Дане питання на сьогоднішній день є досить актуальним, тому що легалізація доходів є глобальною проблемою сьогодення. Ця проблема існує на тільки на території нашої держави, а й на міжнародному рівні, оскільки така злочинність має міжнародний та організований характер. Тому є необхідність об’єднати і скоординувати зусилля держав для отримання позитивних результатів у боротьбі з легалізацією незаконно отриманих грошей зі сторони.
Відмивання грошей може відбуватися різними шляхами, один з яких це офшорні компанії (зони), відповідальність за які в нашій країні не передбачена. Розглянемо один із таких варіантів.
Офшорна компанія —це юридична особа, зареєстрована на території з низьким або нульовим податковим навантаженням (офшор), який характеризує особливий організаційно-юридичний статус підприємства, забезпечуючи йому максимальне зниження податкових платежів, фінансову таємність і конфіденційність операцій [1, с.16].
Загальна кількість офшорних зон у світі визначається дуже умовно. Процес їх виникнення та зникнення є відносно динамічним. Фахівці сьогодні називають понад 60 стійких комплексних офшорних центрів, де традиційно функціонують офшорні компанії. З європейських офшорних центрів найбільш відомі Гібралтар, Ліхтенштейн, Андорра, Монако, острови Джерсі, Гернсі, Сарк, Кіпр, Мальта, Мен; у Центральній Америці - Панама, Коста-Ріка, Бермудські, Віргінські, Багамські Острови, Кайман, Барбадос, Антигуа і Барабуда, а також острови Теркс і Кайокс, Аруба, Кюрасао.
У кругообігу грошових коштів офшорна зона є головним фільтром, де відмиваються «брудні» гроші, що отримано від торгівлі людьми, наркотиками, контрабандною зброєю. Процес легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, має таку схему.
Спочатку «брудні» кошти «підмішуються» до «чистих» через сфери з послабленим податковим контролем - казино, шоу-бізнес, нічні клуби, реклама. Після цього готівкою або з цінними паперами кошти доставляються в офшорні зони (частіше на більш-менш законних підставах). Пізніше через офшорні банки за допомогою платіжних електронних систем грошові кошти переказуються до країни з підвищеною банківською конфіденційністю, наприклад, до Гонконгу, Швейцарії, Сінгапуру. І тільки після зазначених операцій «очищені» чи «відмиті» кошти потрапляють до міжнародного фінансового обігу. Офшорні юрисдикції «зацікавлені» не тільки у грошових коштах, але й у нелегальному товарі - не даремно більшість офшорних зон розташовано на островах, а острови - на перехресті шляхів торгівлі наркотиками (Карибський басейн), або зброєю (Середземне море). Кораблі, що заходять в офшорні порти, звільнено від митного контролю, плата за постій є суто символічною.
Таким чином, можливо вивести декілька схем виведення грошей за допомогою офшорних зон.
Схема 1
Схема 2
Схема 3
Ідея «офшору» нічого кримінального та незаконного в собі не містить. Більш того, подібні схеми дійсно допомагають у послабленні тягаря податків, але абсолютно уникнути їх не дозволяють. Але якщо розглядати легалізацію доходів, одержаних незаконним шляхом – тоді це стає відмінною рисою, яка у собі має кримінальний характер і є злочином.
Перевагами офшорних зон є й низька вартість та швидкість реєстрацiї пiдприємств. Термiн такої процедури не перевищує календарної декади. Крiм того, суб'єктам господарської дiяльностi надається право вiдкривати необмежену кiлькiсть рахункiв у будь-яких країнах свiту. У низцi подiбних економiчних зон вимагається економiчна звiтность 1 раз на рік. Така сплата в рiзних регiонах коливається в еквiвалентi вiд сотнi до тисячi американських доларiв. Ще одним плюсом офшорної зони є конфіденційність інвестицій. Процедуру їх реєстрації спрощено до максимуму. Але слід зауважити, що згідно із законодавством, чинним в офшорній зоні, розкривати анонімність інвестицій можна лише у разі кримінального переслідування інвестора. Але у деяких офшорних зонах акції випускають «на пред'явника» ( в більшості при реєстрації), тому власники компаній залишаються, як правило, у «тіні».
Характеризуючи Росію, то проблема експорту капіталу має не економічний, а суто політичний характер. При цьому, експерти доходять висновку, що експорт негативно відображається на економіці держави.
Недолік капіталу не дозволяють їй сьогодні вирішувати багато життєво важливих проблем. «Ми прагнемо отримати кредити для вирішення невідкладних завдань, в той час як колосальні суми йдуть з країни», у такому випадку, вивіз капіталу для Росії сьогодні дійсно гостра і негативно забарвлена проблема. На жаль, вирішити її адміністративними методами - всякого роду заборонами - неможливо, не поставивши себе в ізоляцію від інших країн. Видається, що тільки створивши сприятливі умови для розвитку вітчизняній економіки, перш за все, її реального сектора, можна розраховувати на те, що відтік капіталу не тільки припиниться, але і зміниться [2, с. 52].
Вважаємо, що одними законодавчими актами у цьому разі не обійтися. Необхідні кардинальні рішення: по-перше, держава має максимально запобігти незаконному збагаченню та вивозу коштів з України; по-друге, має діяти експертиза договорів; по-третє, необхідним є чіткий перелік випадків, коли кожна особа зобов'язана подавати декларацію щодо прибутків, контроль за ними, врешті-решт, необхідно передбачити кримінальну відповідальність за легалізацію «тіньових» прибутків, тому що на сьогодні дії Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинних шляхом або фінансуванню тероризму» дуже мізерні та недієві. В іншому разі всі вжиті заходи виявляються неефективними.
В офшорних зонах вельми популярними є фінансові операції. Адже банк, що зареєстровано в одній із зон, сплачує клієнтам відсотки поза податкових схем та може вільно «грати» своїм капіталом, ввозячи або вивозячи його.
Щоб забезпечити контроль над цим «дійством» потрібене регулювання з середини правоохоронних органів, що в нашій країні навіть не передбачено нормативними актами [3, с. 84].
Отже, українська економiка надзвичайно потерпає вiд того, що кошти з держави вимивалися i продовжують «вимиватися» такими собi офшорними хвилями. Свого часу Інститут трансформацiї суспiльства пiд час круглого столу «Вивiз капiталу з України: свiтова тенденцiя чи кримiнальний злочин?» оприлюднив таку iнформацiю: за роки незалежностi з України вивезено вiд 20 до 40 млрд. доларiв. І це при тому, що прямi iноземнi iнвестицiї в нашу економiку ледь перевищують 4 млрд. доларiв [4, с. 56].
На сучасному етапі розвитку економічних відносин в Україні на противагу сильному податковому тягарю українські підприємці шукають різні способи мінімізації податків. Мінімізувати базу оподаткування можна легальними (tax avoidance) та незаконними (tax evasion) методами.
Одним з універсальних і найдійовіших інструментів для оптимізації оподаткування шляхом планування податків підприємцем є використання офшорних зон.
Офшорні компанії є дуже «зручним» інструментом, за допомогою якого вчинюється низка злочинів, пов'язаних з переміщенням валюти й інших цінностей за кордон, у тому числі здобутих злочинним шляхом, і подальшим їх використанням у різних цілях. За даними ДПС України, в Україні щорічно «відмивається» до 40 % валового внутрішнього продукту, понад 80% коштів «відмивається» за рахунок несплати податків. Частина зазначених грошей «перекачується» за рубіж через Офшорні компанії.
Основна причина, яка значною мірою впливає на розвиток процесу відмивання грошей у світовому масштабі, – це спосіб господарювання, ринкова (вільна) економіка з її трьома основними свободами, перш за все свободою переміщення капіталу [5, с. 63].
Боротьба з «відмиванням» грошей дуже складна, і одні ідеї не можуть вплинути на результат. Дане питання потрібно розглядати з точки зору зміни законодавства, що є ще більш складним в наш час.
Література:
1. Проект Постанови про повернення на доопрацювання проекту Закону України про спеціальні (вільні ) економічні зони від 11.06.2008 р.
2. Бутинець Ф.Ф. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності. Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Ф.Ф. Бутинець, І.В.Жиглей, В.М.Пархоменко; За ред..проф. Ф.Ф. Бутинця; 2-ге вид., доп. і перероб.-Житомир: ПП “Рута”,2001.-544с.
3. Кредісов А. І. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. бник/ Під заг. ред. А. І. Кредісова/ Пер. з рос. Н. Кіт, К. Сера-І. - К., 2000. - 448 с.
4. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навчальний посібник.- Київ: “Центр навчальної літератури”, 2004. - 376с.
5. Методи відмивання грошей за кордоном // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 1999. – № 3. – С. 125-134.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
