:: LEX :: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ПРОВЕДЕННЯ ПОЛІЦЕЙСЬКОЇ РЕФОРМИ 1862 РОКУ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 60)

Термін подання матеріалів

16 квітня 2024

До початку конференції залишилось днів 19


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ПРОВЕДЕННЯ ПОЛІЦЕЙСЬКОЇ РЕФОРМИ 1862 РОКУ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ
 
18.11.2020 11:22
Автор: Ухач Василь Зіновійович, кандидат історичних наук, доцент кафедри теорії та історії держави і права Західноукраїнського національного університету
[Секція 7. Історія держави і права. Історія політичних і правових вчень]

Створення правоохоронної системи в Російській імперії було пов’язано з реформами державного управління, які проводилися Петром І. Протягом наступних XIX– поч. XX століть правоохоронні органи формувалися із чітким розподілом функцій і визначенням завдань. Забезпечення безпеки державного механізму та конституційного ладу – було основною метою їх функціонування. 

Заявлена наукова проблематика ставала предметом наукових зацікавлень таких науковців як – О. Білявської, В. Іванова, В. Петровського, Ю. Холода та ін.

Метою наукової розвідки є проаналізувати окремі аспекти проведеної з ініціативи царизму поліційної реформи 1862 року з метою реформування чинної системи загальної поліції в Російській імперії в контексті буржуазних реформ 1960-х – 1970-х років.

Поліційну реформу 1862 р. було підготовлено всіма попередніми подіями економічного і соціально-політичного життя імперії [1]. 

По-перше, реформування поліцейського апарату в 60-х роках XIX ст. перебувало в безпосередньому зв’язку зі скасуванням кріпосного права, оскільки поліція розглядалася царським урядом як пріоритетний засіб державного управління в період проведення селянської реформи [4, c. 14]. 

По-друге, нагальною була потреба зміцнити репресивні органи у зв’язку з активізацією опозиційних до уряду революційного й національних рухів через невдоволення значної частини населення результатами реформ [1]. 

По-третє, необхідністю вдосконалення існуючої поліцейської системи, соціально-економічними причинами, зокрема чисельною міграцією до міст великої кількості щойно звільненого без землі селянства [3, с. 13]. 

Одним з істотних етапів на шляху реформування поліції стало звільнення поліцейських органів від проведення попереднього слідства. Це було продиктовано необхідністю посилення виконавчих функцій поліцейських органів і підвищення ефективності їх діяльності. Остаточне законодавче оформлення поліцейська реформа (окреслювалася нова роль поліції, її структура, фінансування) отримала 25 грудня 1862 р. в указі Олександра II та в «Тимчасових правилах про устрій поліції в містах та повітах губерній», що керуються по загальному установленню (попри назву, документ набув постійної дії й до нього поступово додавалися різні правові акти). 

Поліцейське законодавство царської Росії другої половини XIX - початку XX ст. ґрунтувалося: по відношенню до організації поліції – на Тимчасових правилах 1862 р.; по відношенню до предметів відання – на «Положенні про земську поліцію» і «Наказі чинам та служителям земської поліції» 1837 р. Останні були видозмінені внаслідок здійснення судової та земської реформ [4, с. 13-14].

У повітах було створено поліцейські управління на чолі із справниками, яких призначали губернатори. В адміністративно-поліцейському плані повіти поділялися на стани, дільниці та селища.

Поліцейські підрозділи очолювали станові пристави, у підпорядкуванні яких перебували «нижчі чини поліції» - поліцейські урядники.

В усіх губернських містах, деяких містах і містечках існували міські поліцейські управління на чолі з поліцмейстерами. Поліцмейстер та його помічник призначалися губернатором (градоначальником). Нижчими адміністративно-поліцейськими одиницями у містах були частини, очолювані міськими приставами, і дільниці, очолювані дільничними. У штаті міських поліцейських управлінь були також «виконавчі урядовці поліції» (помічники приставів, дільничних, поліцейські наглядачі) та «нижчі чини» (городові).

За реформою органи поліції були звільнені від не властивих їм господарських функцій і питань благоустрою, які передавалися органам земського й міського самоврядування. Провадження попереднього слідства передавалося судовим слідчим. 

Головним призначенням поліції було «стеження за виконанням законів, охорона безпеки та справ громадського благоустрою» [2, с. 234]. У структурі поліцейських установ у другій половині ХІХ ст. виникли розшукові відділення (спеціалізовані органи кримінального розшуку).

Наприкінці ХІХ ст., зважаючи на посилення виступів робітничого класу, царський уряд значно збільшив кількість поліції у промислових районах. Нові поліцейські посади та підрозділи фабрично-заводської поліції створювалися зокрема й на кошти підприємців.

Головними наслідками реформи можна назвати: 

- по-перше, більш чітку, порівняно із «Статутом благочиння», законодавчу визначеність поліцейських функцій «Тимчасовими правилами»; 

- по-друге, зміни в адміністративно-територіальній структурі поліції (створення замість міської та земської поліції у кожному повіті повітових поліцейських управлінь); 

- по-третє, відокремлення від поліції функцій суду та попереднього слідства (передані суду та судовим слідчим) та функцій благоустрою (передані органам земського та міського самоврядування).

Література:

1. Білявська О. Реформи правоохоронних органів Києва в умовах зростання революційного та національного рухів у пореформенний період др. пол. ХІХ - поч. ХХ ст. URL: http://history-pages.kpi.ua/wp-content/uploads/2016/02/41_5_Biliavska.pdf (дата звернення 12.11.2020 р.).

2. Іванова В. М. Історія держави і права України: Підручник. Київ: МАУП, 2007. 552 с.

3. Петровський В.М. Становлення та розвиток міської поліції Російської імперії у другій половині XVIII - на початку XX ст. (на матеріалах Одеси): автореф. дис. … к.ю.н. Одеса: [б.м.]. 19 с. 

4. Холод Ю.А. Загальна поліція Російської імперії в Україні в 1862-1905 рр.: автореф. дис. … к.ю.н. Харків: [б.м.]. 2001. 19 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ІСТОРІЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА В УКРАЇНІ
18.11.2020 15:50
КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
18.11.2020 11:49
ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ЖІНКИ В УКРАЇНІ-РУСІ
18.11.2020 11:47
ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ЖІНКИ ЗА ШЛЮБНО-СІМЕЙНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ-РУСИ
18.11.2020 11:46
ВИБОРЧЕ ЗАКОНОДАВСТВО ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
18.11.2020 11:41
ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВЧОГО УНОРМУВАННЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ УЧАСНИКІВ ОУНІВСЬКОГО НАЦІОНАЛІСТИЧНОГО ПІДПІЛЛЯ ТА ВОЯКІВ УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ
18.11.2020 11:39
ВИКОРИСТАННЯ УСНОІСТОРИЧНИХ ДЖЕРЕЛ У ДОСЛІДЖЕННІ ПРОЦЕСІВ РЕАБІЛІТАЦІЇ ЖЕРТВ РЕПРЕСІЙ КОМУНІСТИЧНОГО ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ (1990-ТІ РР. ДО СЬОГОДЕННЯ)
17.11.2020 10:28
ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ МІЖКОНФЕСІЙНИХ ШЛЮБНО-СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН ПІДДАНИХ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
16.11.2020 14:58
ДИНАМІКА СИСТЕМИ ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ ТА ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ У ТАВРІЙСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX – ПОЧ. ХХ СТ.: ІСТОРІОГРАФІЯ ПИТАННЯ
16.11.2020 14:16




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше