Правильне уявлення про форми використання спеціальних знань під час розслідування злочинів дає можливість застосовувати їх відповідно до вимоги законодавства, з урахуванням наукових рекомендацій і передового досвіду. Це питання тривалий час і донині є дискусійним. Основна проблема у вирішенні питання про форми використання спеціальних знань полягає в наявності різних підходів науковців до вибору критеріїв, підстав для вичленовування тих або інших форм.
Так, на думку В. М. Махова, недолік авторів, які пишуть про це, полягає в тому, що вони ставлять в один ряд процесуальні й непроцесуальні форми використання спеціальних знань. Значною мірою цей недолік пояснюється тим, що в законі немає чіткого визначення змісту окремих форм використання таких знань. На практиці це може призвести до порушення норм кримінально-процесуального законодавства, неповноти слідства через втрату доказового значення даних, які мають відношення до справи, отриманих з порушенням встановленого порядку використання спеціальних знань (Махов В. М., 2000 р.).
Окремі науковці, виходячи з даної позиції, виділяють такі форми використання спеціальних знань : а) безпосереднє застосування спеціальних знань слідчим, прокурором, складом суду, тобто функціонерами процесуальної діяльності, на кого відповідно до закону покладений обов’язок по збиранню й оцінки судових доказів; б) використання спеціальних пізнань знаючих осіб без залучення їх до участі в слідчих діях (консультації, одержання різного роду довідок по спеціальних питаннях); в) використання результатів несудових (відомчих, адміністративних) розслідувань, а також результатів досліджень окремих об’єктів, які проводилися в процесі зазначених розслідувань або при інших умовах (наприклад, результати патологоанатомічного дослідження трупа); г) використання спеціальних пізнань знаючих осіб, залучених до виконання процесуальних функцій спеціаліста; д) використання спеціальних пізнань знаючих осіб, покликаних до виконання процесуальних функцій судового експерта; є) використання спеціальних пізнань перекладачів і особи, яка розуміє знаки німого або глухого; ж) призначення ревізії; з) проведення за завданням слідчого або суду технічних або інших обстежень (Шиканов В. І., 1980 р.).
Навіть при поверхневому перегляді вищевикладеного переліку форм використання спеціальних знань у кримінальному судочинстві стає очевидним змішування процесуальних і непроцесуальних способів одержання доказової інформації за допомогою спеціальних знань. Тому, як уявляється, дана класифікація є не зовсім вдалою.
Надмірно розширений підхід до вищевказаного питання також недоречний, як і «мінімалістська» позиція, яка полягає в обмеженому уявленні про сутність і форми застосування спеціальних знань у сучасному кримінальному судочинстві. Так, на думку С. А. Лазарі, «процесуальні форми використання осіб, які володіють спеціальними пізнаннями, залишаються колишніми. Це — експерт і спеціаліст» (Лазарі А. С., 2002 р.).
На нашу думку, спеціальні знання, використовувані при розслідуванні злочинів, можуть застосовуватися в різних формах : все залежить від обраної підстави для вичленовування тої або іншої форми їх застосування.
Як підстави для відокремлення виду (форми) у системі спеціальних знань можна обрати такі критерії :
а) за нормативною регламентацією (спеціальні знання можуть застосовуватися в процесуальній (передбачена діючим кримінально-процесуальним законодавством) і непроцесуальній формах (передбачена відомчими наказами й інструкціями).
б) за процесуальним статусом осіб, які володіють спеціальними знаннями, їх можна розділити на спеціальні знання, застосовувані : слідчим, експертом, спеціалістом, знаючим свідком.
в) за процесуальною формою реалізації спеціальні знання можуть застосовуватися у формах : судової експертизи, участі спеціаліста у провадженні в справі, участі свідків, які володіють спеціальними, наприклад економічними знаннями.
За своїм змістом, спеціальні економічні знання можуть, наприклад поділятися на бухгалтерські, фінансово-аналітичні, фінансово-кредитні, економічні, знання в області податків і оподатковування.
Перші три підстави для класифікації видів використання спеціальних знань характеризують зовнішній параметр цих знань (їх форму), остання підстава розкриває внутрішній (сутнісний) їх параметр.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
