державних вузів тощо. До юридичних інновацій слід віднести перехід на нову організаційно-правову форму автономного функціонування вузу [1].

Адміністративно-правові аспекти охорони прав ІВ. Організаційно-економічний механізм створення і подальшого використання результатів інтелектуальної діяльності у вузах формується в рамках взаємовідносин між такими суб'єктами, як замовник, виконавець і автор. Автор інтелектуального продукту має сукупність особистих немайнових прав, що не можуть відчужуватися від їхнього власника в силу їхньої природи, та майнових прав. Якщо майнове (економічне) право на результат творчої праці може бути відділеним від автора (передане іншій особі в обмежене чи необмежене користування), то немайнове право автора невіддільне від творця і не може бути передано іншій особі [3].

Під особистими немайновими правами слід розуміти різновид цивільних прав, які виникають із приводу нематеріальних благ, є невід'ємними від особи та набувають економічного змісту (гл. 15 Цивільного Кодексу України (ЦКУ). Майнові права мають суб'єктивну природу, бо пов'язані з використанням об’єктів прав інтелектуальної власності (ОПІВ), а також із тими матеріальними (майновими) вимогами, які виникають між учасниками правовідносин із приводу використання ОПІВ (наприклад, право авторів і винахідників на винагороду, ст. 424 та 426 ЦКУ). Особисті немайнові права належать лише безпосередньо авторові ОПІВ і є невідчужуваними від нього та, як правило, не можуть передаватися іншим особам. Майнові права на ОПІВ можуть переходити до інших осіб у спосіб, передбачений законом. 

Інтелектуальна власність має свою істотну специфіку, що полягає в нематеріальній природі об'єктів права ІВ, творчому характері праці по їх створенню, тобто це інститут власності на нематеріальні блага його суб'єктів. Для ІВ не зовсім придатна класична тріада правомочності власника, що здійснює звичайні майнові права, оскільки, відчужуючи, наприклад, об'єкт, своєї інтелектуальної власності, його автор не позбавляється тим самим усяких прав на нього, а набувач не одержує можливості за своїм розсудом змінювати цей об'єкт і узагалі вважати його винятково своїм. Тим більше, що у власність інших осіб переходять, як правило, не ОПІВ, а матеріальні носії науково-педагогічних ідей і художніх [3].

ОПІВ варто відрізняти від матеріального носія, у якому виражений твір або інший результат інтелектуальної праці. Якщо право на ОІВ належить тільки авторам і їхнім законним спадкоємцям, то право власності на матеріальні носії, у яких виражений твір, може належати необмеженому колу осіб, але вже не на правах інтелектуальної власності, а в порядку звичайного майнового права [2, с. 106-108]. 

Відповідно до ЦКУ до об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп’ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми; наукові відкриття; винаходи, моделі тощо [15]. У загальному розумінні ІВ розглядають як таку, що складено із самостійних інститутів (права на об’єкти інтелектуальної власності, авторське право, суміжні права). Слід зауважити, що сам процес інтелектуальної діяльності не регулює правові відносини та не визначає права наукових і науково-педагогічних працівників на власність. Лише після завершення цієї діяльності за умови створення нових освітніх продуктів, що будуть використовуватися в педагогічній теорії та практиці, починають діяти норми цивільного права, що забезпечують суспільне визнання відповідного результату інтелектуальної діяльності, встановлюють його правовий режим, а також охорону прав і законних інтересів його творця. 

Сьогодні основна проблема, що стоїть перед українськими університетами, полягає в обмеженому використанні накопиченого інноваційного потенціалу, вираженого у кількості отримуваних патентів, зареєстрованих наукових відкриттів, у наявності визнаних наукових школах тощо. Інноваційна освітня і науково-педагогічна діяльність університетів у сфері створення та використання ІВ стримується такими чинниками [14, с. 112-113]: низька ринкова орієнтація більшості виконуваних науково-педагогічних досліджень і, як наслідок, мала кількість створюваних бізнес-пропозицій для подальшої комерціалізації отриманих результатів; відсутність ринкового досвіду та невелика кількість завершених і доведених до виробництва розробок, скорочення замовлень на проведення науково-педагогічних досліджень; недосконалість нормативно-правової бази для інноваційної діяльності вузів. При цьому основна увага має приділятися питанням комерціалізації ІВ, зокрема і через малі інноваційні фірми, організовані з метою впровадження науково-педагогічних досягнень у практику. 

ІІІ. Висновки.

Для того, щоб українські вузи стали ефективним чинником модернізації національної економіки, потрібно створити умови для трансформації освітніх та науково-педагогічних інноваційних напрацювань аспірантів, науковців та професорсько-викладацького складу у захищені технології, а їх у інноваційну продукцію, яка може вироблятися та продаватися як в Україні, так і за її межами та забезпечити належний захист прав власності розробників. 

Література:

1. Барбаш В. А., Бояринова К.О. Інноваційне середовище на базі університету дослідницького типу: електронний ресурс: http://www.nbuv.gov.ua.

2. Бошицький, Ю.Л. Право інтелектуальної власності: навч. посібник. К., 2007. 488 с.

3. Клімова Г.П. Парадигмальні концепти інноваційного розвитку вищої освіти в Україні // Право та інновації. – 2015. - № 1(9). - С.11-18.

4. Химинець В.В. Інноваційна освітня діяльність. Тернопіль: Мандрівець, 2009. 360 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ДО ПИТАННЯ ПРО ЗМІСТ ПРАВА НА ГІДНИЙ РІВЕНЬ ЖИТТЯ В МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ ТА ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ
29.02.2020 11:27
CПІР ЩОДО ПРОХОДЖЕННЯ ПУБЛІЧНОЇ СЛУЖБИ ЯК РІЗНОВИД ПУБЛІЧНО-ПРАВОВОГО СПОРУ
17.02.2020 16:04




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше