:: LEX :: НЕМОЖЛИВІСТЬ ВИКОНАННЯ СВОЇХ ПОВНОВАЖЕНЬ ЗА СТАНОМ ЗДОРОВ’Я ЯК ПІДСТАВА ДОСТРОКОВОГО ПРИПИНЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
UA  RU  EN
 
  Main page
  How to take part in a scientific conference?
  Calendar of conferences
  Editorial board. PA «Naukova Spilnota»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Archive

Actual researches of legal and historical science (Issue 60)

Date of conference

16 April 2024

Remaining time to start conference 19


  Scientific conferences
 

  Useful legal internet resources
 

 Useful references
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Counters


 References


 Our bottun
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

НЕМОЖЛИВІСТЬ ВИКОНАННЯ СВОЇХ ПОВНОВАЖЕНЬ ЗА СТАНОМ ЗДОРОВ’Я ЯК ПІДСТАВА ДОСТРОКОВОГО ПРИПИНЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
 
09.12.2009 08:24
Author: Діус Надія Іванівна, аспірант кафедри конституційного права та порівняльного правознавства юридичного факультету Ужгородського національного університету
[ Constitutional law. Constitutional judicial law. International law]
В процесі становлення інституту президентства в нашій країні виникає низка правових проблем у взаємовідносинах глави держави з іншими органами влади, партіями та іншими інститутами. Конфлікти, які призводять до протистояння між різними гілками державної влади, все частіше ставлять на порядок денний питання щодо необхідності врегулювання процедури дострокового припинення повноважень Президента України, в тому числі однієї з її підстав – неможливості виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я.
Окремі проблеми організації та функціонування інституту Президента України висвітлені у працях як вітчизняних, так і російських вчених, таких як Бурчака Ф.Г., Волощук О.Т., Каинова В.И., Кривенко Л.Т., Погорілка В.Ф., Серьогіної С.Г., Тодики Ю.М., Уянаева Р.М., Шаповала В.М., Яворського В.Д., та ін. Однак більшість з українських учених у своїх працях зазначають лише перелік підстав дострокового припинення повноважень Президента без проведення їх детального правового аналізу.
За визначенням, наведеним у юридичній енциклопедії, дострокове припинення повноважень – це правовий і політичний інститут, який закріплює принцип відповідальності і наступності у функціонуванні органів державної влади і місцевого самоврядування, їх посадових осіб. Насамперед, це - вид санкцій. З іншого боку, дострокове припинення повноважень може бути пов’язане з добровільною відмовою від виконання державних обов’язків (відставкою), смертю або неможливістю виконувати публічні обов’язки за станом здоров’я та іншими підставами.[1; С. 298].
Як правило, підстави припинення повноважень президента держави закріплені конституцією, іноді конституційними законами.
Конституція України встановлює, що Президент України обирається строком на п’ять років і виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента. Разом з тим Конституція України (ст.108) передбачає можливість дострокового припинення повноважень Президента у разі: 1) відставки; 2) неможливості виконання своїх повноважень за станом здоров’я; 3) усунення з поста в порядку імпічменту; 4) смерті.
Однією з підстав дострокового припинення повноважень Президента є неможливість виконання своїх повноважень за станом здоров’я .
Юридичний факт неможливості виконання Президентом своїх повноважень за станом здоров’я, як підстава дострокового припинення його повноважень, має встановлюватись на засіданні Верховної Ради України, в умовах гласності і відкритості. Цей факт має підтверджуватись рішенням, прийнятим більшістю від конституційного складу Верховної Ради. Підставою для прийняття такого рішення Верховною Радою є письмове подання Верхового Суду України за зверненням Верховної Ради і медичний висновок. Тобто сам по собі медичний висновок не є підставою для дострокового припинення повноважень Президента України. Необхідно письмове подання Верховного Суду України, яке містить юридичну оцінку медичного висновку.
З моменту підтвердження рішенням Верховної Ради України неможливості виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я його повноваження припиняються достроково.
З огляду на таке формулювання конституційної норми, можна стверджувати, що неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я означає такий стан його здоров’я, внаслідок якого він не лише не може виконувати свої обов’язки на час обговорення цього питання Верховною Радою України, але не зможе їх виконувати і в майбутньому.
Слід зауважити, що ця підстава для дострокового припинення повноважень глави держави належним чином процесуально не регламентована. У зв’язку з цим, законодавці Карпов О., Зарубінський О., Безсмертний Р. у законопроекті «Про відставку Президента України» визначали, що «добровільне припинення Президентом України своїх повноважень у зв’язку з неможливістю виконувати їх за станом здоров’я вважається відставкою Президента України і здійснюється за процедурою відставки, визначеною Конституції України» [2].
Однак з такою думкою важко погодитися, оскільки таке припинення повноважень може здійснюватися не з власної ініціативи Президента, а з ініціативи законодавчого органу держави.
Неврегульованим залишається питання критеріїв визначення стану здоров’я Президента, що унеможливлює подальше виконання главою держави своїх функцій, форма медичного висновку та його оприлюднення. Конституція України також не уточнює, яка саме медична установа готує відповідний висновок, і яку кількість депутатів, і в якому порядку повинні подавати до Верховного Суду висновок щодо стану здоров’я Президента.
У вітчизняній науковій літературі неодноразово вказується на необхідність створення авторитетної медичної комісії, проведення спеціального медичного консиліуму, до повноважень якої б і входило дачі висновку про стан здоров’я Президента України [3; С. 534].
Можна погодитись з думкою російського вченого А.В. Зинов’єва, який вважає, що треба провести чітку межу між стійкою та тимчасовою нездатністю здійснювати повноваження Президента, а саме розповсюдити на Президента Кодекс законів про працю та враховуючи особливий статус Президента, прийняти відповідний закон з даного питання [4; С. 226].
Інший російський дослідник Р.М. Уянаєв вважає, що механізм визначення і визнання стійкої нездатності Президента за станом здоров’я здійснювати належні йому повноваження вимагає спеціальної правової регламентації, в якій повинні бути синтезовані медичні та юридичні критерії такого визнання, і містити ґрунтовні гарантії проти некомпетентності та свавілля щодо глави держави. На його думку, необхідно на конституційному рівні встановити, що визнання цього факту належить до відання парламенту. Підставою для парламентського рішення про дострокове припинення повноважень Президента за станом здоров’я повинен служити висновок державної медичнї комісії як незалежної державної інстанції, створеної на паритетних засадах парламентом і Президентом на початку кожного президентського циклу [5; С. 15].
Незрозумілим є і те, чому саме Верховний Суд України, а не Конституційний Суд України повинен готувати подання до Верховної Ради України? Адже згідно статті 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. І тільки він може давати висновки за зверненням Верхової Ради України. Якщо звернутися до законодавства зарубіжних країн, то в більшості випадків дана прерогатива закріплена за органом конституційної юрисдикції. Наприклад, Конституція Азербайджану врегульовує дане питання в такий спосіб: при виникненні сумнівів щодо стану здоров’я Президента Азербайджану парламент звертається до Конституційного Суду для детального дослідження цього факту. Якщо Конституційний Суд не підтвердить цього факту, питання вважається вичерпаним (ст. 117 Конституції). Така ж процедура передбачена Конституцією Вірменії.
Нез’ясованим залишається і те, до якого державного органу, і чи взагалі можна оскаржити подання Верховного Суду України та медичний висновок про неможливість виконувати свої повноваження Президентом України за станом здоров’я. Тому, у будь-якому випадку повинні бути створені правові гарантії, котрі запобігли би зловживанню у процесі реалізації цієї конституційної норми.
На підставі наведеного, автор вважає, що для врегулювання процедури дострокового припинення повноважень глави держави у разі неможливості виконання своїх повноважень за станом здоров’я, необхідно прийняти Закон України «Про Президента України», в якому слід прописати чіткі критерії визначення стану здоров’я глави держави і встановити відповідну форму медичного висновку, порядок його оприлюднення; учасником даного процесу необхідно зробити Конституційний Суд України, який би оцінював дотримання встановленого порядку дострокового припинення повноважень Президента України у разі неможливості виконання своїх повноважень за станом здоров’я; встановити правову норму, котра б зобов’язувала главу держави не менш одного разу на рік проходити медичне обстеження, що дало би змогу визначити його фізичну придатність для виконання своїх повноважень та порядок утворення такої медичної комісії.
Джерела:
1. Юридична енциклопедія: в 6 т. – Т. 2/ Редкол.: Ю.С. Шемшученко та ін. – К.: «Укр.енцикл.», 2001. – 789 с.
2. Проект Закону України Про відставку Президента України» від 13 жовтня 1999 року, запропонований народними депутатами О. Карповим, О. Зарубінським, Р. Безсмертним / www.rada.kiev.ua.
3. Конституція України: Науково-практичний коментар / В.Б. Авер’янов, О.В. Баталов, Ю.В. Баулін та ін. – Х., 2003. – 808 с.
4. Каинов В.И. Институт президентства: конституционно-правовой статус: Дис… докт.юрид..наук., 2000.
5. Уянаев Р.М. Институт исполняющего обязаности главы государства в России: Автореф.дис…канд.юрид.наук. – Ростов-на-Дону, 2001

e-mail:nadya.dius@gmail.com

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ОСОБЛИВОСТІ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ МІСТ КИЄВА І СЕВАСТОПОЛЯ
20.12.2009 15:55
ЩОДО НЕОБХІДНОСТІ ЗАКОНОДАВЧОГО ЗАКРІПЛЕННЯ ПОНЯТТЯ «НАЙВИЩІ ІНТЕРЕСИ ДИТИНИ»
15.12.2009 07:55
ПРАВОВА ПРИРОДА ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ
14.12.2009 20:55
ДЕЯКІ ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ПОБУДОВИ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ В УКРАЇНІ
14.12.2009 08:28
ПРОБЛЕМЫ ОБЕСПЕЧЕНИЯ ПРАВ ДЕТЕЙ В УКРАИНЕ
14.12.2009 07:40
ЗАКРЕПЛЕНИЕ ПРАВ И СВОБОД ЧЕЛОВЕКА И ГРАЖДАНИНА В КОНСТИТУЦИЯХ РОССИИ И УКРАИНЫ
14.12.2009 00:05
РЕФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНІ: КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
12.12.2009 19:07
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ ЯК СПЕЦИФІЧНИЙ ОРГАН КОНСТИТУЦІЙНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ
12.12.2009 09:32
ПРИОРИТЕТНЫЕ НАПРАВЛЕНИЯ ВНЕШНЕЙ ПОЛИТИКИ УКРАИНЫ
11.12.2009 23:03
НЕКОТОРЫЕ ВОПРОСЫ РЕФОРМИРОВАНИЯ КОНСТИТУЦИИ УКРАИНЫ КАК ОСНОВНОГО ЭЛЕМЕНТА ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА ГОСУДАРСТВА
10.12.2009 00:56




© 2006-2024 All Rights Reserved At use of data from the site, the reference to the www.lex-line.com.ua is obligatory!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше