Згідно з п. 1 ст. 121 Конституції України визначено, що на прокуратуру покладається підтримання державного обвинувачення в суді. Пунктом 5 ч. 3 ст. 129 Основного Закону також зазначено, що однією з основних засад судочинства є підтримання державного обвинувачення в суді прокурором. Крім того, у ст. 36 Закону «Про прокуратуру» йдеться про підтримання прокурором державного обвинувачення в суді.
Порядок виконання прокурором функції державного обвинувачення встановлений у новому КПК України, який прийнятий Верховною Радою України 13 квітня 2012 р. та набирає чинності з 20 листопада 2012 року.
У ч. 2 ст. 337 КПК України вказано, що під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення. Порядок прийняття прокурором цих рішень регулюється ст.ст. 338-340 КПК України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 338 КПК України, з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа. Дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор після виконання вимог ст. 341 цього Кодексу складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення. Копії обвинувального акта надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам. Обвинувальний акт обов’язково долучається до матеріалів кримінального провадження.
Частиною 1 ст. 339 КПК України визначено, що у разі отримання відомостей про можливе вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, щодо якого обвинувачення не висувалось, і яке тісно зв’язане з первісним, та їх окремий розгляд неможливий, прокурор після виконання вимог ст. 341 цього Кодексу має право звернутися до суду з мотивованим клопотанням про розгляд додаткового обвинувачення в одному провадженні з первісним обвинуваченням.
Відповідно до ч. 1 ст. 340 КПК України, якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що пред’явлене особі обвинувачення не підтверджується, він після виконання вимог ст. 341 цього Кодексу повинен відмовитися від підтримання державного обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові, яка долучається до матеріалів кримінального провадження. Копія постанови надається обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам.
Слід звернути увагу на те, що у ч. 2 ст. 338, ч. 1 ст. 339, ч. 1 ст. 340 КПК України йдеться про те, що прокурор, який бере участь у судовому засіданні, може прийняти рішення про зміну обвинувачення, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримання державного обвинувачення тільки після виконання вимог ст. 341 цього Кодексу.
У цій статті зазначено, що якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що необхідно відмовитися від підтримання державного обвинувачення, змінити його або висунути додаткове обвинувачення, він повинен погодити відповідні процесуальні документи з керівником органу прокуратури, в якому він працює. Суд за клопотанням прокурора відкладає судове засідання та надає прокурору час для складення та погодження відповідних процесуальних документів. У разі, якщо в судовому засіданні брав участь керівник органу прокуратури, який дійшов до одного з зазначених переконань, він повинен погодити відповідні процесуальні документи з прокурором вищого рівня.
Якщо керівник органу прокуратури, прокурор вищого рівня відмовляє у погоджені обвинувального акта із зміненим обвинуваченням, клопотання про висунення додаткового обвинувачення або постанови про відмову від підтримання державного обвинувачення, він усуває від участі в судовому розгляді прокурора, який ініціював таке питання, та самостійно бере участь у ньому як прокурор або доручає участь іншому прокуророві. У такому разі судовий розгляд продовжується в загальному порядку.
Потрібно підкреслити, що чинний КПК України такого положення не передбачає, але разом з тим відповідні положення містяться у наказі Генерального прокурора України № 5гн від 19 вересня 2005 р. «Про організацію участі прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ та підтримання державного обвинувачення». У п. 5.7 цього наказу визначено, що державні обвинувачі повинні завчасно доповідати про необхідність зміни в суді пред’явленого обвинувачення чи відмови від нього керівнику прокуратури відповідного рівня або його заступнику, на якого покладено обов’язок щодо організації роботи з підтримання державного обвинувачення в суді. Копія постанови з їхньою відміткою про узгодження позиції має долучатися до наглядового провадження.
Тому на наш погляд, ст. 341 КПК України доцільно вдосконалити. У цій статті слід визначити строк, на який суд за клопотанням прокурора відкладає судове засідання та надає прокурору час для складення і погодження відповідних процесуальних документів; та на ознайомлення іншого прокурора з матеріалами кримінального провадження та підготовки до участі в судовому засіданні.
Важливим для розгляду є питання про правові наслідки прийняття прокурором рішення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримання державного обвинувачення.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 338 КПК України, якщо в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням ставиться питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, чи про зменшення обсягу обвинувачення, головуючий зобов’язаний роз’яснити потерпілому його право підтримувати обвинувачення у раніше пред’явленому обсязі.
Суд роз’яснює обвинуваченому, що він буде захищатися в судовому засіданні від нового обвинувачення, після чого відкладає розгляд не менше ніж на сім днів для надання обвинуваченому, його захиснику можливості підготуватися до захисту проти нового обвинувачення. За клопотанням сторони захисту цей строк може бути скорочений або продовжений. Після закінчення цього строку судовий розгляд продовжується.
Про наслідки висунення прокурором клопотання про додаткове обвинувачення йдеться у ч.ч. 2, 3 ст. 339 КПК України. У разі задоволення такого клопотання прокурора, суд зобов’язаний відкласти судовий розгляд на строк, необхідний для підготовки до захисту від додаткового обвинувачення та виконання прокурором вимог, передбачених ст.ст. 276-278, 290-293 цього Кодексу, але не більш ніж на чотирнадцять днів. Строк відкладення судового розгляду може бути продовжений судом за клопотанням сторони захисту у випадку, якщо обсяг або складність нового обвинувачення вимагають більше часу для підготовки до захисту. Після закінчення встановленого судом строку, судове провадження повинно бути розпочате з підготовчого судового засідання. Нове дослідження доказів, які вже були досліджені судом до висунення додаткового обвинувачення, здійснюється тільки у разі визнання судом такої необхідності.
Наслідки відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення визначені у ч.ч. 2-6 ст. 340 КПК України. У разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді головуючий роз’яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді. Якщо потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді, головуючий надає йому час, необхідний для підготовки до судового розгляду. Потерпілий, який погодився підтримувати обвинувачення в суді, користується всіма правами сторони обвинувачення під час судового розгляду. У випадку, передбаченому ч. 3 цієї статті, кримінальне провадження за відповідним обвинуваченням на підставі ч. 5 цієї ж статті набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення. Повторне неприбуття в судове засідання потерпілого, який був викликаний у встановленому цим Кодексом порядку (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом у інший спосіб), без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття після настання обставин, передбачених у ч.ч. 2 і 3 цієї статті, прирівнюється до його відмови від обвинувачення і має наслідком закриття кримінального провадження за відповідним обвинуваченням.
Виникає питання, чи зможе потерпілий, який не є юристом, ефективно підтримувати обвинувачення, якщо прокурор змінив його або відмовився від підтримання державного обвинувачення. Звичайно, що ні. Тому як одним із шляхів уточнення права потерпілого пропонується доповнити ст.ст. 338, 340 КПК України положенням, що при відмові прокурора від підтримання державного обвинувачення, зміні ним обвинувачення, у судовому засіданні обов’язково має приймати участь адвокат – представник потерпілого.
У зв’язку з розглядом питання про участь прокурора у суді потрібно звернути увагу на зміст п. 15 ч. 2 ст. 36 КПК України. Згідно з цієї нормою, прокурор уповноважений підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом.
На наш погляд, це положення є зайвим у ч. 2 ст. 36 КПК України, оскільки у ній визначені повноваження прокурора зі здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування – це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Таким чином, повноваження прокурора підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення, немає ніякого відношення до його повноважень у стадії досудового розслідування.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
