Професійна діяльність нотаріуса покликана створювати належні умови для ефективної реалізації норм права фізичними та юридичними особами, захисту їх законних інтересів шляхом надання правочинам публічної довіри та посилення доказової сили документів, запобігаючи суперечкам між сторонами цивільних правовідносин, утверджуючи між ними стабільні й передбачувані відносини. Такий яскраво виражений превентивний характер функціонування й розвитку нотаріату вказує на особливо вагому роль процесів антиципації як на індивідуальному рівні в структурі професійної діяльності кожного окремого нотаріуса, так і на соцієтальному, коли йдеться про місію інституту нотаріату як певної підсистеми в системі суспільства в цілому. При цьому антиципацію на сучасному етапі розвитку психології слід розуміти як двоєдиний процес випереджального відображення (прогнозування й плануванні творення майбутнього (проектування (ціле покладання й планування) і опредметнення). Тому осягнення феномену функціонування й розвитку професійної антиципації нотаріусів доцільно розпочинати з аналізу його передісторії виникнення, культурно-історичного становлення, відтак переходити до вивчення наявних форм проявів антиципування в сучасному інституті нотаріату та нотаріальної діяльності Україні [1,2].
За таких умов нотаріус змушений навіть передбачати тенденції в правотворчості, які можуть вплинути у близькому чи віддаленому майбутньому на інтереси клієнта. Крім того, антиципаційні функції нотаріату повинні торкатися і творення майбутнього (проектування (ціле покладання й планування) і опредметнення, створюючи тим самим систему стабільних соціальних взаємин.
Високий рівень прогностичної компетентності (антиципаційної спроможності) у сфері своєї професійної діяльності є одним із найважливіших складових професіоналізму будь-якого фахівця, і нотаріуса зокрема. І все ж серед великого розмаїття професій є такі, де розвиток антиципаційних функцій набуває особливо гострої актуальності.
Аналіз професійної антиципації нотаріуса доцільно розпочати з виокремлення сутності зазначеної діяльності, яка визначається правовою системою сучасної України. Згідно з з чинним законодавством сутність та функціональне призначення нотаріальної діяльності полягає в захисті прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб шляхом фіксації й посвідчення їх безспірності. Надання суб’єктивним правам публічної сили та офіційного визнання від імені держави. При цьому у контексті правової системи держави нотаріат виконує місію превентивного правосуддя, яка полягає в здійсненні діяльності, що створює основу для вирішення питань без їх судового розгляду, тобто шляхом оформлення правового документа від імені держави, надаючи йому юридичної сили, юридично рівнозначної судовому документу.
Представлений вище характер нотаріальної діяльності, що задається їй збоку суспільства і держави, зумовлює те, що «діяльність нотаріуса, насамперед, спрямована на майбутнє» [3], що передбачає наявність у останнього високого рівня анципаційної спроможності. Проте сказане зовсім не означає, що такі модуси часу, як минуле та теперішнє не відіграють важливої ролі. Візьмемо до уваги і те, що здатність особистості до професійної нотаріальної діяльності можна аналізувати з різних поглядів, отримуючи кожного разу нову її структурну модель.
Проблему особистісного смислу своєї професійної діяльності кожен нотаріус вирішує залежно від того, як свій професійний шлях він вписує у загальний контекст свого життєвого шляху як суб’єкт життєтворчої активності. Зазначений рівень можна назвати життєтворчим рівнем професійної антиципації нотаріуса. При цьому індивідуальна життєтворчість та професійна діяльність особистості тісно пов’язані із суспільним контекстом, який є динамічний. Більше того, антиципувати тенденції розвитку суспільства, а особливо його правової системи, нотаріусу потрібно не лише у власних інтересах, але й виходячи з інтересів клієнтів, прогнозуючи, як наслідки може мати даний правочин на тлі змінених суспільних умов. Отже, нотаріус мусить бути також і своєрідним футурологом, який не тільки передбачає, але й певною мірою бере участь у творенні. Проблему особистісного смислу своєї професійної діяльності кожен нотаріус вирішує залежно від того, як свій професійний шлях він вписує у загальний контекст свого життєвого шляху як суб’єкт життєтворчої активності. Зазначений рівень можна назвати життєтворчим рівнем професійної антиципації нотаріуса. При цьому індивідуальна життєтворчість та професійна діяльність особистості тісно пов’язані із суспільним контекстом, який є динамічним. Більше того, антиципувати тенденції розвитку суспільства, а особливо його правової системи, нотаріусу потрібно не лише у власних інтересах, але ї виходячи з інтересів клієнтів, прогнозуючи, які наслідки може мати даний правочин на тлі змінених суспільних умов.
Література:
1. Аршава І.О. Історична еволюція антиципаційних функцій у соціально-психологічній структурі діяльності нотаріуса / І.О. Аршава // Актуальні проблеми психології: зб. наук. пр. Ін-ту психол. ім. Г.С. Костюка НАПН України. – К.: В-во «Фенікс», 2012. – Т. 12, Вип. 15. – Част. 2. – С. 31-37.
2. Аршава І.О., Баштанник В.В. Соціально-психологічні та політико-правові засади державного управління нотаріальною діяльністю: Монографія / І.О. Аршава, В.В. Баштанник. – Д.: Вид-во «Інновація», 2014. – 318 с.
3. Котик Е. Психология конфликта и нотариальная деятельность / Е. Котик // МЕН. – 2005. - № 2 (10). С. 79-97.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
