Сучасне суспільство включає велику кількість різноманітних соціальних груп котрі різняться за своїми цілями і змістом діяльності, за способом об’єднання, характером функціонування і т.д. Соціальна психологія виділяє так звані малі групи, специфічною ознакою яких є безпосередні контакти її членів один з одним. У свою чергу вони бувають цільові (формальні) й соціально-психологічні (неформальні). Перші малі групи функціонують відповідно до заздалегідь встановлених (офіційно фіксованих) цілей, норм, інститутів, статутів, а другі складаються на основі особистих симпатій чи антипатій.Більшість науковців наголошують на тому, що злочинні групи є різновидом малих соціальних груп, а саме неформальних. Так, злочинна група - це неформальне об’єднання людей, які зорганізувалися з метою задоволення потреб на підставі злочинної діяльності.Тобто, вони є відносно не чисельною групою осіб які об’єдналися з метою задоволення своєкорисливих особистих інтересів і потреб на основі злочинної діяльності, які перебувають між собою у безпосередньому особистому спілкуванні і взаємодії (А. Самонов).
Злочинна група характеризується насамперед антисоціальною, антигромадською спрямованістю своєї діяльності, що виявляється в особливостях групових переживань, думок і оцінок, у специфіці психологічного спілкування членів групи один з одним, а також у суспільно шкідливому поводженні. Для такої групи характерне зневажливе, іноді цинічне ставлення до суспільних цінностей, байдуже або негативне ставлення до соціальних і моральних вимог. Психологія спілкування членів такої групи – це психологія людей, що пов’язані викривленим поняттям інтересів, особистими потребами, заснованими на матеріальній залежності, круговій поруці та ін.
Найменшою реальною групою в психологічному плані є діада, тобто два взаємодіючих індивіда.Але таку думку підтримують не всі. Зокрема, вказується, що групова психологія співтовариства людей з’являється у спілкуванні щонайменше трьох осіб (тріади).При цьому зауважують, що групова злочинна поведінка являє собою спільну злочинну діяльність учасників злочинних груп, тобто організованих об’єднань трьох і більше осіб(А.Ф.Зелінський). Але така позиція суперечить положенням соціальної психології (Шепітько В.Ю., Варцаба В.М.). З цієї позиції виходить і законодавець, вказуючи на те, що злочин вважається вчиненим групою осіб, якщо в ньому брали участь кілька (два і більше) виконавців без попередньої змови між собою. Отже, ознаками злочинної групи є:об’єднання двох і більше людей; з позиції соціальної психології, - це об’єднання є малою неформальною групою;спрямованість групи – антисоціальна;об’єднання відбувається на основі сумісної злочинної діяльності;члени групи в певній мірі організовані;група виступає як єдиний особливий суб’єкт злочинної діяльності;має певний ступінь замкненості, закритості.
Злочинні групи є складним явищем. І тому для з’ясування сутності досліджуваного явища важливе значення має їх класифікація. У своїй злочинній діяльності, кількості учасників, структурі, стійкості, ступенем організованості, тривалості функціонування , спеціалізації та ін. злочинні групи не є однорідними. Спроби класифікувати злочинні групи робились як представниками кримінології, кримінального права, криміналістики, так і юридичної психології.
Певну класифікацію містить Кримінальний кодекс України. Так у ст.28 КК де визначаються типи злочинних груп залежно від характеру співучасті і ступеня організованості: вчинення злочину групою осіб без попередньої змови;
вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою; злочинні організовані групи; злочинні організації.В Особливій частині КК України визначаються такі види організованої групи або злочинної організації, як банда (ст.257 КК України), терористична групачи терористична організація (ст. 258 КК України). Такий поділ злочинних груп переслідує кримінально-правові цілі- кваліфікації злочинів. Перелічені кримінально-правові характеристики злочинної групи є явно недостатніми для повного і всебічного розслідування кримінальних справ і викриття кожного члена у вчиненні злочинів (Варцаба М.В.).
Взалежності від сфери злочинної діяльності розрізняє злочинні групи:з обмеженою сферою злочинної діяльності;з універсальною злочинною діяльністю(декілька видів злочинної діяльності пов’язані між собою).Класифікувати злочинні групи можна такожза таким критерієм, як ступінь територіального розповсюдження їх діяльності: 1) групи, що діють на території однієї держави:діють на території одного населеного пункту;в різних населених пунктах одного регіону; регіональний рівень дії, тобто охоплюють більшість регіонів держави; 2) групи, діяльність яких не обмежується територією однієї держави:транскордонні групи;транснаціональні групи (Шепітько В.Ю.).
В залежності від ступеня організованості злочинної групи вирізняють такі криміналістичні типи груп: випадкові;компанії; організовані групи;злочинні організації (М.В. Биков).Але, М.В. Проценко вказує на те, що випадкові, злочинні групи типу компанії, організовані злочинні групи та злочинні організації є криміналістичними типами організованих злочинних об’єднань. Таке розуміння автором поняття «організованих злочинних об’єднань», на нашу думку є невірним. Організовану злочинність, як більш загальне явище, представляють організовані групи та злочинні організації. Основними ознаками, що складають її організований характер, на думку Мохова є: стійкий характер об’єднання людей, що розрахований на тривалу діяльність; злочинний характер діяльності; отримання максимального прибутку, як основна мета злочинної діяльності; складна ієрархічна структура об’єднань з розподілом ролей; наявність корумпованих зв’язків серед робітників правоохоронних органів, як важливий засіб забезпечення своєї безпеки; прагнення до монополізації в певній сфері діяльності чи на певній території.З цього виникає закономірне питання: про яку організованість може йти мова в рамках ситуативних злочинних груп та злочинних груп типу компаній? Такий підхід взагалі суперечить висунутій класифікації, оскільки поняття «організованості» відноситься лише до організованих груп та злочинних організаціях. Організовані злочинні угруповання характеризуються стабільністю складу, сформованою функціональною та психологічною структурою, жорстокою дисципліною, певними правилами поведінки. Більш правильним вважається позиція тих науковців, які під поняттям «організовані злочинні об’єднання» розуміють організовані групи та злочинні організації (Шепітько В.Ю.).
