:: LEX :: ФОРМУВАННЯ ПРИНЦИПУ ОДНОШЛЮБНОСТІ НА ТЕРЕНАХ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ УКРАЇНИ
UA  RU  EN
 
  Main page
  How to take part in a scientific conference?
  Calendar of conferences
  Editorial board. PA «Naukova Spilnota»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Archive

Actual researches of legal and historical science (Issue 67)

Date of conference

12 December 2024

Remaining time to start conference 12


  Scientific conferences
 

  Useful legal internet resources
 

 Useful references
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Counters


 References


 Our bottun
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ФОРМУВАННЯ ПРИНЦИПУ ОДНОШЛЮБНОСТІ НА ТЕРЕНАХ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ УКРАЇНИ
 
10.10.2024 19:27
Author: Богатюк Оксана Валеріївна, здобувачка ступеня «Доктор філософії» Донецького національного університету імені Василя Стуса
[Section 7. History of the state and law. History of political and legal studies]

Сукупність ідей та положень, що утворюють і формулюють зміст сімейного права, поєднуючи при цьому норми та інститути у єдине ціле, називається принципами або засадами сімейного права. На сьогодні вони закріплені як нормами Конституції України [1], так і нормами Сімейного кодексу України, серед яких одним із визначальних є принцип одношлюбності [2]. 

Сімейне (шлюбно-сімейне, родинне) право традиційно відносять до найдревніших галузей права, а правила сімейного співжиття почали формуватися ще за доісторичних часів. Українці, будучи автохтонним населенням із давніх часів, протягом століть виробляли власні правила родинного співіснування (стародавні звичаї), а з появою держави у ІХ ст. ці нормативи стали підґрунтям формування принципів сучасного сімейного права. 

Тривалий час в Україні норми сімейного права формували підгалузь цивільного права і залишалися доволі консервативними. Однак, незважаючи на це, саме доба Середньовіччя була періодом становлення та розвитку українського права загалом, і принципів сімейного права зокрема. Неабиякий вплив на процес їх ґенези справило християнство, запроваджене наприкінці Х ст. Як слушно зазначає М. І. Козюбра, «генезис принципів права пов’язаний не з нормативно-державним волевиявленням <…> вони (принципи – примітка наша – О. Б.), як і право, є продуктом людської діяльності. Їх становлення відбувалося у процесі взаємодії, комунікації між людьми, взаємоузгодження їхньої поведінки і взаємовідповідальності за неї разом зі становленням самого права, тобто «знизу», у межах єдиного цілісного процесу» [3, с. 418]. 

Одним із первісних принципів сімейного права, що почав формуватися за доби раннього Середньовіччя на теренах сучасної України був принцип одношлюбності (моногамії). Традиційним явищем для дохристиянського періоду було багатоженство, а саме наявність у чоловіків декількох дружин. Про ці факти нам відомо із літописних свідчень: літописець вказує, що в’ятичі, сіверяни та радимичі мали по дві, а інколи й по три дружини. Загальновідомим є факт, що князь Володимир Великий до хрещення офіційно мав п’ять дружин та близько вісімсот наложниць [4, с. 160].  

Так само за язичницької доби допускалися купівля, викрадення («умикання») і приведення нареченої. Ще протягом ХІ – ХІІ ст. доісторичні форми шлюбу шляхом «умикання» зустрічалися в окремих місцинах Київської Русі, одначе вже на теренах Київської та Переяславської земель стали анахронізмом та зберігалися виключно у формі весільного обряду [5, с. 34].

Опісля хрещення Русі у 988 р. вимога з боку держави щодо дотримання принципу одношлюбності набуває формального закріплення насамперед у приписах церковного законодавства. Так, згідно ст. 2 і 17 Церковного Статуту князя Ярослава законною дружиною визнавалася лише одна, друга мала б понести покарання – постриг у черниці, а чоловік-багатоженець заплатити штраф на користь держави і церкви. Щодо викрадення нареченої, то за княжої доби це діяння за ступенем суспільної небезпечності прирівнювалося до зґвалтування [6, с. 37-40]. 

Разом із цим правники-історики зауважують, що принцип одношлюбності ще доволі тривалий час не віднаходив підтримки у середовищі українського суспільства [7, с. 179]. Держава і Церква всіляко намагалася боротися з цим пережитком, розглядаючи подібні діяння як посягання на публічний порядок та суспільну мораль. Чоловіків-багатоженців за певних випадків навіть прирівнювали до перелюбників, називаючи «блудниками» (як до речі і жінок – «блудницями»). Подібні новели знаходимо у Церковних Статутах князів Володимира і Ярослава (наприклад, ст. 13, 15, 19, 20-28) [, с. 37-40]. Вже у ХVІ ст. законодавець відносив перелюбство до категорії особливо тяжких кримінальних правопорушень (злочинів) з підвищеним ступенем суспільної небезпечності, відтак і покарання було передбачене доволі суворе – смертна кара [8, с. 345-346]. 

Таким чином, протягом розглядуваної доби із ІХ ст. і до середини ХVІІ ст. одношлюбність стала одним із базових підгалузевих принципів сімейного права, а відтак жінка і чоловік одночасно могли перебувати лише в одному шлюбі як де-юре, так і де-факто. Аналогічний зміст цього принципу ми знаходимо і у сучасному законодавстві – ст. 25 СК України [2].  

Список використаних джерел:

1. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30. Ст. 141.

2. Сімейний кодекс України: Закон України від 10.01.2002 р., № 2947-ІІІ. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 21-22, ст. 135. 

3. Козюбра М. І. Практична філософія права: Монографія. К.: «ДУХ І ЛІТЕРА», 2024. 496 с.

4. Головкін О. В. Звичай як джерело сімейного права України: історія та сучасність. Часопис Київського університету права. 2014/1. С. 159-163.

5. Мартинюк О. В. Вплив релігії на розвиток інститутів кримінального права України доби Раннього Середньовіччя. Правничий часопис Донецького національного університету імені Василя Стуса. 2023. № 2. С. 30-38. 

6. Статут князя Ярослава про церковні суди. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посібник. Упоряд.: А. С. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. М. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. І. Трофанчук. К.: Юрінком Інтер, 2003. 656 с. С. 37-40.

7. Мартинюк О. В., Добкіна К. Р., Бадахов Ю. Н. Вплив норм релігії на ґенезу інститутів кримінального права України періоду Пізнього Середньовіччя. Наше право. 2024. № 1. С. 176-181. URL: https://nashe-pravo.unesco-socio.in.ua/wp-content/uploads/archive/NP-2024-1/NP_2024_1_176.pdf 

8. Статути Великого князівства Литовського: У 3-х т. Том ІІІ. Статут Великого князівства Литовського 1588 року: У 2 книгах. Кн. 2. За ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова. Одеса: Юридична л-ра, 2004. 568 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
УКРАЇНСЬКА ГОЛОВНА ВИЗВОЛЬНА РАДА: СУЧАСНА ВІТЧИЗНЯНА ІСТОРІОГРАФІЯ (ВИБРАНІ АСПЕКТИ) (До 80-річчя утворення УГВР)
08.10.2024 10:15




© 2006-2024 All Rights Reserved At use of data from the site, the reference to the www.lex-line.com.ua is obligatory!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше