Аналіз правового статусу та повноважень Конституційного Суду України свідчить про його особливу правову природу та специфічне місце в конституційно-правовому механізмі забезпечення прав і свобод особи. На відміну від судів загальної юрисдикції, Конституційний Суд безпосередньо не розглядає правові спори і не вирішує конкретних справ щодо захисту чи поновлення порушених прав і свобод людини. Однак, як відзначають дослідники, функція захисту гарантованих конституціями основних прав і свобод людини притаманна практично всім органам конституційної юрисдикції будь-якої моделі судового конституційного контролю - американської, європейської чи змішаної [1, с.479]. Не є винятком і Конституційний Суд України, оскільки переважна більшість його функцій прямо чи опосередковано спрямована на забезпечення основних прав і свобод людини і громадянина. Конституційний Суд України забезпечує реалізацію та захист прав людини, в основному, двома способами: по-перше, шляхом визнання нормативного акта, який певним чином обмежує права людини, неконституційним; по-друге, через офіційне тлумачення норм Конституції та законів України щодо питань забезпечення нормальної та ефективної реалізації громадянами своїх прав та їх захисту [2, с.194]. Разом з тим, слід зазначити, що єдиний орган конституційної юрисдикції не може самостійно ініціювати розгляд жодних справ, що є абсолютно обгрунтованим з огляду на принцип його правового сомообмеження. Право на звернення до Конституційного Суду з поданням належить чітко визначеному колу осіб, серед якіх громадяни відсутні. На наш погляд, відсутність інституту конституційної скарги істотно знижує ефективність конституційного котролю в Україні, оскільки фізична особа, виявивши неконституційність нормативно-правового акта, що регулює права та свободи людини, не має права безпосередньо звернутись до Конституційного Суду Укрїни з відповідною скаргою. Окремо слід наголосити, що ефективність функції конституційного контролю в правозахисній сфері суттєвим чином нівелюється положеннямі ч.2 ст.152 Основного Закону України, відповідно до якої закони та інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність. Адже враховуючи те, що розгляд справ, відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України", триває 3-6 місяців, виникає ситуація, коли вочевидь неконституційний правовий акт застосовується протягом тривалого часу, порушуючи тим самим права і свободи значної кількості громадян України. Важливим засобом забезпечення прав та свобод особи є здійснення Конституційним Судом України превентивного контролю щодо всіх законопроектів про внесення змін до Конституції України. Відповідно до ст.159 Конституції України законопроект про внесення змін до Основного Закону розглядається парламентом за наявності висновку Конституційного Суду України щодо його відповідності вимогам ст.157 і 158 Конституції. Стаття 157 забороняє змінювати Конституцію, якщо ці зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина. Відповідно до Конституції України специфічним різновидом конституційного контролю є надання Конституційним Судом висновків щодо відповідності Основному Закону чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість. Конституційний Суд перевіряє, чи не звужують ці міжнародні угоди права людини, чи не призведуть вони до спотворення базових конституційних цінностей України. Таким чином, можна зробити висновок, що функція конституційного контролю у сфері забезпечення прав і свобод людини, недопущення їх скасування чи звуження їх змісту є надзвичайно важливим напрямком діяльності Конституційного Суду України. Адже від рівня ефективност всього правозахисного механізму залежить загальна оцінка громадянами всієї державно-владної діяльності, встановлення в державі режиму законності і правопорядку.
Література: 1.Скомороха В.Є. Конституційна юрисдикція вУкраїні: проблеми теорії, методології і практики / В.Є. Скомороха. – К.: МП Леся, 2007. – 716 с. 2.Тодыка Ю.Н. Толкование конституции и законов Украины: теория и практика / Ю.Н. Тодыка. – Х.: Факт, 2001. – 358 с.
e-mail: malyshkina-natasha@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
