Високий попит попит на земельні ресурси та негативний вплив паливно-енергетичного комплексу на довкілля, значна залежність від імпорту традиційного палива та обмеженість наявних у державі запасів органічного палива призвели до того, що в Україні були прийняті рішення про пріоритетний розвиток використання традиційних та відновлюваних джерел енергії. Земельні ресурси України становлять 57939,8 тис. га, з них землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення як самостійна категорія земель займають площу 2,03 млн га (3,5 %) [1, с. 404], з яких землі енергетики займають 50,0 тис. га [2, с. 198].
Отже, забезпечення належного правового режиму раціонального використання земель енергетики є актуальним і вимагає дослідження.
Окремі питання правового режиму використання тземель енергетики досліджували багато науковців: Г. В. Анісімова, Н. О. Багай, В. Д. Бакуменко, Г. І. Балюк, Н. В. Боднарчук, Н. Ю. Гальчинська, А. П. Гетьман, В. М. Єрмоленко, В. М. Комарницький, О. В. Конишева, Ю. В. Корнєв, В.М. Кравчук, Л. Я. Новаковський, М. А. Олещенко, В. І. Семчик, В. І. Федорович, А. П. Шеремет, М. В. Шульга та інші, однак стан цього виду земель та законодавства у цій сфері вимагає його подальшого дослідження.
Використання земель енергетики, в першу чергу, регулюється: Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України «Про охорону земель», Законом України «Про державний контроль за використанням і охороною земель», Законом України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів», Законом України «Про електроенергетику», Законом України «Про альтернативні джерела енергії», Законом України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», Законом України «Про землеустрій», Законом України «Про оренду землі», Законом України «Про порядок прийняття рішень про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок і об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення» та іншими. Слід обов'язково враховувати також те, що використання земель енергетики здійснюється паралельно енергетичним законодавством. Відповідно до п. 5 ст. 92 Конституції України, засади організації та експлуатації енергосистем визначаються виключно законами України [3].
Використання земель енергетики в Україні здійснюється на праві власності (державної, комунальної та приватної) та на праві користування (постійного, тимчасового та обмеженого) В той же час, забороняється передача з державної до комунальної та приватної власності земель атомної енергетики. Теоретично об'єкт атомної енергетики може бути споруджений на приватних землях, але враховуючи колосальну вартість такого будівництва, ймовірність цього є нензачною [2, с. 199].
Суб'єктами права приватної власності на землі енергетики можуть бути фізичні та юридичні особи; суб'єктами права комунальної власності на землі енергетики виступають територіальні громади безпосередньо органи місцевого самоврядування; суб'єктом права державної власності на землі енергетики виступає держава у особі відповідних органів державної влади.
Використання земель енергетики можна поділини на види за такими критеріями:
1) залежно від можливих потреб використання земель енергетики виділяють:
- використання земель підприємств електроенергетики;
- використання земель, які надаються під розміщення лінійних об'єктів;
- використання земель лісогосподарського призначення для потреб енергетики;-
- використання земель, які надаються для забезпечення експлуатації об'єктів трубопровідного транспорту;
- використання земель в охоронюваних зонах та санітарно-захисних зонах енергетичних об'єктів;
2) за юридичним класифікатором використання земель енергетики поділяється на:
- використання земель енергогенеруючих підприємств;
- використання земель під виробничими об'єктами енергетики;
- використання земель міждержавної та магістральної електричної мережі;
- використання земель місцевої електромережі;
- використання земель під об'єктами магістральної теплової мережі;
- використання режимних зон об'єктів енергетики;
- використання земель для розміщення об'єктів енергетики та передачі електроенергії на умовах сервітутів;-
- використання спеціальних зон об'єктів енергетики.
Використання земель енергетики можливе на умовах оренди, підставою якого є договір оренди; видом обмеженого кориcтування земельної ділянки енергетики є земельний сервітут.
Особливості надання земельних ділянок для потеб енерегтики встановлені розділом III «Особливості надання земельних ділянок для розміщення об'єктів енергетики» Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» та іншими актами спеціального законодавства України.
Проблеми використання земель енергетики полягають в наступному: при відведенні земельних ділянок для спорудженння ліній електропередачі, електропідстанцій та різного роду пристроїв, які забезпечують безперебійне функціонування національної електроенергосистеми; тривалість надання земельних ділянок для розміщення об'єктів передачі електроенергії; проблеми правового регулювання між площею користування земельною ділянкою енергетики та реальним оформленням усієї цієї площі; неврегульовані питання щодо фінансування будівельних робіт зарубіжними інвесторами, які потребують спрощення процедур погодження місця розташування земельних ділянок і проектів їх відведення з метою оперативного наданння земельних ділянок для будівництва об'єктів енергетики. Ці проблеми слід врегулювати в законодавтсві.
Отже, використання земель енергетики в Україні здійснюється на праві державної, комунальної та приватної власності, а також на праві постійного, тимчасового та обмеженого користування. Правовий режим використання земель в Україні забезпечуються великою кількістю нормативно-правових актів, положення яких часто є неврегульованими та викликають ряд проблем. Законодавча база, що становить правовий режим використання земель енергетики в Україні є об’ємною, недосконалою та вимагає змін і уточнень.
Література:
1. Гавриленко О. П. Екогеографія України: навчальний посібник / О. П. Гавриленко. – К.: Знання, 2008. – 646 с.
2. Мірошниченко А. М. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України / А. М. Мірошниченко, Р. І. Марусенко. - К.: Правова єдність, 2009. - 496 с.
3. Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254 к/96-вР (із змінами, внесеними згідно з Законами) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
