Author: Борова Юлія Володимирівна, здобувач кафедри конституційного та трудового права Запорізького національного університету
[Constitutional law. International law]
Історичний досвід свідчить про те, що універсальним показником стану суспільства є стан правосуддя в країні. Вважати, що саме по собі законодавство (яким би досконалим воно не було) здатне гарантувати нам правову і демократичну державу - це небезпечна правова ілюзія. Якщо судова система в кризі, то в кризі й усе суспільство, тому що ефективна судова система є засобом забезпечення суспільного порядку, який є джерелом суспільного добробуту [1, 2, 3]. Будь-які реформи, якщо ми покладаємо на них надії, зводитимуться нанівець, якщо в суспільстві не існує правосуддя, здатного забезпечити правопорядок. Як показує історичний розвиток, стан судової системи, її демократичність, об'єктивність рішень по справам напряму, залежать від наявності державності. Реформи приносять протилежні очікуваним результати тоді, коли суди стають знаряддям зловживань. А це - найнебезпечніше знаряддя.
На сучасному етапі відбувається пошук місця судової системи в контексті загальної державно-правової реформи, в державі та суспільстві відбувається досить гостра дискусія про практичне оновлення судової системи.
Саме тому, актуальність теоретичних і практичних питань, пов'язаних з необхідністю подальшого розвитку та вдосконалення судової системи України є беззаперечною. Так, концептуальні засади, напрями й тенденції еволюції судової влади стали об'єктом дослідження таких вчених, практичних фахівців, суддів як: В. Маляренко, О. Костенко, С. Ківалов, В. Онопенко, М. Оніщук, М. Орзих, В. Тертишник та багатьох інших. Сучасні вітчизняні вчені та судді одностайні в тому, що на сьогоднішній день існує нагальна потреба ефективного реформування всіх ланок судової системи України, відмінність поглядів полягає в обранні певного методу такого реформування [4, 5]. Створення довершеної моделі судової системи досить складний, поступовий та тривалий процес, що потребує мобілізації багатьох ресурсів суспільства.
Дискусія і робота над оптимізацією судової системи проводиться постійно разом зі зміною та розвитком суспільних відносин, які висувають нові вимоги щодо судової системи відповідно до реалій часу. Кількість нарікань на судову систему свідчить про недоліки, отже, вона не є досконалою і оптимальною, відтак, - потребує реформування.
Однією з нагальних проблем є перевантаження судів. Так, в Постанові розширеного спільного засідання Президії Верховного Суду України, президії Ради суддів України та колегії Державної судової адміністрації України від 16.03.2007 № 3 р. зазначено, що діяльність судів була направлена на реалізацію конституційних гарантій забезпечення захисту прав і свобод громадян, зміцнення судової влади, підвищення її авторитету. У 2006 р. суди загальної юрисдикції в першій інстанції розглянули 7,4 млн. справ та матеріалів (що у 2,4 разів, ніж у 2001 р.), зокрема: цивільних справ та матеріалів1,5 млн., кримінальних - 529,6 тис, господарських (без адміністративних) - 218,4 тис, адміністративних - 229,2 тис, справ про адміністративні правопорушення - 4,93 млн. Надходження на розгляд судів великої кількості справ та матеріалів значно збільшило навантаження на суддів, передусім, місцевих судів. Середня кількість справ, що надходять до судді місцевого суду щомісяця, збільшилася зі 118 у 2005 р. до 138 У2006 р., а в окремих судах - понад 250 справ.
Перевантаження місцевих судів пов'язане значною мірою з віднесенням до їхньої компетенції розгляду адміністративних справ про порушення Правил дорожнього руху, які раніше розглядалися органами міліції. З року в рік кількість таких справ у судах постійно збільшується." Якщо У 2001 р. судами було розглянуто 770 тис. таких справ, то у 2006 р. - 4,85 млн., що у 5,3 рази більше.
Крім того, до перевантаження судів призвела велика кількість вакантних посад суддів загальних і господарських місцевих та апеляційних судів (крім адміністративних).
Верховний Суд України у 2006 р., як і в попередні роки, здійснював свої повноваження в умовах надмірного навантаження. У середньому щомісяця на сфері кримінального судочинства, зокрема потерпілого, цивільного позивача та відповідача, переглянути інститут відшкодування заподіяної злочином шкоди, приділити особливу увагу гарантіям реалізації конституційного права на захист від пред'явленого обвинувачення та надання правової допомоги. Згідно з положеннями Конституції в Україні передбачається запровадження суду присяжних, які повинні користуватися рівними з професійним суддею правами і разом з ним приймати рішення у справі. Потребують також наповнення, конкретним змістом конституційні принципи змагальності сторін, застосовування апеляційного та касаційного перегляду рішень судів першої інстанції.
Таким чином, головною метою реформи є створення науково обґрунтованої системи правосуддя в Україні. А завданнями є визначення шляхів удосконалення законодавства у цій сфері, усунення негативних тенденцій, що сталися внаслідок непослідовності у здійсненні попередньої судової реформи, забезпечення доступного та справедливого судочинства, прозорості в діяльності судів, оптимізації системи судів загальної юрисдикції, посилення гарантій незалежності судів, якісне підвищення фахового рівня суддівського корпусу, підвищення статусу суддів у суспільств тощо.
Безумовно, що необхідність змін, спрямованих на збільшення довіри суспільства до судової системи, - це мотивоване завдання нинішнього етапу судово-реформаторського руху в Україні. Реформування судової системи не повинне стати просто структурною реформою, необхідним акцентом реформування мусить стати суспільне розуміння суті проблем. Виховання в суспільстві праворозуміння й чітке застосування норм уже існуючого законодавства - це першооснова якісних змін.
Література:
1. Зейкан Я. Проблеми судово-правової реформи // Дзеркало тижня. – 2007. – №25(654). – С .4.
2. Костенко О. Актуальні проблеми реформування судової системи України // Юридичний журнал – 2007. – №6(60). – С. 77-79.
3. Притика Д. Проблеми вдосконалення судової системи // Голос України. – 2007. – №63. – С. З.
4. Шицький І. Про окремі проблеми судової реформи // Судоустрій і судочинство в Україні. – 2007. – №2. – С. 3-11.
5. Ладниченко В. Гуманістичні цінності в організації судової влади // Юридична Україна. – 2007. – №2. – С.4-9.
e-mail: larisa-nalivayko@rambler.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
