:: LEX :: СТАНОВЛЕННЯ ПОЛЬСЬКИХ МИТНИХ ОРГАНІВ НА ТЕРИТОРІЇ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ В МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД ХХ СТОЛІТТЯ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 34)

Термін подання матеріалів

14 липня 2021

До початку конференції залишилось днів 26


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

СТАНОВЛЕННЯ ПОЛЬСЬКИХ МИТНИХ ОРГАНІВ НА ТЕРИТОРІЇ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ В МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД ХХ СТОЛІТТЯ
 
16.12.2011 11:56
Автор: Русенко Святослав Ярославович, здобувач Академії митної служби України
[Секція 1. Теорія та історія держави і права. Історія політичних і правових вчень. Філософія права]

Після завершення Першої світової війни в Україні активізувався рух самостійного державотворення. Але, на жаль, сусідні держави та світова спільнота загалом мали інші плани щодо українських земель. В липні 1919 року Польщі вдалось витіснити корпуси Української Галицької Армії, які з Галичини були вимушені переправитися на лівий берег річки Збруч та приєднатися до військ Директорії.

Враховуючи історичні події у міжвоєнний період з 1919 по 1939 роки, нова Річ Посполита сформувала кордон з УРСР, який частково проходить по сучасних адміністративно-територіальних межах Тернопільської та Рівненської областей. З Румунією, відповідно, по сучасних адміністративно-територіальних межах Івано-Франківської, Тернопільської та Чернівецької областей, Польщі з Чехословаччиною - вздовж лінії адміністративно-територіального поділу сучасної Закарпатської з Львівською та Івано-Франківською областями. Новостворені кордони в межах сучасної західної України між зазначеними державами стимулювали польську владу до негайного утворення відповідної системи митних органів.

Після відновлення незалежності Польщі гостро постало питання створення митної системи. Тому у 1919 році в рамках реорганізації в Міністерстві фінансів було утворено 8 відділів, в тому числі відділ у справах митної організації, митної справи і митного тарифу [1]. Визначалося, що фінансове управління в окремих галузях державної діяльності виконували: фінансові палати, фінансові органи, а саме: податків і державних оплат, акцизу, державних монополій, а також фінансові каси та окремі митниці, організацію яких визначали окремі положення. Фінансові органи податків і державних оплат та фінансові каси створювались в кожній адміністративній одиниці, а інші фінансові органи (акцизу, монополії, митниці) створювалися в разі необхідності [2]. Здійснення митної справи входило до компетенції фінансових органів у Львові і Кракові (до моменту створення Дирекції мит у Львові) [3]. Така структура польських фінансових органів, яка була впроваджена в життя через необхідність здійснення фінансової діяльності щойно створеної держави, була далеко не ідеальна та потребувала подальшого удосконалення. В лютому 1920 року відділ у справах митної організації, митної справи і митного тарифу перейменовано в Митний департамент (Departament Ceł), що стало першим кроком до виокремлення митних органів з загальної системи фінансових органів Речі Посполитої. На чолі департаменту стояв директор і віцедиректор, яким підпорядковувалось 7 відділів (законодавчий, організаційно-персональний, рахунковий, господарський, тарифний, карний та прикордонної охорони) [1].

11 жовтня 1922 року Розпорядженням Ради Міністрів створено дирекції мит (Dyrekcja Ceł) або митні дирекції як територіальну владу другої інстанції на російському та австрійському кордоні. Такі Дирекції мит утворено у Варшаві, Вільнюсі і Львові [3]. Західна Україна входила в зони діяльності Дирекції мит у Варшаві та у Львові. Дирекції мит у Варшаві підпорядковувалися воєводства: Варшавське, Келецьке, Лодзьке, Люблінське, Волинське, Поліське і частково Білостоцьке, а Дирекції мит в Львові підпорядковувалися воєводства: Краківське, Львівське, Станіславське і Тернопільське [3]. Дирекція мит у Львові перебрала повноваження здійснення митної справи від казначейських органів у Львові і Кракові [3].

Дирекція мит здійснювала управління митницями, органами митної варти та безпосередньо підпорядковувалася Міністерству фінансів.

До компетенції дирекції мит входило здійснення митної справи і охорони кордонів у межах передбачених повноваженнями митних органів другої інстанції шляхом митних приписів, нагляд за підпорядкованими митними органами та органами митної варти, наповнення державного бюджету в межах покладених на нього обов’язків шляхом відповідних приписів, ведення особових справ службовців і підпорядкованих митних органів та митної варти, а також адміністративних справ в межах передбачених для адміністративного фінансового органу другої інстанції (фінансових установ).

Дирекція мит приймала рішення у другій та останній інстанції у тих справах, що відносились до сфери діяльності підпорядкованих митних органів та органів митної варти, а у справах непідпорядкованих Міністерству фінансів та які не відносяться до сфери діяльності митних органів чи органів митної варти приймала рішення першої інстанції.

Директор очолював дирекцію мит, який призначався Міністром фінансів [4]. Пізніше також утворено дирекцію мит в Мисловіцах [1].

24 березня 1923 р. Розпорядженням Міністра фінансів визначено організацію і сферу діяльності дирекції мит в межах російського та австрійського кордонів. Вона "здійснювала керівництво всіма службовцями, які були нижчими за посадою в митних органах та в митній варті в адміністративному окрузі Дирекції мит...". Заступника Директора призначало Міністерство фінансів за поданням Директора [5]. Відповідно до характеру справ, дирекція мит ділилася на три відділи (адміністративний, митних процедур, рахунковий та відділ фахового контролю) [5].

Адміністративний відділ займався веденням особових справ держчиновників та інших співробітників дирекції мит, митниць і органів митної варти, нарахуванням пенсій, соціальних нарахувань, господарськими справами, охороною кордонів, професійним навчанням посадових осіб митних органів і митної варти, наглядом за діяльністю митної варти та веденням архіву і бібліотеки дирекції мит. До обов’язків відділу митних процедур входило здійснення митних процедур з товарами і громадянами та діяльність, яка стосувалася здійснення митних процедур, за винятком рішень митно-тарифного регулювання, що залишається винятково у компетенції Міністра фінансів, а також, нагляд над діяльністю митниць в сфері встановлення окремих приписів. Рахунковий відділ, крім складання кошторису та ведення обліку доходів і видатків дирекції мит і підлеглих їй установ і органів, наділявся повноваженнями контролю обліку підпорядкованих митних органів, відкриття ними визначених кредитів, здійснення раптових ревізій кас і обліку підпорядкованих митних органів (не рідше чотирьох разів на рік), та здійснення іншої службової діяльності, яка відповідає інструкції рахунково-касової та відноситься до компетенції  органів другої інстанцій. Відділ фахового контролю займався виключно обліком, а також загальним контролем митних документів, додатковою перевіркою і стягуванням митних зборів [5].

У 1930 році відбувся остаточний поділ зон діяльності між чотирма Дирекціями мит у Варшаві, Львові, Познані і Мисловіцах [1].

Відповідно до Розпорядження Міністра фінансів, митні органи Польщі ділились відповідно до своєї діяльності на митні органи першого класу та митні органи другого класу [4, §2]. Повноваження митниць другого класу суттєво обмежувалися в порівнянні з установами першого класу. Так, митні органи першого класу могли відправляти будь-які товари, незважаючи на їх кількість або величину мита. Митниці другого класу, які були розташовані на навколишніх шляхах, могли здійснювати митне оформлення експорту тільки деяких видів товарів та у встановлених межах, згідно з табелем, а при ввезенні - лише товарів, звільнених від мита [4].

Згаданий табель базувався на митному тарифі від 4 листопада 1919 року та складався з п’яти груп. Відправка товарів, які зазначалися в конкретній групі могла здійснюватись митницями другого класу за умови дотримання вимоги, яка ставилась в зазначеному табелі. Кожна з п’яти груп мала свою конкретну вимогу.

Товари, експорт яких декларант міг декларувати усно, вивозились через будь-які митні органи. Товари, експорт яких декларант повинен був декларувати письмово, вивозились тільки через митниці першого класу. Оформлення товарів в митних органах другого класу здійснювалося не цілодобово, а протягом робочого дня в зимовий період від 1 жовтня до 1 березня з 8 год. ранку до 17 год. вечора з перервою з 12 год. до 13 год. а в літній період з 7 год. ранку до 19 год. вечора з перервою з 12 год. до 14 год. З метою переходу подорожніх та жителів прикордонної смуги крім митних органів першого та другого класів створювались митні пости. Вони підпорядковувалися відповідним митницям [4]. 

Згідно мапи автомобільних доріг Польщі станом на 1939 рік (Mapa samohodowa Polski 1939 roku), найбільша кількість основних міжнародних транзитних шляхів проходила через територію західноукраїнських земель [6]. Відповідно до Ризького договору встановлювався митний кордон між Польщею та УРСР по лінії, вздовж напряму до залізниці Олевськ - Сарни, с. Мишаковка, гирло р. Корчик, с. Милятин, м. Острог, р. Вілія, с. Ходаки, м. Білозорка, р. Збруч до р. Дністер [7]. Вздовж цього кордону розміщалися митні пункти пропуску на міжнародних автошляхах у населених пунктах Острог, Підволочиськ, Гусятин, Скала, Окоп Святої Тройці. Поряд з цим, захоплення Румунією Буковини спричинило розширення двосторонніх відносин з Польщею та створення митних пунктів пропуску на спільному кордоні в Устях, Заліщиках, Снятині, Кутах. З Чехословаччиною, яка на той час захопила сучасну Закарпатську область Польща мала митні пункти пропуску через кордон у Сланках та Барвінку біля Дуклі.

Станом на 1930 рік у Польщі функціонувала 61 митниця першого класу, 123 митниці другого класу і 20 митних представництв [8]. До першого класу відносилися митниці в Перемишлі, Чорному Дунайці, Лупкові, Сянках, Звардоні, Тарнові, Мушині, Станіславові, Снятині-Залуччі, Лавочні, Львові, Воронєнках; до другого класу – митниці в Чижні, Барвінку біля Дуклі, Козацовці, Лисій Поляні, Недзіці, Заліщиках, Корбєлові, Кутах, Юрдові.

Право на надання митних пільг мав Міністр фінансів спільно з Міністром Промисловості і Торгівлі та Землеробства і Державних Земель шляхом прийняття відповідних розпоряджень. Пільги могли стосуватися для прикладу необхідних товарних позицій для загальнодержавної промисловості і землеробства, напівфабрикатів, сировини.

В листопаді 1934 р. востаннє до початку Другої світової війни затверджено організаційну структуру дирекції мит. Згідно з Розпорядженням Ради Міністрів від 13 листопада 1934 року "Про організацію і сферу діяльності територіальних митних органів другої інстанції" та Розпорядженням Міністра фінансів від 30 листопада 1934 року "Про повноваження дирекцій мит", дирекція мит поділялася на три відділи: загальний, митний і рахунково-касовий. Загальний відділ вирішував особові, організаційні і господарські справи дирекції мит і підлеглих їй установ, розглядав проекти угод з підприємцями щодо виконання робіт і доставок, проводив загальний список інвентаря, здійснював перевірку господарських рахунків, співвідносив бюджетні кошториси, які відносяться до особових і речових видатків, влагоджував фінансові кримінальні справи, передбачені в кримінальному фінансовому законі, керував захистом фінансових інтересів щодо фінансово-кримінальних справ у судах, здійснював нагляд над провадженням кримінальних справ через у митницях, представляв висновки про асигнування нагород за сприяння викриттю фінансових злочинів, а також наглядав за належним списуванням штрафів. Загальний відділ мав три відділи - особовий, господарський і карний. Митний відділ здійснював діяльність, пов'язану з контролем руху перехожих та товарів через митний кордон з проведенням митного огляду, досліджував правильність оформлення переміщення через митний кордон товарних посилок, перевіряв правильність оподаткування і справляння належних митних і інших платежів, а також виконував нагляд над справлянням виявлених недоборів. Митний відділ складався також з трьох відділів - митної справи, професійного контролю і інспекційний. Рахунково-касовий відділ перевіряв формальну і фінансову діяльність дирекції мит та підпорядкованих їй установ, проводив систематичну фінансову перевірку книг і касових документів, вів рахунок сплати зборів та облік, доходів і видатків, оборотних і депозитних сум [9; 1].

Версальські домовленості на політичній карті Європи відновили державу Речі Посполитої, яка поспіхом, оговтавшись від воєнних подій, створювала державний владний апарат. У 1919 році здійснення митної справи відносилося до компетенції Міністерства фінансів та фінансових органів. Така проста система та об’єм роботи змусив польське керівництво до кардинальних реформ. Саме тому, починаючи з 1920 року і до початку Другої світової війни, митна система польської держави постійно удосконалювалася. Вагомим кроком вперед стало утворення не тільки Митного департаменту, а й дирекції мит з визначеними зонами їхньої діяльності. Такі дирекції мит стали середньою та зв’язною ланкою між Міністерством фінансів та митницями, що дало змогу детальніше та оперативніше організовувати, координувати та контролювати підпорядковані їм митниці. Поділ митних органів на перший і другий клас проводився з метою надання різного статусу та повноважень щодо митного оформлення товарів. Це підкреслювало складність митних оформлень різних видів вантажів та, водночас, забезпечувало оперативне проходження митного кордону.




Джерела:

1. Polska administracja celna w okresie międzywojennym [Електронний ресурс] / M. Woźniczko // Monitor prawa celnego i podatkowego. – Режим доступу: http://www.monitorc.pl/roczniki/1996/3-CEL.pdf.

2. Ustawa z dnia 31 lipca 1919 roku o tymczasowej organizacji władz i urzędów skarbowych. – Art. 2 // Dzennik Praw Panstwa Polskiego. – 1919. – Nr 65. – poz. 391.

3. Rozporządzenie Rady Ministrów z 11 października 1922 roku w przedmiocie ustanowienia Dyrekcji ceł, jako okręgowych władz II instancji na obszarze b. zaboru rosyjskiego i austrjackiego - §6 // Dzennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1922. - Nr 91 - poz. 846.

4. Rozporządzenie Ministra Skarbu z dnia 13 grudnia 1920 roku o postępowaniu celnem // Dzennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1921. - Nr 11. - poz. 64.

5. Rozporządzenie Ministra Skarbu z dnia 24 marca 1923 roku w przedmiocie organizacji i zakresu działania Dyrekcji ceł na obszarze b. zaboru rosyjskiego i austrjackiego// Dzennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1923. - Nr 38. - poz. 258.

6. Mapa samohodowa Polski 1939 roku (stan dróg na 1939/40). – Warszawa: πTR Kartografia, 2005.

7. Traktat pokoju między Polską a Rosją i Ukrainą podpisany w Rydze dnia 18 marca 1921 roku. – Art. 2 // Dzennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1921. - Nr 49. - poz. 300

8. Historia [Електронний ресурс] // Urząd Celny (Baza Urzędów Celnych). – Режим доступу: http://urządcelny.pl/historia.

9. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 13 listopada 1934 roku o organizacji i zakresie dzałania okręgowych władz celnych II instancji - §2-5 // Dzennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. –1934. Nr 104. - poz. 926.



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ДЕРЖАВОТВОРЧІ ІДЕЇ В ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІЙ СПАДЩИНІ НАЦІОНАЛІСТИЧНОГО РУХУ
08.12.2011 15:33




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше