:: LEX :: СУЧАСНИЙ СТАН РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 60)

Термін подання матеріалів

16 квітня 2024

До початку конференції залишилось днів 19


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

СУЧАСНИЙ СТАН РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН
 
18.02.2014 22:16
Автор: Лазаренко Аліна Сергіївна, курсант, Національний університет Міністерства доходів і зборів України
[Секція 11. Право інтелектуальної власності та його захист. Інформаційне право]

Інформація в історії розвитку цивілізації завжди відіграє визначальну роль та є основою, базою для прийняття рішень на всіх етапах і рівнях становлення суспільства і держави. Недарма в історії виділяють декілька інформаційних революцій, які безпосередньо пов’язані з кардинальними змінами у сфері виробництва, обробки та обігу інформації, що призвели до радикальних перетворень. В результаті таких перетворень суспільство набувало в певному значенні нових якостей та ознак.

На сьогоднішній день ми можемо цілком впевнено стверджувати, що інформація стала невід’ємною частиною правової сфери суспільства. Тобто, у галузі правознавства повноцінно вживається термін «інформаційні відносини». Про необхідність їх аналізу та дослідження свідчить інтерес багатьох вчених до даної проблематики. Так, науковці М.Я.Швець, Р.А.Калюжний, В.О.Шамрай, В.Д.Гавловський, В.М.Брижко, В.С.Цимбалюк у своїх працях дослідили ряд ключових аспектів правового регулювання інформаційних відносин та розробили базові теоретичні положення сучасного інформаційного права. Актуальність питання полягає в тому, що значне зростання ролі інформації та інформаційних технологій у суспільстві породжує активізацію інформаційної діяльності, а тому, відповідно, і необхідність врегулювання останньої, з метою забезпечення правопорядку та безпеки людей.

Метою даної статті є розкриття сучасного стану та перспектив врегулювання інформаційних правовідносин у майбутньому.

Виклад статті. Відомо, що правове регулювання права на інформацію, інших прав, котрі містять інформаційну складову, в Україні не обмежується тільки нормами конституційного права, а є міжгалузевим інститутом, оскільки його складають норми адміністративного, цивільного, кримінального та іншого законодавства, які в структурі своїй містять власні інститути (підінститути, субінститути). У національній правовій системі формується, розвивається спеціальний міжкомплексний інститут – інформаційне законодавство, в системі якого важливе місце посідають закони, підзаконні нормативно-правові акти. 

Як правильно зазначає В.А. Копилов, повнота правового регулювання інформаційних відносин в інформаційній сфері може бути досягнута лише в тому випадку, якщо сукупність інформаційно-правових норм актів інформаційного законодавства "перекриє”  всю множинність відносин матриці інформаційних правовідносин стосовно всіх можливих об’єктів інформаційних правовідносин і суб’єктів,  які діють в інформаційній сфері. 

Національне ( державне, публічне) право України має значний массив нормативних актів (законів та підзаконних), які прямо чи опосередковано регулюють інформаційні відносини в суспільстві.  За дослідженнями,  це 257  Законів, 290 Постанов Верховної Ради (нормативного змісту), 368  Указів Президента, 87  Розпоряджень Президента, 1149  Постанов Кабінету міністрів, 206  Розпоряджень Кабінету міністрів, 1095  нормативних актів міністерств і відомств [3].

Проте, при цьому спостерігаємо той факт, що бракує спеціального законодавчого регламентування окремих питань, зокрема, щодо діяльності, пов'язаної із застосуванням Інтернету в комерційних цілях,стосовно надання відповідних послуг тощо. Унаслідок цього виникає загроза виникнення такого негативного явища, як злочинність в інформаційній сфері.

Д.О.Біленська стверджує, що ступінь розбудови інформаційного суспільства в країні порівняно зі світовими тенденціями є недостатнім. Він не відповідає потенціалу й можливостям держави,причинами  чому є: брак координації зусиль державного і приватного секторів економіки з метою ефективного використання наявних ресурсів; низький рівень інформаційного подання України в Інтернет-просторі; наявне відставання держави у впровадженні технологій електронного бізнесу, електронних бірж та аукціонів, електронних депозитаріїв, у використанні безготівкових розрахунків за товари й послуги; недостатня присутність україномовних інформаційних ресурсів та ін [2].

На сьогоднішній день дослідники, які займаються питаннями регулювання правовідносин у інформаційній сфері вбачають його вдосконалення шляхом перебудови інформаційного законодавства. 

Залізняк В. вважає, що систематизацію інформаційного законодавства належить  здійснювати  переважно шляхом кодифікації, а головним результатом останньої повинен стати єдиний нормативно-правовий документ- Інформаційний кодекс України [1].

Кодифікація – включення до новоутворюванного  акту нових, відповідаючи вимогам часу норм,  ліквідація застарілих, результатом якої є  утворення нового, логічно узгодженого нормативно-правового акту вищої юридичної сили, як правило - кодексу. Інкорпорація -  впорядкування чинних нормативно-правових актів шляхом їх розміщення за відповідною системою в єдиному збірнику або в іншому виданні без зміни змісту цих документів.

Нарешті, виходимо до висновку, що такі шляхи систематизації розглядуваного законодавства дають можливість його оновити, а саме прибрати старі, не відповідаючи сучасним реаліям норми, усунути суперечливості і термінологічну невпорядкованість, узгодити і згрупувати однорідні нормативно-правові акти, що сприятиме формуванню нового інформаційного законодавства України, відповідаючого вимогам часу.




Література:

1. Залізняк В. Удосконалення інформаційного законодавства України: методологічні засади  // Інформаційне право.- 2010.- №2.- С.59-60. 

2. Настюк В. Я. Формування системи інформаційного законодавства в Україні //   Інформація і право.- 2011.- №2- С.27-31.

3. Віденська Д. О. Шляхи вдосконалення правового регулювання інформаційних правовідносин в Україні // Форум права.- 2013. -№ 1.- С. 60-64.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ВПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ В ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ
18.02.2014 22:31
ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
18.02.2014 22:29
ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
18.02.2014 22:26
ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ ПРОТИБОРСТВО В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
18.02.2014 22:11
ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УМОВАХ РОЗВИТКУ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
18.02.2014 22:07




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше