Суб’єктами злочину передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України можуть бути: громадянин-підприємець, приватний нотаріус, аудитор, незалежний оцінювач, адвокат, експерт та інші особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, і які мають право видавати чи посвідчувати документи. Таких осіб ще відносять до категорії яку називають «самозайняті особи».
Термін «самозайняті особи» був поширеним до реформування податкового законодавства України. Під ним розуміли особу, яка визначалася такою Законом України від 22 травня 2003 р. № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» (на даний час закон втратив чинність) : платника податків - фізичну особу, який є суб’єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежною професійною діяльністю була, згідно з п. 1.9 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», діяльність, що полягала в участі фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, так само як діяльності лікарів (у тому числі стоматологів, зубних техніків), адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів та помічників зазначених осіб або осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншій подібній діяльності, за умови якщо такі особи не є найманими працівниками.
У діючому законодавстві України самозайнята особа - термін, який використовується для позначення платника податку з доходів фізичних осіб, в тому числі єдиного або фіксованого податку. Визначення терміну дається у ст. 14 Податкового кодексу України. Відповідно до п. 14.1.226 ст. 14 цього Кодексу «Самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності».
Самозайнята особа прирівнюється до найманої особи з відповідним оподаткуванням отриманих нею доходів як заробітної плати, якщо умови такого цивільно-правового договору передбачають надання таких послуг (робіт) протягом більше ніж одного календарного місяця за податковий рік.
З економічної точки зору самозайнятість (в англомовномій економічній науці — «Self-employment») — одна з форм трудової зайнятості, що передбачає самостійну організацію власної трудової діяльності, самостійне розпорядження вигодами від цієї діяльності та несення всіх пов’язаних із нею ризиків.
Виходячи з цього, зазначені у ст. 358 КК України особи: громадянин-підприємець, приватний нотаріус, аудитор, приватний підприємець, експерт та ін., є по суті самозайнятими особами. Тому можливо, доцільно було б у ч. 1 та 2 зазначеної статті, замість і так не завершеного переліку осіб, використати термін «самозайнята особа», ознаки якої чітко визначаються у ст. 14 Податкового кодексу України.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