Так, випадкова група включає осіб котрі випадково чи ситуативно об’єдналися для вчинення групового злочину. З початку об’єднання таких людей відбувається з метою звичайного спілкування. У вчиненні першого злочину багато його учасників приймає участь із почуття солідарності, випадково, в силу того, що опинилися зі всіма в даному місці, або в результаті раптового виникнення ситуації, котра потягла за собою вчинення групового злочину. У таких групах ще не має чіткої психологічної і функціональних структур, не виокремився лідер, рішення приймаються колективно, на фоні певної ситуації і під впливом емоцій. Ролі у випадкових групах , як правило, не розподіляються – учасники вчиняють злочин спільними діями, при цьому це такий злочин котрий не вимагає складної підготовки та розподілу функцій учасників. Ступінь спільності членів групи невелика, взаємна підтримка і захист у випадку викриття групи та притягнення її членів до кримінальної відповідальності виявляється слабо. Така група ще не стала достатньо референтною. Злочинні групи типу компанійє більш організованими, особистий склад в них стабілізований, яскраво виражена антисоціальна установка; злочинна діяльність займає вже значне місце та починає відігравати основну роль, але чіткі плани такої діяльності відсутні. У такій групі не має лідера , але сформовано керівне ядро із найбільш активних та авторитетних членів. Ділові стосунки з приводу здійснення групового злочину набувають все більшого значення, але у той же час міжособистісні відносини , засновані на емоційних зв’язках, особистих почуттях грають основну роль. В цілому цей тип злочинної групи є середнім між випадковою та організованою групами.Організована злочинна група характеризується стабільністю складу, жорсткою дисципліною, особистими нормами поведінки і ціннісними орієнтаціями (Шепітько В.Ю.).В організованій злочинній групі вже сформована і чітко виражена психологічна структура: групу очолює лідер – її організатор та керівник, до нього приєднуються найбільш активні члени групи (авторитети), а за ними слідують рядові учасники групи. У такій групі можуть зустрічатись опозиційні учасники, котрі ведуть боротьбу за лідерство. Існування таких фігур можна пояснити такими психологічними явищами як нонконформізм та негативізм. В організованій злочинній групі ролі чітко розподілені: одні учасники займаються підготовкою до вчинення злочину, другі - безпосередньо здійснюють злочин, треті забезпечують схов, транспортування, збут викраденого. Характерною рисою організованої групи також є наявність єдиного плану. Злочинна організація за своєю суттю це ті ж організовані групи, але з більш високим ступенем організованості та спільності. Злочинні організації здійснюють, як правило найбільш тяжкі злочини та можуть існувати на потязі довгого часу. Злочинну організацію вирізняє більш складна, ніж організованій групі структура: вона складається із окремих блоків котрі мають своїх лідерів, рядові члени не знають всі учасників організації та спілкуються тільки з лідером і членами свого блоку. В злочинній організації розробляються спеціальні заходи конспіративного характеру для маскування групової злочинної діяльності. Запропонована класифікація має умовний характер, оскільки завжди знайдуться перехідні типи злочинних груп (Биков В.М.).
Злочинні групи можна поділити, за ступенем організованості, на такі види:примітивні;середньоорганізовані;високоорганізовані (Єнікєєв М.І.).
Існують також організовані злочинні групи, котрі різняться по етнічнім, культурним, історичним зв’язкам. Такі зв’язки з’єднують їх з країнами походження і створюють, таким чином, основну злочину мережу, що виходить за національні кордони. Деякі організовані злочинні групи відомі під своїми національними назвами . Такі злочинні групи можуть створюватись під видом «в’єтнамського земляцтва», товариства «китайської дружби»,«африканської єдності» та ін. (Шепітько В.Ю.).
Залежно від виду злочинної діяльності вирізняють таки види організованих злочинних груп, які спеціалізуються на: наркобізнесі, виробництві і реалізації зброї, виробництві і реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв, вимаганнях (рекеті), шахрайстві, торгівлі "живим" товаром, вбивствах на замовлення, проституції тощо (Варцаба М.В.).
Саме певні істотні ознаки та риси злочинних груп, які виступають критеріями класифікації, обумовлюють певні закономірності розслідування групових та організованих злочинів. Важливим криміналістична класифікація злочинних груп є також тому, що криміналістичний тип злочинної групи є важливим елементом її криміналістичної характеристики.
Отже, для правильного розуміння суті досліджуваного явища – злочинних груп, знання їх класифікації є необхідною умовою для розробки методики розслідування групових та організованих злочинів. На сьогоднішній день науковцями розроблені окремі критерії криміналістичної класифікації злочинних угруповань, але на мою думку, в них немає певної системності, яка б дозволила дати повну і вичерпну інформацію по досліджуваному явищу.
e-mail: reznikova90@list.ru
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
