:: LEX :: ПРОБЛЕМИ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 172-2 КОДЕКСУ УКРАЇНИ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ «ПОРУШЕННЯ ОБМЕЖЕНЬ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ СЛУЖБОВОГО СТАНОВИЩА»
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 60)

Термін подання матеріалів

16 квітня 2024

До початку конференції залишилось днів 19


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРОБЛЕМИ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 172-2 КОДЕКСУ УКРАЇНИ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ «ПОРУШЕННЯ ОБМЕЖЕНЬ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ СЛУЖБОВОГО СТАНОВИЩА»
 
04.04.2012 18:59
Автор: Майка Максим Борисович, помічник адвоката, студент юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету
[Секція 5. Адміністративне право. Адміністративне процесуальне право. Митне та податкове право. Муніципальне право]

В Україні корупція є однією з проблем, які потребують невідкладного розв'язання, оскільки створюється значна загроза реалізації принципу верховенства права, завдається шкода справі забезпечення захисту прав і свобод громадян, гальмується розвиток соціального прогресу і становлення громадянського суспільства. З метою більш ефективного забезпечення захисту інтересів громадян та суспільства від корупційних посягань, у квітні 2011 року антикорупційне законодавство в Україні зазнало суттєвого реформування. Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції»(далі - Закон) окреслив принципово нові підходи до визначення складу корупційного правопорушення, кола відповідальних осіб, обмежень щодо одержання дарунків і не тільки. На протязі останніх місяців даний нормативний акт став одним з основних предметів дискусійного обговорення юридичною спільнотою. Глибокий теоретичний аналіз норм Закону проведений адвокатом О.Бабич, юристом-практиком Л. Санжаровською-Гурлач, депутатом ВРУ В.Бондиком дозволив правникам виявити, як найбільш прогресивні норми, так і значні прогалини у новелах антикорупційного законодавства України[2]. Особливої актуальності набуває проблема застосування ст.172-2 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення особою встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей з одержанням за це неправомірної вигоди. 

По-переше, аналіз судової практики свідчить, що суттєвою прогалиною антикорупційного законодавства є відсутність чіткого розмежування понять «неправомірна вигода» та «хабар». В окремих випадках кваліфікацію діяння особи за статтею 172-2 КпАП ускладнює конкуренція норм адміністративного права щодо одержання неправомірної вигоди та статті 368 Кримінального кодексу України, оскільки склад злочину «Одержання хабара» фактично містить спільні ознаки правопорушення із статтею 172-2 КУпАП[1]. Такого роду неузгодженість у законодавстві на підставі статті 62 Конституції України дозволяє стверджувати про декриміналізацію хабарництва предметом якого є матеріальні цінності у межах п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (станом на 1 квітня 2012 року – 2735 гривень). 

По-друге, неоднозначною є практика визнання особи суб’єктом правопорушення передбаченого статтею 172-2 КУпАП, який повинен відповідати ознакам пунктів 1-3 частини першої статті 4 Закону[1]. Так, Постановою Сімферопольського районного суду автономної Республіки Крим від 22.08.2011 року у справі № 3-1785/2011 винним у одержанні неправомірної вигоди визнано лікаря загальної практики – сімейного лікаря Миколаївської лікарської амбулаторії, який, на думку суду, відноситься до посадових осіб юридичних осіб публічного права. На відміну від наведеного судового рішення, Постановою Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30.08.2011 року у справі 3-2844/11 не визнано суб’єктом корупційного правопорушення за ст.172-2 КУпАП лікаря кабінету ультразвукової діагностики центральної районної лікарні, оскільки відповідно до статті 2 Закону України «Про державну службу» лікар загальної практики не є посадовою особою[2].

По-третє, для кваліфікації діяння особи за ст.172-2 КУпАП необхідним є встановлення прямого умислу на використання саме службового становища суб’єктом правопорушення з метою одержання неправомірної вимоги[1]. Для прикладу, Постановою по справі № 33-214/11 Апеляційний суд Тернопільської області  не знайшов складу правопорушення передбаченого ст.172-2 КУпАП  у діях начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій Лановецької райдержадміністрації Тернопільської області, який з усного дозволу голови районної ради провів святкування власного Дня народження на базі комунального оздоровчого табору  без укладення договору оренди чим завдав державі збитків у розмірі 217 грн. Оскільки підставою для такого роду неправомірної вигоди стало використання особистої ділової репутації, авторитету та дружніх стосунків з посадовими особами оздоровчого табору, а не службового становища, то у діянні суб’єкта відсутня суб’єктивна сторона складу правопорушення. Крім того, Постановою Балаклійського районного суду Харківської області від 18.01.2012 по справі №3/2001/10/2012 виправдано голову сільської ради, що всупереч посадовим повноваженням здійснив преміювання працівників. Такого роду перевищення службових повноважень суб’єкта стало наслідком недосконалого знання підзаконних нормативно-правових актів та не містило умислу на одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

По-четверте, основою доказової бази у справах про одержання неправомірної вигоди є встановлення у діянні особи об’єктивної сторони правопорушення, тобто фіксування безпосереднього факту одержання неправомірної вигоди. У ряді проваджень доказом виступають свідчення особи, яка надавала неправомірну вигоду, проте у такому випадку останню також слід притягувати до відповідальності за статтею 172-3 КУпАП «Пропозиція або надання неправомірної вигоди»[1]. У інших випадках для формування доказової бази використовують оперативно-розшукові заходи (фото-, відео-, аудіофіксацію, передачу мічених грошових знаків), проте відповідно до статті 1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» такого роду заходи здійснюються в інтересах виключно кримінального судочинства, а у справах про адміністративні правопорушення, в контексті Рішення Конституційного Суду України від 20.10.2011 №12-рп/2011, фактичні дані отримані в результаті оперативно-розшукової діяльності є неналежними доказами[2]. З огляду на наведене, варто звернути увагу на непрофесіоналізм правоохоронних органів у сфері запобігання та протидії корупції.

Таким чином, наявна судова практика притягнення до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень свідчить про проблеми антикорупційного законодавства не тільки на теоретичному, але й на практичному рівнях. Для підвищення ефективності охорони суспільних інтересів, громадського порядку та безпеки необхідним є прийняття роз’яснень Верховним судом України щодо застосування положень адміністративного права про визнання особи суб’єктом корупційного правопорушення, внесення змін до термінології антикорупційного законодавства, яке б розмежувало поняття «неправомірної вигоди» та «хабара», підвищення професійного рівня працівників правоохоронних та правозахисних органів для формування належної доказової бази у справах про корупційні правопорушення.

Ніколо Макіавеллі стверджував: «Корупція – це та смертельна хвороба суспільства, яка поволі веде до його руйнування». Для подолання цього суспільно-негативного явища у першу чергу українцям потрібно зрозуміти, що проблема корупції повинна і може бути розв’язана, а те наскільки ефективно та швидко це буде зроблено залежить тільки від нас самих.




Література:

1. Про засади запобігання і протидії корупції/ Закон України від 07.04.2011// Відомості Верховної Ради України. – 2011. - N 40. - ст.404 

2. Правовий аналіз Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції в Україні» [Електронний ресурс]/ Бабич О. Режим доступу: http://pravotoday.in.ua/ru/press-centre/cations/pub-622/. - 10.08.2011.




e-mail: Mayka_MB@i.ua

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПОНЯТТЯ УЧАСТІ ГРОМАДЯН В УПРАВЛІННІ ДЕРЖАВНИМИ СПРАВАМИ
12.04.2012 21:58
УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА З ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
06.04.2012 10:20




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше