КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА РОЗПОВСЮДЖЕННЯ „ДИТЯЧОЇ ПОРНОГРАФІЇ” З ВИКОРИСТАННЯМ ЗАСОБІВ КОМП’ЮТЕРНОЇ ТЕХНІКИ
29.09.2008 10:07
Автор: Міхайліна Тетяна Вікторівна, здобувач кафедри кримінального права КНУВС, викладач кафедри державно-правових дисциплін економіко-правового факультету Донецького національного університету
На сучасному етапі розвитку суспільства для створення, обробки, розповсюдження інформації широко застосовуються засоби комп’ютерної техніки, які дозволяють опрацьовувати великі масиви даних. В цілому такі тенденції носять позитивний характер, оскільки забезпечення доступу до інформації різного характеру впливає на прискорення соціальних, економічних, політичних процесів, полегшує навчання та сприяє розвитку особистості. Однак, з поширенням інформаційного середовища, численними стають і зловживання з використанням комп’ютерної техніки. Особливих масштабів такі прояви набувають з об’єднанням окремих комп’ютерів в локальні та глобальні мережі, в тому числі – мережу Інтернет, оскільки подібне представлення інформації, легкість її розповсюдження, відсутність кордонів ускладнюють виявлення і розслідування злочинів, а також притягнення винних до відповідальності.
Усе зазначене в повній мірі стосується правопорушень, пов’язаних зі змістом розповсюджуваної інформації, у тому числі так званої дитячої порнографії. Такі злочинні прояви заслуговують особливої уваги, оскільки мають дуже високу суспільну небезпечність, посягаючи не лише на фізичний, а й на психічний стан неповнолітньої особи та моральні засади суспільства в цілому.
Розвиток інформаційних технологій спричинив стрімке зростання злочинів, пов’язаних з дитячою порнографією. Так, Американська агенція міжнародного розвитку (USAID) у 2006 році опублікувала результати дослідження, згідно з якими обсяг дитячої порнографії в Інтернеті за останні п’ять років у світовому масштабі збільшився на 400%. За 2007-2008 роки такі дані відсутні, але кількість зазначених правопорушень лише збільшується. На сучасному етапі у глобальній мережі нараховується понад 10-12 мнл. дитячих порнознімків [1].
Такі тенденції не залишаються без уваги, про що свідчить наявність правових норм, які встановлюють кримінальну відповідальність за виготовлення, розповсюдження, придбання, зберігання порнографічних матеріалів (фотознімків, кінофільмів та ін.), що зображують неповнолітніх осіб, в кримінальному законодавстві абсолютної більшості країн. Причому, розповсюдження з використанням засобів комп’ютерної техніки часто встановлюється у якості кваліфікуючої ознаки через труднощі у виявленні, розслідуванні, легкості передачі та доступу, що, у свою чергу, свідчить про більш високий рівень суспільної небезпечності.
Проводяться відповідні організаційні та правові заходи і на наднаціональному рівні. Так, Європейська конвенція про кіберзлочинність, підписана у 2001 році, містить досить широку за змістом статтю 9 „Правопорушення, пов'язані з дитячою порнографією”, яка криміналізує наступні діяння:
a. вироблення дитячої порнографії з метою її розповсюдження за допомогою комп'ютерних систем;
b. пропонування або надання доступу до дитячої порнографії за допомогою комп'ютерних систем;
c. розповсюдження або передача дитячої порнографії за допомогою комп'ютерних систем;
d. здобуття дитячої порнографії за допомогою комп'ютерних систем для себе чи іншої особи;
e. володіння дитячою порнографією у комп'ютерній системі чи на комп'ютерному носії інформації.
Виходячи з Конвенції про кіберзлочинність, "дитяча порнографія" включає в себе порнографічний матеріал, який візуально зображує:
a. неповнолітню особу, задіяну у явно сексуальній поведінці;
b. особу, яка виглядає як неповнолітня особа, задіяну у явно сексуальній поведінці;
c. реалістичні зображення неповнолітньої особи, задіяної у явно сексуальній поведінці [2].
Україною даний міжнародний документ було ратифіковано у 2005 році, але наша країна залишила за собою право не застосовувати повністю підпункти 1.d та 1.e статті 9 Конвенції [3], що викликає багато питань, оскільки здобуття дитячої порнографії за допомогою комп'ютерних систем та володіння нею у комп'ютерній системі чи на комп'ютерному носії інформації таким чином не віднесено до кола протиправних проявів. Це суперечить об’єктивній реальності, коли пошук та отримання інформації зазначеного характеру, а також зберігання її у великих обсягах на комп’ютері стає одним з найпоширеніших зловживань засобами комп’ютерної техніки.
Далеким від досконалості є й національне кримінальне законодавство, що регламентує відповідальність за досліджувані діяння. Кримінальний кодекс України включає лише одну статтю, а саме, ст. 301 „Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів”[4], яка здебільшого акцентує увагу на ввезенні, виготовленні та розповсюдженні порнографічних предметів, як таких. ч.2 ст.301 у якості кваліфікуючої ознаки виділяє збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру. У частині третій тієї ж статті встановлюється кримінальна відповідальність за примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм порнографічного характеру. Тобто, якщо неповнолітня особа приймає участь у створенні такої продукції за власною згодою, без наявності примусу, дії виробника можна кваліфікувати лише за ч.1 ст.301. Отже, законодавець не розрізняє виготовлення порнографічних предметів за участю дорослої людини, що свідомо йде на участь у таких діях, та дитини, яку, крім явного примусу, можна втягнути у зйомки у формі гри, обманом, обіцянками. Це є можливим, бо у підлітків часто відсутнє усвідомлення справжнього змісту зазначених дій, а у дитини такого розуміння не може бути взагалі. Вказане свідчить про принципово різний ступінь суспільної небезпечності дій по виготовленню порнографічних предметів за участю дорослих та за участю дітей, але у законодавстві це не відображено. Якщо ж кваліфікувати дитячу порнографію за ч.1.ст.301, то слід звернути увагу на санкцію цієї норми, яка передбачає у якості покарання лише штраф від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією порнографічних предметів та засобів їх виготовлення і розповсюдження.
Окрім цього, доцільно передбачити кримінальну відповідальність за придбання порнографічних предметів, виготовлених за участю неповнолітніх, зберігання таких матеріалів у пам’яті ЕОМ та за інші дії, окреслені Конвенцією про кіберзлочинність.
На підставі викладеного можна зробити висновок про необхідність виділення дитячої порнографії зі ст.301 у окрему статтю КК України, передбачивши кваліфікуючу ознаку у вигляді використання засобів комп’ютерної техніки, та зробивши більш жорстким покарання за вчинення зазначених діянь.
Література:
1. Ямбулатова Н. За последние 5 лет объем детской порнографии в мире увеличился на 400% // http://www.crime-research.ru/news/14.07.2006/2671/ (12.06.2007р.)
2. Конвенція про кіберзлочинність: Підписана у Будапешті 23 листопада 2001року // Офіційний вісник України. – 2007. – №65. – Ст.2535.
3. Про ратифікацію Конвенції про кіберзлочинність: Закон України від 7 вересня 2005 року // ВВРУ. – 2006. – №5-6. – Ст.71.
4. Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001р. // Офіційний вісник України. – 2001. – №21. – Ст.920.
е-маіl: sk-don@rambler.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
