:: LEX :: ЗАХИСТ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ЯК ОДИН ІЗ ОСНОВНИХ НАПРЯМІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
UA  RU  EN
 
  Main page
  How to take part in a scientific conference?
  Calendar of conferences
  Editorial board. PA «Naukova Spilnota»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Archive

Actual researches of legal and historical science (Issue 61)

Date of conference

16 May 2024

Remaining time to start conference 22


  Scientific conferences
 

  Useful legal internet resources
 

 Useful references
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Counters


 References


 Our bottun
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ЗАХИСТ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ЯК ОДИН ІЗ ОСНОВНИХ НАПРЯМІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
 
04.10.2011 21:16
Author: Рудник Тетяна Вікторівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри комерційного права Київського національного торговельно-економічного університету
[Law of intellectual ownership and his defence. Informative law]
Найбільшим пріоритетом в соціально-економічному розвитку суспільства і держави в сучасних умовах стає творча, інтелектуальна  діяльність, результати якої потребують належної правової охорони та захисту. Захист права інтелектуальної власності є одним із основних напрямів державної політики з питань національної безпеки України, що визначається в Законі України «Про основи національної безпеки» [1]. Ефективність захисту прав інтелектуальної власності залежить від досконалості законодавства, створення і дієвості національної системи охорони та захисту цих прав.
Важливим етапом становлення національного законодавства у сфері інтелектуальної власності стало прийняття Цивільного кодексу України 16 січня 2003 р. (далі – ЦК України), в якому відносинам інтелектуальної власності присвячена окрема четверта книга. І, як зазначає О. Підопригора: «Книга «Право інтелектуальної власності» максимально наблизила систему правової охорони інтелектуальної творчості в Україні до світових стандартів» [2, с. 315].
  Однією з умов вступу України до Європейського Союзу (ЄС) є приведення національного законодавства у відповідність до міжнародно-правових стандартів. Зокрема у 2004 році прийнятий Закон «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства ЄС», у 2005 році – План дій «Україна – ЄС», керуючись цим, Україна має привести рівень захисту прав інтелектуальної власності до європейського, створити дієве законодавство, ефективні механізми захисту порушених прав. Особливе місце в забезпеченні захисту прав інтелектуальної власності відведено Угоді по торговельним аспектам права інтелектуальної власності (ТРІПС). Ця угода є загально визнаним правовим стандартом країн ЄС щодо забезпечення належного захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності [3].
Безперечно, питання захисту права інтелектуальної власності потребують ретельного наукового дослідження, це стосується як законодавства, так і практики його застосування. Можна погодитися з тим, що система охорони прав інтелектуальної власності загалом відповідає міжнародним стандартам і забезпечує належну охорону його об’єктів. Однак, це не можна сказати про систему захисту цих прав, яка і досі залишається неефективною.
Не дивлячись на спроби врегулювати питання захисту права інтелектуальної власності на законодавчому рівні, в Україні залишаються невирішеними багато проблем в цьому напрямку. Серед них варто виділити: поширення негативних тенденцій, спрямованих на порушення авторського права, правова невизначеність багатьох ключових понять (наприклад, понять, що стосуються мережі Інтернет); відсутність контролю щодо збору, розподілу та виплати авторської винагороди з боку державних органів; не забезпеченим на належному рівні залишається механізм захисту особистих немайнових прав інтелектуальної власності [4, с. 208, 210]; відсутність дієвих механізмів захисту авторського права, належного рівня відповідальності правопорушників; нормативна база в Україні не встигає за розвитком відносин у сфері комп’ютерного програмування, технологій; відсутня єдина система захисту прав суб’єктів промислової власності; існують проблеми забезпечення доказів при поданні позову про порушення прав інтелектуальної власності.
            На думку, М. Мельникова, законодавець має підвищити  рівень покарань за кримінальні злочини у даній сфері залежно від рівня суспільної небезпеки, а також уряд активними діями має довести суспільству, що він потуратиме порушенням прав у цій сфері [5, с. 73].  Можна частково погодитися з такими висновками, адже, одним тільки підвищенням рівня кримінальних покарань не вирішити проблеми в сфері інтелектуальної власності. Необхідно комплексно підходити до цього. Заслуговує на увагу думка, що стимулом для активізації будь-яких напрямів творчості в кожній країні є ефективно функціонуюча державна система правової охорони інтелектуальної власності, що, в першу чергу, характеризується дієвим захистом інтелектуальної власності [6].
Отже, належний правовий захист прав інтелектуальної власності залежить від стану законодавства України, приведення його у відповідність до міжнародно-правових стандартів, вирішення проблеми їх практичної реалізації, неузгодженості між нормативно-правовими актами, недосконалості механізму захисту, ефективної боротьби з правопорушеннями. Вважаємо, що необхідна розробка більш чітких процедур застосування норм в сфері інтелектуальної власності, захисту цих прав; заслуговує на увагу пропозиція прийняти єдиний кодифікований акт для регулювання відносин інтелектуальної власності;  потребують більш повного правового регулювання окремі об’єкти права інтелектуальної власності (комп’ютерні програми, раціоналізаторські пропозиції).

Література:
1.    Закон України від 19 червня 2003 р.  «Про основи національної безпеки України» // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст.351.
2.    О. Підопригора Основні новели четвертої книги Цивільного кодексу України // Вісник Львівського університету. Серія юридична, 2004. – Вип. 39. –С. 315-318.
3.    Угода по торговельним аспектам права інтелектуальної власності  від 15.04. 1994 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua /cgibin/laws/main.cgi? nreg=981_018
4. Особисті немайнові права інтелектуальної власності творців: [монографія] / за заг. ред. В. В. Луця. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2007. – 256 с.
5. Мельников М. Піратство як злочин у галузі авторського права і суміжних прав: погляд на проблему // Право України, 2003. – № 4. – С.72-75.
6. М.Паладій Державна підтримка інтелектуальних досягнень нації – шлях до економічного і соціального розвитку України // Інтелектуальна власність. – 2006. – № 5. – С.4


Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




© 2006-2024 All Rights Reserved At use of data from the site, the reference to the www.lex-line.com.ua is obligatory!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше