:: LEX :: ЗМАГАЛЬНІСТЬ ЯК ОДНА ІЗ ЗАСАД КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 60)

Термін подання матеріалів

16 квітня 2024

До початку конференції залишилось днів 20


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ЗМАГАЛЬНІСТЬ ЯК ОДНА ІЗ ЗАСАД КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
 
18.02.2014 11:46
Автор: Фандуль Жанна Олександрівна, слухач п’ятого курсу Національної академії внутрішніх справ
[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право]

При введенні нового КПК України постала потреба у перегляді засад, на яких побудоване кримінальне провадження. Зважаючи на демократичний шлях розбудови нашої держави, слід зауважити чималу роль, яку відіграє саме засада змагальності.

Сутність засади змагальності у свій час вивчали такі вчені як : М. С. Алексєєв, Ю. П. Аленін, В. П. Бахін, Н. С. Карпов, В. Т. Маляренко, М. А. Маркуш, В. Т. Нор, М. С. Строгович, В. М. Тертишник та інші.

Статтею 129 Конституції України змагальність віднесена до основних засад судочинства. Європейський суд з прав людини розглядає змагальність як «одну із рис більш широкої концепції справедливого судочинства у кримінальних справах» (Рішення від 26 травня 1988 року у справі «Екбатані проти Швеції»). Засада змагальності сторін – це правове положення, згідно з яким двом рівноправним сторонам (обвинуваченню та захисту) забезпечується можливість брати активну участь у дослідженні обставин кримінального провадження перед незалежним арбітром, який не може здійснювати інших функцій, крім правосуддя (Стаття 7 Загальної декларації прав людини, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права ст. 24 і п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України.

КПК України (1960 р.) був доповнений 21 червня 2001 року ст. 16-1, яка мала назву «Змагальність та диспозитивність». Отже, у цій статті вперше нормативно закріплено і розшифровано зміст принципу змагальності. Якщо вести мову про загальний розвиток засади змагальності, то варто згадати про основні положення Концепції розвитку правосуддя в Україні на 2005-2015 роки, яка сформулювала нові пріоритети: судова процедура повинна бути заснована на засадах законності, рівності учасників процесу перед законом і судом, диспозитивності, і змагальності, що «...покладає на сторони обов’язок доводити перед судом ті обставини, щодо яких існує спір і які мають значення для справедливого вирішення справи» [4, cт. 5]. Вказані напрямки Концепції повністю відповідають Конституції України, європейським стандартам кримінальної процесуальної діяльності, закріпленим в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (1950 р). Вони вимагають переглянути нормативний зміст основних інститутів кримінального процесу з метою найбільш повного захисту прав учасників кримінального процесу, розширення дії принципу змагальності як на досудових, так і в судових стадіях. Тому розширення змагальних засад кримінального процесу виражає сутність правової реформи.

Змагальність – це якісний стан кримінального процесу, при якому надається можливість сторонам проявити всі свої якості пред’явити фактичні дані суду з метою переконання його у правильності своїх доводів. Дана засада процесу є способом взаємодії процесуально рівних сторін, що виконують протилежні функції обвинувачення та захисту під наглядом суду [5].

Теорія кримінального процесу зобов’язана рекомендувати такі форми захисту прав та інтересів людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканості і безпеки, які б найбільш повно реалізували цю мету правової держави [2, cт. 16]. Змагальна форма кримінального процесу відноситься до їх числа. В теорії, змагальність розглядається, і як принцип, сьогодні засада і як форма процесу. Стаття 22 вказує на те, що змагальність полягає у самостійному обстоюванні стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, а сторони кримінального провадження, у свою чергу, мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав.

За часів Київської Русі у судах панувало звичаєве право, де були елементи змагальності. Захисниками в судах виступали рідні й приятелі сторін, послухи-свідки порядного життя обвинуваченого і «видоки» – свідки вчиненого стороною, або спірного факту [3, cт. 82].

Основною ознакою змагальності є наявність рівноправних сторін і незалежного суду, що дає можливість визначити змагальність як форму процесу, де спір рівних сторін вирішується незалежним судом, тобто для змагального процесу характерним є такий правовий статус його основних учасників, який забезпечує виконання функцій обвинувачення, захисту й вирішення справи незалежними суб’єктами.

Змагальність в кримінальному процесі вважають способом взаємодії сторін обвинувачення і захисту, принципом організації їх спільної діяльності, сутність якого полягає в боротьбі протилежностей, тобто на Груні протилежних інтересів сторін має місце протиріччя - конфлікт, прояв якого полягає в протиборстві сторін. Цей висновок заслуговує на увагу.

Змагальність – це умова й спосіб досягнення істини по кримінальній справі [1, ст. 12], із чим не можна не погодитися.

Сутність принципу змагальності у кримінальному процесі полягає у наступному:

– чітко розмежовуються функції обвинувачення, захисту та вирішення справи;

– суб’єкти процесу наділені правом відстоювати свої інтереси шляхом змагання;

– забезпечується рівність процесуально-правових можливостей сторін обвинувачення та захисту;

– суд у процесі грає особливу роль як незалежний та неупереджений суб’єкт.

Розмежування функцій обвинувачення, захисту і вирішення справи означає:

– ні обвинувачення, ні захисту не можуть брати на себе будь-якої за змістом чи формою частки суддівської функції розгляду справи;

– суд в жодному разі не може брати на себе функцію обвинувачення або захисту.

В той же час передбачається, що між стороною обвинувачення і захисту відбувається професійний спір, а тому жодна із сторін не може покладати на себе функцій іншої. Це забезпечується шляхом створення рівних можливостей для кожної із сторін у кримінальному провадженні.

Впровадження у кримінальну судочинство засади змагальності, який як наслідок матиме притягнення особи до кримінальної відповідальності і залежатиме виключно від обґрунтованості позицій сторін.

Звернемося до практики Європейського суду з прав людини, зокрема справи «Колесник проти України» [5], де було репрезентовано низку положень, які можуть розцінюватися як порушення права на справедливий судовий розгляд:

– з метою забезпечення змагальності процесу всі докази мають, як правило, подаватися у відкритому судовому засіданні за присутності обвинуваченого;

– існують винятки з цього принципу, але вони не можуть призводити до порушення права на захист;

– за деяких обставин може виникнути потреба у використанні показань, отриманих на етапі розслідування;

– обвинувальний вирок не може ґрунтуватися виключно або вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не мала можливості спростувати.

Даний принцип ґрунтується на чіткому розмежуванні функцій обвинувачення, захисту та вирішення справи у суді, характеризується тим, що суд перш за все повинен створювати необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов’язків і здійснення наданих їм прав, забезпечити учасників рівними процесуально-правовими можливостями відстоювання і доказування своєї позиції у кримінальному провадженні.

Таким чином, принцип змагальності є конституційно-правовим положенням та одним із основоположних засад кримінального процесу, який реалізовується у визначеній законом процесуальній формі та діє на всіх стадіях кримінального процесу направлений на встановлення об’єктивної істини й захисту прав і свобод людини та громадянина.

Тобто такі основні характеристики засади змагальності як: розмежування процесуальних функцій обвинувачення, захисту і правосуддя, процесуальна рівноправність сторін та активність суду в процесуальному керівництві процесом виступають правовими гарантіями реалізації принципу змагальності та забезпечують функціонування змагальної форми кримінального судочинства.




Література :




1. Півненко В. П. Впровадження конституційних принципів змагальності та рівності сторін на стадії досудового слідства : проблеми і шляхи їх вирішення / В. П. Півненко, Є. О. Мірошниченко // Вісник Верховного суду України. – 2003. – № 2 (36). – С. 48-52.

2. Ноздріна М. О. Співвідношення змагальності та диспозитивності у кримінальному процесі України / М. О. Ноздріна // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ : збірник / гол. ред. В. Л. Ортинський. – Львів : Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України. – 2004. – Вип. 1. – С. 105-113.

3. Нечипорук С. Принцип участі громадян у здійсненні правосуддя та поєднання колегіального й індивідуального порядку розгляду справ / С. Нечипорук // Право України. – 2003. – № 11. – С. 82-85.

4. Abramson J. We, the jury : The jury system and the ideal of democracy. – N.Y. : BasicBooks Adivision of Harper Collins Publishers Inc., 1994. – 308 p.

5. Даворский C. М. Принцип состязательности в уголовном процесе России и механизм его реализации : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / Ċ. М. Даворский. – Челябинск, 2001. – 21 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ЩОДО ПОНЯТТЯ «ЗАВІДОМО НЕЗАКОННИЙ ПРИВІД» ЗА ЗМІСТОМ СТАТТІ 371 КК УКРАЇНИ
21.02.2014 20:18
ПРИМУШУВАННЯ ДО ДАЧІ ПОКАЗАНЬ ЯК ЧИННИК, ЩО СПРИЯЄ РОЗВИТКУ ЗЛОЧИННОСТІ
21.02.2014 00:25
МЕХАНІЗМ ВИКОНАННЯ ПІДПИСІВ ІЗ НАСЛІДУВАННЯМ
19.02.2014 10:16
ПІДСЛІДНІСТЬ ЯК ІНСТИТУТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА
18.02.2014 11:43
ОСКАРЖЕННЯ ДО СЛІДЧОГО СУДДІ РІШЕНЬ, ДІЙ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ СЛІДЧОГО ТА ПРОКУРОРА
18.02.2014 11:42
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СЛІДЧОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ У ВІДПОВІДНОСТІ ДО ЧИННОГО КПК УКРАЇНИ
17.02.2014 22:39
ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ ДОРОЖНЬО–ТРАНСПОРТНИХ ПРИГОД
04.03.2014 20:43




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше