Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що сьогодні в Україні як на рівні доктрини, так і на рівні правозастосовчої практики відсутнє єдине розуміння змісту принципу верховенства права. З огляду на те, що принцип верховенства права лежить в основі демократичного і правового суспільства, то очевидним постає той факт, що аналіз проблеми змісту принципу верховенства права набуває особливої актуальності.
Б. Таманага визначає принцип верховенства права як виключний і легітимуючий політичний ідеал», до якого прагнуть розвинуті держави світу [1, с.11]. Запровадження верховенства права в національну правову систему передбачає розуміння змісту права як специфічної соціальної реальності, що являє собою симбіоз різних політичних, економічних, соціальних тощо інтересів. У цьому контексті, стверджує О. Петришин, правова проблематика постає тісно пов’язаною із соціалізацією індивідів, особливостями менталітету та національної правової культури, становленням інститутів громадянського суспільства, участю громадян у правоутворенні, зокрема виявленні потреби у правовому регулюванні суспільних відносин, формуванні соціальних очікувань щодо його спрямованості та змісту, обговоренні проектів законів та інших нормативно-правових актів, реалізації й ефективності законодавства [2, с.76].
Перейдемо тепер власне до аналізу законодавства України та доктрини конституційного права України з окресленого нами проблемного питання.
Перш за все варто наголосити, що Конституція України у ст.3 проголосила, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави [3].
Статтею 8 Конституції України, якою проголошено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, визнається верховенство Конституції та принцип прямої дії її норм. Однак вони не вичерпують принципу верховенства права і не є самодостатніми для його розуміння [4, с. 178]. Зазначене можна повною мірою віднести до конституційного судочинства, адже захист Конституції України судом спеціальної юрисдикції сприяє реальним досягненням серед народу пріоритетів демократії, людських цінностей, справедливості організації влади, над якою існує судовий контроль [5, с. 102].
Важливим кроком на шляху ствердження верховенства права було підписання Україною Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод. Текст Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до неї Україна підписала 9 листопада 1995 р., а Протокол № 6 ратифіковано 22 лютого 2000 р. Так, з часу набрання чинності для України положень Конвенції та згаданих протоколів створено нову “правову ситуацію в системі захисту прав людини, яка стала активно розвиватися в двох напрямах. По-перше, розпочалося перенесення в законодавство України європейських правничих цінностей, що пов’язані із захистом прав людини та основних свобод. По-друге, Україна потенційно стала державою-відповідачем у Європейському суді з прав людини [6].
Незважаючи на підписання Україною Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, наша країна є однією з лідерів серед інших країн за кількістю звернень за порушеними правами. Найчастіше в таких заявах ідеться про порушення прав, закріплених ст. 3 (заборона катування) та 6 (право на справедливий судовий розгляд), а також 13 (право на ефективний засіб захисту) Конвенції. Трапляються також посилання на ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції (право власності) [7, с. 145]. Отже, незважаючи на те, що в Україні існує захист прав і свобод на подвійному рівні – як на рівні Конституції України, так і на рівні Конвенції, проблема практичного застосування верховенства права залишається нерозв’язаною. Значною мірою перешкодою в застосуванні принципу верховенства права є легістсько-нормативістська доктрина, що ототожнює цей принцип із принципом законності.
На мою думку одним із ключових питань змісту принципу верховенства права є те, що реалізація даного принципу у процесі відправлення конституційного судочинства означає забезпечення рівності всіх перед законом і судом, судовий захист конституційних прав і свобод людини і громадянина. Приймаючи рішення, Конституційний Суд кожного разу доводить, що без однакового застосування законів відповідно до норм і принципів Конституції України право взагалі втрачає свою регулюючу функцію, своє головне завдання упорядкування суспільних відносин, дотримання державою інтересів громадянина і людини.
В контексті аналізу сутності принципу верховенства права, вважаємо за необхідне наголосити, що Конституційний Суд України неодноразово звертався до принципу верховенства права при постановлені рішень. Найбільш об’ємна, змістовна характеристика цієї засади наведена у Рішенні у справі про призначення судом більш м’якого покарання (від 2 листопада 2004 р.). Суд зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Усі ці елементи права об’єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи [8].
А.В. Портнов у своїх роботах дійшов висновку, що зміст принципу верховенства права полягає та проявляється в наступних положеннях: 1) верховенство права є головним принципом, який визначає вимоги до багатьох суспільних інститутів з метою забезпечення природних прав і свобод людини; 2) провідна ідея конституційного судочинства, принцип верховенства права означає забезпечення рівності всіх перед законом і судом, судовий захист конституційних прав і свобод людини і громадянина; 3) діяльність Конституційного Суду України щодо відправлення конституційного судочинства сьогодні пов'язана з необхідністю вирішення складних суспільних проблем, уточненням розуміння права взагалі й конкретних правовідносин, зокрема. У зв'язку з цим потребує суттєвого вдосконалення чинне законодавство з питань гарантування незалежності Конституційного Суду України і його суддів[9, с.67].
М. Козюбра зазначає, що принципом верховенства права охоплюється низка дуже близьких за змістом підпринципів – вимог, які дають досить повне уявлення про зміст, спрямованість та умови забезпечення феномена верховенства права у сучасному суспільстві. До таких вимог дослідник відносить: 1) повагу до прав і свобод людини; 2) верховенство Конституції; 3) принцип поділу влади, який передбачає існування відносно самостійних і незалежних одна від одної гілок влади – законодавчої, виконавчої і судової та встановлення між ними таких взаємовідносини, які б унеможливили узурпацію всієї державної влади або більшої її частини в руках одного органу держави, а тим більше – в руках однієї особи; 4) законність; 5) обмеження дискреційних повноважень, тобто прийняття рішень державними органами і посадовими особами на власний розсуд; 6) принцип визначеності, що означає вимогу чіткості підстав, цілей і змісту нормативних приписів, особливо тих із них, що адресовані безпосередньо громадянам; 7) принцип пропорційності, що регламентує співвідношення між поставленою метою та засобами і способами її досягнення; 8) принцип правової безпеки і захисту довіри; 9) незалежність суду і суддів.
О. Руднєва наголошує, що принцип верховенства права наповнюється реальним змістом лише у тому випадку, якщо право розглядається не як результат правотворчої діяльності держави, не як акт державної влади, тим більше її знаряддя, а як соціальний феномен, який має глибоке коріння в культурі світовій і національній, духовній історії народу, його традиціях, національній ментальності; як явище, безпосередньо пов’язане з такими фундаментальними категоріями, як справедливість, свобода, рівність, гуманізм [10, с.15-16].
З огляду на проаналізовані позиції корифеїв конституційного права України, а також позицію Конституційного Суду України можна стверджувати, що звужувати принцип верховенства права через те чи інше визначення є неприпустимим. Останнє обумовлено тих, що принцип верховенства права лежить в основі всіх інших існуючих принципів права. Звуження змісту принципу права через формулювання поняття є несумісним із самою концепцією верховенства права, оскільки таким чином здійснюється формальне закріплення тих чи інших норм, що є ознакою не правової держави, а юридичного позитивізму.
Література:
1. Таманага Б. Верховенство права: історія, політика, теорія / Б. Таманага. – К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – 315 с.
2. Петришин О. В. Верховенство права в системі правового регулювання // Держава і право у світлі сучасної юридичної думки / Зб. наук праць. – К.: Юридична думка, 2010. – С. 73-19.
3. Конституція України: Конституція, Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Офіційний вісник України від 01.10.2010 – 2010 р., / № 72/1 Спеціальний випуск /, стор. 15, стаття 2598
4. Теорія держави і права. Академічний курс: Підруч. / За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. - К.: Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.
5. Селиванов А. О. Верховенство права в Конституційному правосудді: Аналіз конституційної юрисдикції. -К.; X.: Акад. прав. Наук України, 2006. – 400 с.
6. Палюк В. П. Застосування судами України ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (деякі аспекти захисту пенсійних прав) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.apcourtkiev.gov.ua
7. Козюбра М. Принцип верховенства права і конституційна юрисдикція / М. Козюбра // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 4. С. 45-52
8. Рішення Конституційного Суду України за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (у справі про призначення судом більш м’якого покарання) від 02.11.2004 р. № 15-рп // Офіц. вісн. України. – 2004. – 45. – Ст.2975
9. Зміст принципу верховенства права та його реалізація в діяльності Конституційного Суду України // Стратегічні пріоритети, №2(7), 2008 р. – С.63-67
10. Руднєва О. Міжнародні стандарти прав людини та принцип верховенства права: до проблеми співвідношення правових явищ // Юридична Україна. – 2012. – № 4(112). С.13-18.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
