:: LEX :: ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ: АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 30)

Термін подання матеріалів

11 березня 2021

До початку конференції залишилось днів 4


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ: АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ
 
06.12.2010 20:25
Автор: Наливайко Лариса Романівна, кандидат юридичних наук, доцент, завідувач кафедри загальноправових дисциплін Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ; Шишко Яна Русланівна, юридичний факультет Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ
[Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]
Питання про відповідальність Президента України, у разі скоєння ним державної зради або іншого злочину, недостатньо досліджене і обґрунтоване, хоча регламентовано в Конституції України та у Проекті Закону України «Про порядок усунення з поста Президента України (імпічмент)». Це питання залишається актуальним й через те, що охоплює дискусійні питання.
Тому завданнями, які потребують вирішення, є наступні: можливість застосування конституційно-правової відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності і притягнення до неї Президента України за скоєні злочини; співвідношення конституційно-правової та кримінальної відповідальності, що настає після скоєння Президентом України державної зради або іншого злочину; конкретне визначення у нормах чинного законодавства діяння, за яке Президента України може бути притягнено до конституційно-правової та кримінальної відповідальності; ймовірність настання відповідальності за сам факт порушення Конституції України; визначення санкцій конституційно-правової та кримінальної відповідальності, які можуть застосовуватися по відношенню до Президента України за скоєні злочини; визначення органів, яким будуть надані повноваження щодо притягнення Президента України до кримінальної відповідальності, після застосування санкцій конституційно-правової відповідальності; можливість притягнення Президента України до подвійної відповідальності тощо.
На думку В. Демиденка, «конституційно-правова відповідальність як вид юридичної відповідальності в Україні, безпосередньо в чинному законодавстві, не визначено, не сформульовано загальновизнаного визначення конституційно-правової відповідальності, висловлюються різні погляди щодо її співвідношення з політичною та моральною відповідальністю» [1, c. 355- 358].
Але у Конституції України передбачено санкції за скоєння деяких конституційних деліктів і саме в ретроспективному аспекті конституційно-правова відповідальність виявляється найбільш яскраво, і саме ретроспективна відповідальність не викликає сумнівів як юридична відповідальність.
Тому застосування конституційно-правової відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності передбачає необхідність точного визначення нормами права, за які дії або бездіяльність суб’єкт конституційних правовідносин повинен нести конституційно-правову відповідальність [2, c. 28].
Спеціальною підставою для конституційно-правової відповідальності є конституційний делікт характерними складовими якого є:
а) об’єкт: найбільш важливі суспільні відносини щодо устрою суспільства і держави, тобто в наявності тісний зв'язок з владовідносинами. У загальному вигляді в якості об’єкта виступає конституційний лад і його найважливіші елементи, а також конституційна законність і правопорядок;
б) об’єктивна сторона: дістає вияв в актах у загальному вияві, оскільки відповідальність має значною мірою політичний характер і для визначення цієї сторони є вузьким навіть поняття діяння. Тому нормативні підстави відповідальності не деталізуються, даються лише загальні формулювання: «державна зрада», «скоєння злочину», «серйозні порушення закону» тощо;
в) суб’єктами є найважливіші «інституції» держави: органи державної влади, народні депутати України, посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови та інші посадові особи органів місцевого самоврядування, громадяни України, політичні партії, громадські організації, іноземці та особи без громадянства, засоби масової інформації, адміністративно-територіальні одиниці тощо;
г) суб’єктивна сторона: особливістю її є специфіка змісту вини – це не тільки психологічне, а й соціально-політичне явище, бо суб’єкти несуть відповідальність за долю багатьох людей. Тому вона настає і за недбале ставлення до реалізації статусу.
Тому, конституційно-правовій відповідальності притаманні як ознаки, спільні з ознаками юридичної відповідальності взагалі (наявність примусу, санкцій, підстав для притягнення тощо), так і ознаки, які виокремлюють її з поміж інших видів юридичної відповідальності як своєрідне явище [3, c. 49].
На основі вищезазначеного можна кваліфікувати конституційно-правову відповідальність Президента України наступним чином: за скоєння ним державної зради або іншого злочину, які посягають на найбільш важливі суспільні відносини щодо устрою суспільства і держави, при недбалому ставленні до свого статусу, до нього застосовуються конституційно-правові санкції – дострокове припинення повноважень і позбавлення звання Президента України, оскільки стаття 105 Конституції України передбачає забезпечення недоторканності Президента України на час виконання ним повноважень, охорону законом і збереження за ним довічно звання Президента України, якщо тільки Президент України не був усунений з поста в порядку імпічменту.
За скоєння більшості так званих конституційно-правових правопорушень настає саме кримінальна або адміністративна відповідальність, а не конституційно-правова. Так, за порушення фундаментальних положень конституційного права, таких, як права, свободи, законні інтереси людини, виборче право, настає кримінальна відповідальність (розділ 5 Особливої частини Кримінального кодексу України «Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина»), адміністративна відповідальність (стаття 185-2, 186-2, 186-5, 186-4 КУпАП) [4, с.106].
Конституції деяких країн з республіканською формою правління закріплюють загальний принцип політичної невідповідальності президента, проте не виключає можливості юридичної відповідальності за певні тяжкі правопорушення. Наприклад, згідно з Конституцією Італії Президент несе відповідальність за державну зраду або посягання на Конституцію (ст. 90), у США – за зраду, хабарництво або інші тяжкі злочини чи проступки (розділ 4 ст. 2 Конституції США), у ФРН – за навмисне порушення основного закону або іншого федерального закону (п. 1 ст. 61 Конституції ФРН), у Мексиці – за зраду вітчизни та тяжкі кримінальні злочини (ст. 108 Конституції Мексики) [5, c. 351-352].
Зокрема, чинним законодавством України, крім конституційно-правової відповідальності, передбачено, що за державну зраду або інший злочин Президента України може бути притягнено до кримінальної відповідальності, що передбачена статтею 111 Особливої частини Кримінального кодексу України, а за інший злочин – до відповідальності, що може застосовуватися за інший скоєний злочин. Питання, що стосується органів, яким можуть бути надані повноваження по притягненню Президента України до кримінальної відповідальності знаходило вирішення у Проекті Закону України «Про порядок усунення з поста Президента України (імпічмент)», в якому було запропоноване положення про можливість надання таких повноважень Генеральному прокуророві, але діюче законодавство України не виокремлює конкретні органи, що є серйозною прогалиною.
Отже, на основі досягнень науки конституційного права, аналізу сучасного конституційного законодавства України та зарубіжних країн, особливо складним і важким як для теорії, так і для практики, питання про конституційно-правову та кримінальну відповідальність Президента України за скоєння ним державної зради або іншого злочину, що викликано його публічно правовим статусом.

Література:
1.    Демиденко В. Теоретико-правове розуміння конституційно-правової відповідальності / В. Демиденко // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2004. – № 6. – С. 355-358.
2.    Наливайко Л. Конституційно-правова відповідальність: критерії класифікації та види / Л. Наливайко // Віче. – 1999. – № 10. – С. 25-33.
3.    Наливайко Л. Проблеми визначення поняття, специфічних ознак та функцій конституційної відповідальності в сучасній конституційній теорії / Л. Наливайко // Право України. – 1999. – № 10. – С. 45-50.
4.    Кучук А. Конституційно-правова відповідальність: міф чи реальність? / А. Кучук, С. Кульбач // Підприємство, господарство і право. – 2006. – №12. – С. 106-108.
5.    Фрицький О. Конституційне право України : підручник / О. Фрицький. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 536 с.

e-mail: larisa-nalivayko@rambler.ru

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ДОГОВОРИ І УГОДИ СВІТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ ЯК ІНСТРУМЕНТИ ВИЗНАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ТА ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ
01.12.2010 10:05




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше