Поняття молодіжної культури було впроваджене реформаторським педагогічним крилом руху „Wandervogel”, найвизначнішим представником якого був Г. Вінекен. У сенсі освітньої революції „молодіжна культура” була противагою існуючим ієрархічним структурам батьківського дому та школи. Нова філософсько-педагогічна ідея покликана була визначити принцип партнерських стосунків „учень – учитель” або „діти – батьки” та підкреслювала самоцінність молодіжної фази, яка, за Г. Вінекеном «відіграє для дітей значну роль» [1, с. 215].
«Поняття «субкультура» на думку професора М.Головатого, - як науковий термін є досить широким та багатоскладовим, це система норм та цінностей, що відрізняє групу від більшості суспільства» [2, с. 33].
Щодо терміну „молодіжна субкультура”, то тлумачні словники визначають його як особливу сферу культури, суверенне цілісне утворення всередині пануючої культури, що відрізняється власним ціннісним ладом, звичаями, нормами, які закріплюються в особливих рисах поведінки людей, свідомості, мові [3, с. 10].
Концепцію системності субкультури підтримують ряд вчених, вбачаючи, що сучасне суспільство, яке базується на розподілі праці та соціальної стратифікації, породжує тим самим систему різноманітних субкультур, які базуються на:
- сукупності деяких негативно інтерпретованих норм та цінностей традиційної культури, що функціонують як культура злочинного прошарку суспільства;
- особливій формі організації людей (частіше за все молоді) – автономне цілісне утворення усередині панівної культури, яке визначає стиль життя та мислення її носіїв та відрізняється своїми звичаями, нормами та комплексами цінностей;
- трансформовану професійним мисленням системі цінностей традиційної культури, яка набула своєрідного світоглядного забарвлення;
- дистанціюванні від змістовних, сутнісних, фундаментальних закономірностей суспільного розвитку, визначення початковим пунктом засвоєння культури її форму та утворення багатогранності молодіжної субкультури;
- використанні для подальшого розвитку культури усього суспільства [4, с. 8].
На наш погляд, феномен молодіжної субкультури слід розглядати у трьох аспектах: культурологічному, антропологічному та психологічно-соціальному.
З культурологічної точки зору молодіжна субкультура — це частина культури суспільства, прихильники якої мають своє уявлення про культурні цінності, яке відрізняється від загально прийнятих у соціумі;
з точки зору антропології - це група людей у межах соціуму з відмінними моральними стандартами та моделями поведінки;
з точки зору психології – це прояв властивого молоді нігілістичного відношення до визнаних у соціумі канонів соціально-психологічних відносин між поколіннями, спроба у протестній формі самоутвердитися як особистість, яка не сприймає загальновизнані методи і форми соціалізації.
Таким чином, на нашу думку, молодіжна субкультура є частиною загальної системи культури, яка є динамічною системою, та яка, змінюючись на кожному часовому проміжку, відображає здатність системи реагувати на зовнішні та внутрішні процеси та, одночасно, адаптуватися до зовнішніх та внутрішніх умов свого існування, що постійно змінюються. Тому, можна говорити про те, що молодіжна культура, а власне і її цінності є змінними та залежать від змін у суспільстві, державі вцілому. Не секрет, що молодіжні субкультури можуть впливати на формування особистості. І такий вплив може бути різним.
Таким чином, дослідження феномену молодіжної субкультури з метою розробки та запровадження адекватних заходів виховання та навчання молоді повинно бути спрямовано на вивчення:
- емпіричних та психологічних причин намагання представників різноманітних субкультур показати свою індивідуальність, сказати сірій масі: “Я — особистість”, кинути виклик світу з його нескінченними буднями та зрівнялівкою [5, с. 2];
- соціальних, політичних та матеріальних обставин, наслідком яких є стала тенденція зростання кількості підлітків, які кожного дня у всіх країнах світу приймають ту чи іншу субкультуру;
- суті та змісту цього культурно-психологічного феномену, теоретичних засад та практичних прийомів спілкування з представниками субкультур у реальному житті.
Література:
1. Мюллер К. Молодіжні субкультури. Незалежний культурологічний часопис «Ї». № 24. 2002. 257 с.
2. Головатий М. Ф. Соціологія молоді: курс лекцій. Київ. 2006. 304 с.
3. Кон И.С. Социология молодежи. В кн.: “Краткий словарь по социологии”. Москва. 1988. 96 с.
4. Доренко О.В. Молодежь и культура. Киров. 2000.120 с.
5. Ми такі різні. Молодіжні субкультури: путівник по інтернет-ресурсам / Уклад. Є.А.Шевченко. Харків. 2015. 19 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
